Номер провадження 11-сс/821/479/24 Справа № 712/14226/24Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 181 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 грудня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря - ОСОБА_6 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2024 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України (кримінальне провадження № 12024250310003882 від 25.11.2024),
Старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
Просила слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2024 року у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовлено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 днів, тобто до 24 січня 2025 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Строк домашнього арешту рахувати з моменту затримання особи, тобто з 26 листопада 2024 року.
Ухвала суду мотивована тим, що слідчим та прокурором не доведено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя встановив, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, а саме наявність постійного місця проживання, а тому не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказану ухвалу та обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 27.01.2024, без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України - умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв'язку з її службовою діяльністю.
Вважає, що суд не дав належну оцінку тим ризикам, які були встановлені під час досудового розслідування, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовувався тим, що підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, полишив місце події та переховувався від правоохоронних органів. Тільки завдяки оперативно-розшуковим заходам, правоохоронцями було встановлено місце переховування ОСОБА_9 та затримано.
В апеляційній скарзі зазначає, що підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, оскільки останній не одружений, на утриманні дітей не має, не працевлаштований, не має офіційного джерела доходів. Посилання захисника, що ОСОБА_9 утримує своїх батьків, які мають інвалідності, належним чином судом не перевірено, так як вказані факти суперечать зібраним характеризуючим даним, одною з яких є те, що підозрюваний не працює.
Існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, підтверджується тим, що володіючи інформацією щодо контактних даних очевидців події, ОСОБА_9 може вжити заходів щодо впливу на свідків, шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Вказує, що на даний час встановлюються анкетні відомості інших осіб, котрі могли бути свідками вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 3, п. 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024250310003882 від 25.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому продовжений Указом Президента України за № 720/2024, з 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08.02.2025.
24 лютого 2022 року Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 оголошено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ та інших військових формувань.
25 листопада 2024 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому присвоєно військове звання, будучи військовослужбовцем, якому видано військовий квиток, будучи наділеним службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації в особливий період, а саме оповіщення військовозобов'язаних на території міста Черкаси, здійснив виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток та перебував відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 373 від 23.11.2024 у складі групи оповіщення спільно з військовослужбовцями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та із залученням працівника поліції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 , здійснював свою діяльність поблизу приміщення закладу громадського харчування «Піцаіде», що за адресою: вул. Олександра Маламужа, 19, м. Черкаси.
У вказаний час ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи, що перед ним знаходяться працівник поліції у форменому одязі та військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому однострої з шевронами, знаками розрізнення, зокрема ОСОБА_11 , який представився, назвав свою посаду та військове звання, повідомив про підстави перевірки військових облікових документів, усвідомлюючи, що останній перебуває при виконанні службових обов'язків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема ОСОБА_11 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розпилив сльозогінний засіб «Терен-16», чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді опіку кон'юнктиви та рогівки обох очей першого ступеня, які відповідно до висновку експерта № 02-01/1072 від 26.11.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України - умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв'язку з її службовою діяльністю.
26.11.2024 ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.11.2024 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25.11.2024; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_11 від 25.11.2024; даними протоколу огляду від 25.11.2024; даними протоколу огляду від 26.11.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 26.11.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 26.11.2024; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 26.11.2024; даними протоколу огляду відеозапису від 26.11.2024; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.11.2024; даними висновку експерта № 02-01/1072 від 26.11.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_9 , який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім запобіжним заходом для підозрюваного та таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому посилання прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності ризиків передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів, є безпідставним.
Крім того, на час розгляду справи за цим клопотанням стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливав на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні чи його повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Домашній арешт є одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
На час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_9 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду під час перебування під домашнім арештом.
Переглядаючи ухвалу слідчого судді за апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів враховує і те, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
За викладеного, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів, суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
На переконання апеляційного суду запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, зокрема, можливість переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, про що вказує в апеляційній скарзі прокурор, і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_9 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доводи апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті ухвали про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратуру - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5