Єдиний унікальний номер 725/10704/24
Номер провадження 2/725/2153/24
17.12.2024 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судових засідань Ватаманюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Сторожинецької міської ради про розірвання шлюбу, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 05.08.2008 року між ним та відповідачкою зареєстровано шлюб під час якого у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з тим спільне сімейне життя у них не склалось.
Вказував на те, що з часом вони з дружиною перестали розуміти один одного, не могли дійти згоди щодо вирішення звичайних побутових питань, а тому вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, їх шлюб має формальний характер, сімейне життя між ними фактично припинено. Різного роду конфліктні ситуації через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння призвели до взаємного відчуження та втрати почуття поваги і довіри, без чого сімейне життя неможливе.
З лютого 2024 року вони з відповідачкою проживають окремо, не ведуть спільного господарства та їх шлюб існує лише формально, а тому подальше його збереження буде суперечити його інтересам.
Також, зазначав, що з моменту припинення спільного проживання діти залишились разом з ним та він самостійно їх утримує, дбає про їх духовний і фізичний розвиток, забезпечує усім необхідним, оскільки їх мати не має можливості піклуватись про дітей, що також підтвердила у відповідному нотаріально посвідченому договорі.
На даний час він потребує встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей з метою якнайкращої реалізації їх прав.
Наведені вище обставини зумовили звернення до суду з даним позовом в якому позивач просив: розірвати шлюб між ним та відповідачкою, встановити факт, що він самостійно виховує та утримує дітей.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, від неї до суду надійшла заява в якій вона позовні вимоги про розірвання шлюбу визнала в повному обсязі, не заперечувала проти розгляду справи без й її участі та просила позов задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В рамках судового розгляду даного спору судом залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей Сторожинецької міської ради та витребувано письмовий висновок щодо доцільності залишення дітей на самостійному вихованні батька.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис №111 (а/с 12).
Під час вказаного шлюбу у сторін народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/с 14, 15).
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Враховуючи обставини справи, визнання позову відповідачкою, суд вважає, що сім'я у сторін остаточно розпалась і зберегти її не можливо, а тому їх шлюб необхідно розірвати.
У відповідності до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Так, відповідач не заявила про своє бажання змінити прізвище на дошлюбне.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до наданих позивачем доказів судом встановлено, що позивач разом з дітьми зареєстровані проживають за адресою АДРЕСА_1 , натомість відповідач проживає окремо та орендує квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що діти перебувають на самостійному утриманні та вихованні позивача, а відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпечені не приймає, при цьому сторони у відповідному нотаріально посвідченому договорі від 06.11.2024 року дійшли між собою згоди про те, що діти будуть перебувати на самостійному одноосібному виховані та на повному фінансовому забезпечені батька (а/с 13).
Окрім того, факт самостійного вихованні батьком дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а/с 20, 21).
У відповідності до вимог ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Принцип ст. 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
При вирішенні питання про залишення дітей проживати разом з батьком, суд враховує те, що розглядаючи справу № 339/143/20, в якій суд досліджував питання визначення місця проживання дитини, Верховний суд нагадав, що у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Крім того, ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що діти залишаються проживати разом з батьком та ним створені всі умови для них, він доглядає та піклується про своїх дітей, самостійно їх виховує, без участі матері.
Згідно змісту позовної заяви на даний час позивач потребує юридичного визнання факту перебування на утриманні батька дитини, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112-115 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис №111 - розірвати.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноосібно, самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію даного рішення, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стануза місцем його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна