Справа № 192/3645/24
Провадження № 1-кс/192/384/24
Ухвала
Іменем України
"20" грудня 2024 р. слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по внесеному 18 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12024042160000156 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на: автомобіль марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 18 грудня 2024 року приблизно о 07 год. 30 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі в с. Новоолександрівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області поблизу буд. 10, не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням автомобіля, на містку виїхав за межі проїзної частини дороги, де допустив перекидання автомобіля. Внаслідок ДТП пасажирам автомобіля: ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: полі травми, тяжкої поєднаної, закритої ЧМТ, СГМ 2-го ст., САК, множинної хребтово-спиномозкової травми, перелому С5, С6, компресійного багатоуламкового перелому Th3, закритої травми грудної клітки, гемотораксу справа та ОСОБА_6 , у вигляді: забою м'яких тканин грудного відділу хребта.
За даним фактом 18 грудня 2024 року було розпочато кримінальне провадження №12024042160000156 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Тому просив з метою збереження речових доказів по кримінальному провадженню, накласти арешт на зазначене майно.
В судове засіданні прокурор, який про час та місце розгляду клопотання про арешт майна був повідомлений належним чином, не з'явився, причини неявки слідчому судді не повідомив.
Власник майна, в судове засідання не з'явився про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки слідчому судді не повідомив.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя постановив проводити розгляд клопотання у відсутність не з'явившихся осіб.
Слідчий суддя ознайомившись з клопотанням, дослідивши докази додані до клопотання приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Пунктом 2 вказаної частини передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Прокурором в якості мети накладання арешту на майно було зазначено - збереження речового доказу по справі, а саме автомобілю марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення кримінального провадження, а саме попередження можливості його знищення, пошкодження та внесення в них непоправимих змін.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042160000156 від 18 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, внесено відомості (а. с. 2).
З клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження, вбачається, що під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 18 грудня 2024 року слідчим у власника майна ОСОБА_4 було вилучено автомобіль марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 3-11).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 власником даного автомобіля є ОСОБА_4 (а. с. 22).
Враховуючи те, що вилучене майно є знаряддям кримінального правопорушення, а також містить інші відомості, які необхідні для доказування кримінального правопорушення, тому дане майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України і тому є речовим доказом по справі, у зв'язку з чим є підстави для його арешту.
Постановою слідчого від 18 грудня 2024 року автомобіль марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 приєднано до кримінального провадження №12024042160000156, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 грудня 2024 року, як речовий доказ (а. с. 18).
Частиною 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
31 ) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Оцінивши досліджені докази в сукупності, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що тимчасове вилучене у ОСОБА_4 18 грудня 2024 року майно є речовим доказом по даному кримінальному провадженню і тому доводи прокурора про необхідність арешту вказаного майна з метою збереження речового доказу є обґрунтованими, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Визначаючи спосіб арешту майна, слідчий суддя вважає, що оскільки арешт накладається з метою збереження речових доказів, тому визначений прокурором спосіб арешту майна, а саме позбавлення права користування та розпорядженням майном, а також позбавлення права відчуження майна є обґрунтованим, у зв'язку слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт на тимчасове вилучене майно ОСОБА_4 шляхом позбавлення власника права користування, розпорядження та відчуження майна.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 98, 170, 171-173, 214, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по внесеному 18 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню №12024042160000156 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
Заборонити власнику розпорядження та користування автомобілем марки «ЗАЗ-110307», номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , заінтересованих осіб проінформувати про накладення арешту, шляхом направлення копії даної ухвали слідчого судді.
Слідчий суддя ОСОБА_1