20 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2964/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», скаржник)
на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024
у справі №910/2964/24
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення в частині
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2964/24, подана до Суду 04.12.2024 через підсистему «Електронний суд».
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з доданими до неї документами, Верховний Суд констатує, що предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, якою апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 про відмову в прийнятті заяви АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 30.05.2024 № 14/3-417-24 про зміну підстав позову залишено без змін.
У касаційні скарзі АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу, апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки судом не взято до уваги правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, згідно з яким не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, а також висновків Верховного Суду постановах від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22, від 20.02.2024 у справі № 922/3960/23, від 01.07.2024 у справі № 908/1884/23 тощо, стосовно того, коли заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом, що є порушенням частини 4 статті 236 ГПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів; апеляційний суд в оскаржуваній постанові не надав будь-якої оцінки жодному з вагомих аргументів Позивача стосовно необхідності зміни предмета позову, що є порушенням п. 5 частини 4 статті 238 ГПК України.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оскаржувало до апеляційного суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024, яка занесена до протоколу судового засідання та якою відмовлено у прийнятті заяви АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 30.05.2024 № 14/3-417-24 про зміну підстав позову у справі №910/2964/24.
У цьому контексті Суд звертає увагу, що предметом касаційного оскарження у даному випадку є протокольна ухвала господарського суду міста Києва від 09.07.2024 про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову.
Частина перша статті 255 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.
Згідно з частиною 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Частиною третьою статті 255 ГПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що, «Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).»
Оскільки ухвала суду першої інстанції якою, зокрема, відмовлено у прийнятті заяви про зміну підстав позову відсутня у переліку, наведеному у статті 255 ГПК України, то вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в касаційному порядку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що «Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Водночас залишення без розгляду заяв, перелік яких міститься у частині другій статті 161 ГПК України (крім позовної), жодним чином не перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки учасники справи не позбавлені права довести до відома суду свою позицію у будь-який інший передбачений процесуальним законом спосіб (зокрема, шляхом надання усних чи письмових пояснень по суті спору). До того ж право особи на виклад своєї позиції у заяві по суті справи може бути захищене шляхом включення заперечень на відповідну ухвалу суду до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене за результатами вирішення спору.
За іншого підходу, тобто надання учасникам процесу права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень чи пояснень третьої особи окремо від рішення суду, створюються ризики та передумови для зловживання учасниками справи наданими їм процесуальними правами, що може негативно позначитися на ефективності судового процесу.»
У зв'язку з викладеним Суд зауважує, що протокольна ухвала місцевого суду про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, ухвала про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 255 ГПК України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Скаржником оскаржується постанова апеляційного господарського суду, якою переглянуто протокольну ухвалу господарського суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви про зміну підстав позову, а відтак, виходячи зі змісту положень частини першої статті 255, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, зазначені ухвала та постанова касаційному оскарженню не підлягають.
Тобто, протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2024, якою відмовлено у прийнятті заяви про зміну підстав позову не є ухвалою про повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 255 ГПК України), про відмову у відкритті провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 255 ГПК України), про залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 14 частини першої статті 255 ГПК України), які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в силу приписів статті 255 ГПК України.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 255 ГПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.
Такі процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал судів першої та апеляційної інстанцій окремо від остаточної постанови суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду касаційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на касаційне оскарження таких проміжних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Поряд з цим Верховний Суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Скаржником подано касаційну скаргу на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/2964/24, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, якою відмовлено у прийнятті заяви АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 30.05.2024 № 14/3-417-24 про зміну підстав позову у справі №910/2964/24, відсутня в переліку ухвал зазначених в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 ГПК України.
Отже, виходячи зі змісту приписів частини першої статті 287 ГПК, оскаржене у касаційному порядку судове рішення касаційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оскаржує протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, якою відмовлено у прийнятті заяви АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 30.05.2024 № 14/3-417-24 про зміну підстав позову у справі №910/2964/24, та яка відповідно до ГПК України не може бути оскаржена в касаційному порядку після її перегляду в апеляційному порядку, то у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2964/24, необхідно відмовити, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 255, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2964/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова