Справа №127/28561/24
Провадження №1-в/127/714/24
20 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду № 12 клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства.
Клопотання мотивоване тим, що караність діяння, за яке він засуджений, усунута, тому він має бути звільнений від відбування призначеного йому покарання.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання.
Прокурор проти задоволення клопотання засудженого не заперечував.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали особової справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання , зокрема про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Зі змісту частини другої статті 74 КК випливає, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З матеріалів особової справи засудженого випливає, що ОСОБА_4 засуджений 04.11.2021 Теплицьким районним судом Вінницької області за статтею 395 КК з урахуванням статті 71 КК до покарання у виді 3 років 7 місяців 20 днів позбавлення волі.
Зі змісту цього вироку випливає, що діяння, за яке ОСОБА_4 засуджений вироком від 04.11.2021, останнім було вчинене у період часу з 22.03.2021 по 02.04.2021.
Також у цьому вироку наявне посилання на те, що невідбута частина покарання за попереднім вироком складає 3 роки 4 місяці 20 днів позбавлення волі. Зокрема, як зазначено у вироку, затримання ОСОБА_4 було здійснене 15.06.2021, а покарання за новим вироком призначене 04.11.2021, тому невідбута частина покарання за попереднім вироком, як зазначив суд у мотивувальній частині вироку, складає 3 роки 4 місяці 20 днів (3 роки 8 місяців призначене покарання, з яких 4 місяці 20 днів фактично відбуте покарання).
В матеріалах особової справи також наявна копія вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.02.2021, відповідно до якого ОСОБА_4 засуджений за частиною третьою статті 185 КК до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі статті 71 КК до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком, зміненим ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 27.06.2019, та ОСОБА_4 остаточно призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.04.2021 зазначений вирок змінений в частині призначення покарання та на підставі статті 71 КК ОСОБА_4 остаточно призначене покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.
Зі змісту вказаного вироку випливає, що ОСОБА_4 був засуджений за вчинення 11.10.2020 крадіжки, вчиненої під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком. При цьому загальна сума викраденого ОСОБА_4 майна становила 691,05 грн.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилання відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), яким стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) викладена у новій редакції.
Зокрема, зі змісту частини першої статті 51 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі - НМДГ).
Частиною другою статті 51 КпАП встановлена відповідальність за вчинення дії, передбаченої частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох НМДГ.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною першою статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В свою чергу частиною третьою статті 5 КК передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Суд враховує, що Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23) зауважив таке.
Частиною другою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ.
Аналіз указаних норм закону, як зазначив ВС, свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями частини першої статті 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК).
Аналогічні висновки ВС зробив у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21).
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на НМДГ, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2020 року становив 2102 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2020 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1051 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для звільнення засудженого від призначеного йому покарання необхідно визначити, чи перевищує вартість викраденого ним майна 2 НМДГ (станом на момент вчинення кримінального правопорушення), тобто 2102 грн. у 2020 році.
Як вже суд зазначив вище, ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 04.11.2021. Однак, у цьому вироку остаточне покарання ОСОБА_4 було призначене відповідно до приписів статті 71 КК - з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.02.2021 - у виді 3 років 7 місяців 20 днів позбавлення волі. Зі змісту вироку Гайинського районного суду Вінницької області від 24.02.2021, яким ОСОБА_4 засуджений за частиною третьою статті 185 КК, випливає, що вартість майна, яким він заволодів 11.10.2020 становила 691,05 грн. Наведений розмір майна є меншим за законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність (станом на момент вчинення кримінального правопорушення). З огляду на викладене, з урахуванням приписів частини другої статті 74 КК, висновків, зроблених ВС у наведених вище постановах, а також принципу зворотної дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 має бути звільнений від відбування покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.02.2021 у зв'язку з усуненням караності діяння.
Разом з тим, як суд зазначив вище, призначаючи 24.02.2021 ОСОБА_4 остаточне покарання, Гайсинський районний суд Вінницької області зауважив, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому діяння у період умовно-дострокового звільнення. Зокрема, зі змісту вироку випливає, що ОСОБА_4 був звільнений на підставі ухвали Крижопільського районного суду від 28.04.2020 умовно-достроково з невідбутою частиною покарання у виді обмеження волі 1 рік 6 місяців 23 дні. Діяння ж, за яке ОСОБА_4 засуджений 04.11.2021, останнім було вчинене у період часу з 22.03.2021 по 02.04.2021, тобто в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 28.11.2016.
Отже, ОСОБА_4 слід вважати таким, що відбуває покарання за вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 04.11.2021 за статтею 395 КК у виді 3 місяців арешту. Однак, на момент розгляду судом відповідного клопотання ОСОБА_4 фактично відбув призначене йому покарання. Саме тому ОСОБА_4 має бути звільнений від подальшого відбування покарання за вирком від 04.11.2021.
Керуючись статтями 371, 537 КПК, суд
На підставі частини другої статті 74 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.02.2021, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за статтею 395 Кримінального кодексу України до покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту за виром Теплицького районного суду Вінницької області від 04.11.2021.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 04.11.2021 у зв'язку з його фактичним відбуттям.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: