Єдиний унікальний номер 725/10764/24
Номер провадження 2/725/2169/24
16.12.2024 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судових засідань Ватаманюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітньої доньки.
Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 16.12.2024 року вказану позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог про стягнення аліментів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачкою народилась донька ОСОБА_3 , яка проживає разом з ним та перебуває на його утриманні, оскільки відповідач участі у виховані та матеріальному забезпечені дитини не приймає. При цьому, він здатний повною мірою самостійно забезпечити турботу про доньку, зокрема зазначав, що він дбає про здоров'я доньки, купує їй одяг, забезпечує належне харчування, а також створює умови для її фізичного та духовного розвитку, а також навчання.
Просив врахувати, що встановлення факту самостійного виховання дитини надасть йому можливість безперешкодно реалізувати права дитини як її законного представника в різних державних та комунальних установах та забезпечить якнайкращі інтереси дитини, а тому на даний час потребує юридичного визнання факту самостійного виховання та утримання ним дитини.
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, від неї до суду надійшла заява в якій вона позовні вимоги про розірвання шлюбу визнала в повному обсязі, не заперечувала проти розгляду справи без й її участі та просила позов задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, при цьому суд також приймає до уваги визнання позову відповідачкою, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін, не порушує свободи чи інтереси інших осіб , та відповідає вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 та згідно копії свідоцтва про народження її батьками є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а/с 12).
29.11.2024 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір відповідно до якого їх спільна донька залишається проживати разом з батьком та буде перебувати на його самостійному утриманні та вихованні (а/с 16).
Також, факт спільного проживання дитини з батьком та здійснення останнім самостійного виховання та утримання доньки підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а/с 23, 25).
Згідно довідки Центру розвитку дитини «Фламінго» від 20.11.2024 року дитину до дитячого садка щоденно приводить та забирає батько, який активно бере участь у житті садка, зокрема відвідує батьківські збори , підтримує організацію святкових заходів та тематичних днів (а/с 21).
У відповідності до вимог ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Принцип ст. 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
При вирішенні питання про залишення дітей проживати разом з батьком, суд враховує те, що розглядаючи справу № 339/143/20, в якій суд досліджував питання визначення місця проживання дитини, Верховний суд нагадав, що у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Крім того, ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що дитина залишається проживати разом з батьком та ним створені всі умови для доньки, він доглядає та піклується про неї, самостійно дитину виховує, без участі матері.
Згідно змісту позовної заяви на даний час позивач потребує юридичного визнання факту перебування на утриманні батька дитини, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 157, 160 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна