10 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1051/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Овчарука О. О. (адвоката), Лисенка В. О. (адвоката),
відповідача - Беленкової В. В. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (колегія суддів: Руденко М. А. - головуючий, Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 (суддя Гладун А. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз"
про стягнення 4 060 583,48 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" (далі - ПрАТ "Уманьгаз") про стягнення з відповідача на користь позивача 4 060 583,48 грн заборгованості за поставлений природний газ на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2501.
1.2. Позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" обґрунтовані тим, що у відповідача в травні 2022 року були відсутні інші постачальники природного газу, тому оператор газотранспортної системи автоматично включив відповідача до портфеля позивача як постачальника "останньої надії". За доводами позивача, відповідач у травні 2022 спожив природний газ, який йому поставив позивач.
Позивач також зазначав, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" вважається укладеним з дня початку постачання природного газу споживачу. Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати за спожитий у травні 2022 року природний газ вартістю 4 060 583,48 грн, позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з цим позовом.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 925/1051/23, задоволено позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ПрАТ "Уманьгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 4 060 583,48 грн заборгованості за поставлений природний газ.
Вирішено стягнути з ПрАТ "Уманьгаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 4 060 583,48 грн.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав належні та допустимі докази, які підтверджують значення всіх змінних складових формули, зокрема: середньоарифметичне значення між "Bid" та "Offer" для котирування Dayahead згідно з даними, опублікованими в джерелі котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком "Slovakia Price Assessment" на дату, що передує дню визначення ціни ПОН у євро/МВт.год (SK VTP); розмір плати за вихід з газотранспортної системи Словаччини (SK Exit fee) в точці Будінце для обсягу газу до 18200 МВт.год/день на 2022 рік; офіційний курс гривні до євро (X-RateEUR) та офіційний курс гривні до долара США (X-RateUSD) у період з 01.05.2022 до 31.05.2022.
2.3. Господарські суди встановили, що у відповідача (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (він не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників) та були відсутні підтверджені номінації / реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для оператора газорозподільної системи. За таких обставин господарські суди зазначили, що відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) такого споживача було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", тобто позивача.
2.4. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи ПрАТ "Уманьгаз" про неможливість укладення Типового договору через перевищення встановленого законом граничного періоду безперервного постачання природного газу тривалістю 60 днів, оскільки суди встановили, що протягом 2022 календарного року період безперервного постачання позивачем природного газу відповідачу не перевищував 60 діб протягом календарного року та тривав не довше, ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу відповідачу позивачем як постачальником "останньої надії".
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі № 925/1051/23, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Уманьгаз" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "Уманьгаз" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ПрАТ "Уманьгаз", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи абзаців 1- 3 частини 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", абзацу 2 пункту 2, пункту 5 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22.
3.4. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 1 частини 4 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", абзацу 1 пункту 2, абзацу 1 пункту 8 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2015 №809, пунктів 3.4, 4.1 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 у їх взаємозв'язку з пунктом 1 глави 3 розділу I, абзацом 1 пункту 1 глави 1 розділу IX, абзацом 2 пункту 10 глави 1 розділу IX Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
3.5. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" наголошує на тому, що ПрАТ "Уманьгаз" з моменту отримання від позивача рахунка до моменту звернення позивача до суду із цим позовом не вимагало письмового договору та не оскаржувало розраховану суму. Тобто у відповідача не було заперечень стосовно визначеного позивачем обсягу газу та його вартості, отриманого ПрАТ "Уманьгаз" у травні 2022 року.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензоване постачання природного газу на території України.
4.2. За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
4.3. Позивач зазначав, що між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ПрАТ "Уманьгаз" було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (далі - Типовий договір).
4.4. Позивач стверджував, що він виконав взяті на себе зобов'язання та забезпечив із дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи, та за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму вебсайті, безперервне постачання природного газу відповідачу за період з 01.05.2022 до 31.05.2022.
4.5. 31.05.2022 позивач склав та підписав акт приймання-передачі природного газу № 8580, за змістом якого за період з 01.05.2022 до 31.05.2022 позивач поставив відповідачу 87,88299 м3 природного газу вартістю 4 060 583,48 грн.
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що акт приймання-передачі від 31.05.2022 № 8580 не містить підпису та печатки ПрАТ "Уманьгаз".
4.7. 13.06.2022 позивач склав рахунок на оплату природного газу № 17845, за змістом якого борг відповідача перед позивачем станом на 01.05.2022 становить 174 454 924,68 грн.
4.8. Відповідно до витягу з Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи (ГТС) споживач з ЕІС-кодом 56X390000000001Х (ПрАТ "Уманьгаз") закріплений у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56Х930000008780В, зокрема, в періоди з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022.
4.9. Обсяг природного газу, використаний ПрАТ "Уманьгаз" з ЕІС-кодом 56Х390000000001Х у вказаний період та внесений в алокацію ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальника "останньої надії", становить 87,88299 м3.
4.10. Позивач зазначав, що відповідач акцептував публічну оферту позивача через споживання газу, і, як наслідок, спожив у період із 01.05.2022 до 31.05.2022 природний газ на загальну суму 4 060 583,48 грн.
4.11. Оскільки відповідач не погасив зазначену заборгованість, позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Уманьгаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 4 060 583,48 грн заборгованості за поставлений природний газ на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ПрАТ "Уманьгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 4 060 583,48 грн заборгованості за поставлений природний газ на підставі Типового договору.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", є невиконання ПрАТ "Уманьгаз" зобов'язань з оплати за спожитий у травні 2022 року природний газ вартістю 4 060 583,48 грн.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
5.6. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
5.7. Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
5.8. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
5.9. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у правовідносинах, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є постачальником "останньої надії", оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу; ПрАТ "Уманьгаз" - оператор газорозподільної системи. Крім того, господарські суди встановили, що у відповідача були відсутні постачальники природного газу (він не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників).
5.10. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
5.11. У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС містяться такі визначення:
алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);
номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;
EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
5.12. Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ, оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій / реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій вебдодаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі "Інтернет" цілодобово, сім днів на тиждень. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець / покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
5.13. Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
5.14. Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії"; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).
5.15. Крім того, пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5- 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
5.16. Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
5.17. Абзацами 7- 12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії"; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
5.18. Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" в разі, якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах Типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії".
Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.
5.19. Колегія суддів також зазначає, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір.
5.20. Відповідно до пункту 1.1 Типового договору цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
5.21. Згідно з пунктом 3.3 Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
5.22. Положеннями пункту 11.1 Типового договору передбачено, що дія цього договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
5.23. У пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що в разі, якщо за 5 днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом 2 робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
5.24. Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом ГТС. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватися заходи з припинення розподілу / транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу ГТС.
5.25. Отже, наведені приписи законодавства та умови Типового договору свідчать про:
- встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості;
- неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року;
- встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60-добового терміну постачання.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22.
5.26. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 925/1051/23 по суті позовних вимог, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
5.27. ПрАТ "Уманьгаз" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ПрАТ "Уманьгаз", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.28. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.29. Касаційну скаргу ПрАТ "Уманьгаз" з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи абзаців 1- 3 частини 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", абзацу 2 пункту 2, пункту 5 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22.
5.30. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"5.9. Відповідно до абз. 2 пункту 2 розділу VI Правил (у редакції, чинній станом на 01.05.2022) максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
…5.10. Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах Типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії".
…5.12. Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 2022 році позивачем як постачальником "останньої надії" протягом січня - лютого 2022 року вже здійснювалося постачання природного газу, тобто станом на 01.05.2022 сплив граничний строк поставки природного газу відповідачем.
…5.13. Згідно із абз.14 пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі якщо за п'ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
5.14. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" не мало правових підстав для подальшого постачання природного газу АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії": встановлення заборони на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"); неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шестидестидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 5 розділу VI Правил)".
5.31. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/283/23.
5.32. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"71. Водночас Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що як до набрання чинності Законом № 2479-IX, так і після спливу визначеного Законом періоду (січень-лютий 2022) автоматичне включення операторів ГРМ, які мали прострочену заборгованість, до реєстру постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі, не узгоджувалося із забороною укладення договору, встановленою абз.3 ч.2 ст.15 Закону Про ринок природного газу".
…79. У цій справі (№ 910/1007/22) та справах № 913/283/23, № 913/264/23 фактично підтверджено практику автоматичної реєстрації операторів ГРМ, які мають прострочену заборгованість, у реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора ГТС, зокрема у період, коли це було заборонено, - як до того коли дія Закону № 2479-IX почала поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, так і після того.
…82. Проаналізувавши зміст абз.7 п.2 гл.5 розд. IV Кодексу ГТС, Верховний Суд зазначає, що реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника "останньої надії", яким є скаржник, на інформаційній платформі здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку оператора ГТС. Наведене безпосередньо випливає з буквального тлумачення цієї норми.
83. Разом із тим, автоматичний режим такої реєстрації може не узгоджуватися з приписами абз. 3 ч.2 ст.15 Закону "Про ринок природного газу", зокрема, за наявності у споживачів простроченої заборгованості (що унеможливлює укладення договору між такими споживачами та постачальником "останньої надії").
84. Інформаційна платформа, зокрема, в частині реєстрації операторів ГРМ у реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", не враховує вимоги та критерії, встановлені Законом "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.
85. Вказана обставина свідчить про наявність системної проблеми в роботі інформаційної платформи.
86. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до частково помилкових висновків, зокрема, що положення Закону "Про ринок природного газу" не містять імперативну норму щодо заборони на повторне включення операторів ГРМ до реєстру споживачів постачальника "останньої надії", однак це не призвело до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення по суті спору".
5.33. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ПрАТ "Уманьгаз", вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
5.34. Колегія суддів зазначає, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку про те, що завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов'язки перед споживачем. Постачальник "останньої надії" не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23, від 12.12.2024 у справі № 910/19547/23, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 16.08.2023 у справі № 640/15656/20.
5.35. Верховний Суд зазначає, що постачальник "останньої надії" не є суб'єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника "останньої надії". Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника "останньої надії".
5.36. Тобто обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника "останньої надії", фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 910/19547/23, від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23.
5.37. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 925/1051/23 по суті позовних вимог ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", встановили, що відповідно до витягу з Інформаційної платформи оператора ГТС споживач з ЕІС-кодом 56X390000000001Х (ПрАТ "Уманьгаз") закріплений у Реєстрі споживачів постачальника останньої надії з ЕІС-кодом 56Х930000008780В, зокрема, в періоди: з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022 (59 діб), з 01.05.2022 до 31.05.2022 (31 доба).
5.38. Отже, встановлені господарськими судами фактичні обставини справи свідчать про те, що станом на 01.05.2022 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" вже здійснювало постачання природного газу ПрАТ "Уманьгаз" з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022 (59 діб)).
5.39. Колегія суддів з урахуванням висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, та наведених установлених обставини справи, зазначає, що позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника "останньої надії", оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії", а саме: неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60 добового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60 терміну постачання (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу", пункт 5 розділу VI Правил).
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, на які обґрунтовано посилається скаржник.
5.40. Крім того, як вже зазначалося, за змістом частини 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 29.07.2022 № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування") договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості в такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи
5.41. При цьому колегія суддів враховує, що зміни до Закону України "Про ринок природного газу", якими включено операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період з 01.01.2022 до 28.02.2022. Тому на період з 01.05.2022 до 31.05.2022 ці зміни не впливають на правову оцінку обставин справи.
5.42. Таким чином, у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником "останньої надії", за відсутності підстав для застосування передбачених частиною 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та таким споживачем є неправомірним. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23.
5.43. Згідно із встановленими судами обставинами справи станом на 01.05.2022 ПрАТ "Уманьгаз" мало перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заборгованість на загальну суму 174 454 924,68 грн.
5.44. Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу через газорозподільну систему на користь третіх осіб (замовників).
Оператор газорозподільної системи не є кінцевим споживачем природного газу та не використовує його у власній господарській діяльності.
Натомість споживач, який здійснює виробництво теплової енергії, закуповує природний газ як споживач для його використання у виробництві теплової енергії, яка постачається іншим споживачам через теплові мережі.
5.45. Відповідно до встановлених судами обставин справи ПрАТ "Уманьгаз" є оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу на користь третіх осіб. Таким чином, відповідач не належить до категорії споживачів, які здійснюють виробництво теплової енергії в розумінні Закону України "Про ринок природного газу".
5.46. З огляду на те, що зміни до Закону України "Про ринок природного газу", внесені Законом України від 29.07.2022 № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", в частині включення до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", "оператора газорозподільної системи" застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 до 28.02.2022, а станом на 01.05.2022 ПрАТ "Уманьгаз" мало перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заборгованість на загальну суму 174 454 924,68 грн, то відповідно до положень статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" у ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальника "останньої надії" були відсутні правові підстави для постачання природного газу ПрАТ "Уманьгаз" з 01.05.2022 до 31.05.2022.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, на які обґрунтовано посилається скаржник. Наведені висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23.
5.47. Оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" вже здійснило постачання природного газу ПрАТ "Уманьгаз" у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника "останньої надії" (з 01.01.2022 до 28.02.2022 (59 діб)), а ПрАТ "Уманьгаз" мало прострочену заборгованість перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в розмірі 174 454 924,68 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною 2 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", то Верховний Суд зазначає, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника "останньої надії" (28.02.2022) було зобов'язане припинити постачання природного газу ПрАТ "Уманьгаз".
5.48. Однак зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, а тому в цьому випадку підтвердилися наведені ПрАТ "Уманьгаз" підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.49. Водночас колегія суддів зазначає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.
5.50. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила на тому, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23.
5.51. Тому під час нового розгляду цієї справи господарському суду першої інстанції слід дослідити докази, подані учасниками справи на підтвердження чи спростування позовних вимог, установити, чи заперечував відповідач факт отримання природного газу у спірний період, чи вчиняв активні дії, спрямовані на припинення газопостачання у спірний період, та в залежності від установленого самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосувати під час ухвалення рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.
5.52. З огляду на необхідність установлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які можуть вплинути на правильне визначення судом кваліфікації спірних правовідносин, передчасними є доводи скаржника, які охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.53. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.54. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.55. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.56. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та дослідити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, і, в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
5.57. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ПрАТ "Уманьгаз" належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу № 925/1051/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі № 925/1051/23 скасувати, справу № 925/1051/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак