17 грудня 2024 року
м. Київ
справа №990/111/23
адміністративне провадження № П/990/111/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Радишевської О.Р.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Волощука В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Розенбойма Ю.О.,
представника відповідача: Марущак А.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання Етичної ради про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання нечинним і скасування рішення,
До Верховного Суду 05.06.2023 як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Етичної ради (далі - відповідач) з вимогою визнати нечинним і скасувати рішення Етичної ради «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» від 28.04.2023 № 33.
На обґрунтування своїх вимог позивачка посилався на те, що рішення Етичної ради є незаконним, оскільки обставини, викладені у ньому не відповідають дійсності. Позивачка зазначає, що відповідно до інформації, яка надавалась нею під час письмової відповіді на запит та під час усної співбесіди кошти щодо яких постало питання про декларування не є подарунком. Категорія «подарунок» необґрунтовано застосовано у рішенні Етичної ради, внаслідок чого її дії, вчиненні на підставі роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, з заповнення декларації викликали «критичне ставлення» Етичної ради.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями позов передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_2 , суддів Губської О.А., Загороднюка А.Г., Білак М.В., Соколова В.М .
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2023 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 990/111/23.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 указану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р. , суддів ОСОБА_4, Мацедонської В.Е., Кашпур О.В., Уханенка С.А .
Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2023 справу № 990/111/23 прийнято до провадження.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 990/111/23.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023, указану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р. , суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Кашпур О.В., Уханенка С.А.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.04.2024 призначений повторний автоматизований розподіл справи № 990/111/23.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024, указану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р. , суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., ОСОБА_3, Уханенка С.А.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 , розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05.11.2024 призначений повторний автоматизований розподіл справи № 990/111/23.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, указану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Уханенка С.А.
18.09.2023 до Суду від Етичної ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі, на обґрунтування якого відповідач зазначив, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За доводами відповідача спір у цій справи виник у правовідносинах, пов'язаних із обранням (призначенням) члена Вищої ради правосуддя. У цих правовідносинах повноваженнями обирати членів Вищої ради правосуддя наділені з'їзд суддів України, Верховна Рада України, з'їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ, які мають обрати 18 членів Вищої ради правосуддя. Ще двох членів Вищої ради правосуддя призначає Президент України.
Водночас Етична рада у цих правовідносинах є допоміжним органом, який сприяє суб'єктам обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, і не має повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя або звільнення з неї.
Беручи до уваги правовий статус Етичної ради, відповідач уважає, що її рішення про відповідність або невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності не створюють самостійних правових наслідків, а тому не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
Відповідач наголошує, що аналогічні висновки щодо неможливості оскарження в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України),рішень Етичної ради у процедурі обрання (призначення) члена Вищої ради правосуддя неодноразово були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 20.07.2023 у справі №990/34/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження щодо розгляду справ за позовами кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя до Етичної ради мають легітимну мету та пропорційні такій меті.
Відповідач також уважає, що позов не спрямований на поновлення права, про порушення якого стверджує позивачка, адже навіть у випадку його задоволення, участь позивачки у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя не поновиться.
16.10.2023 та 17.05.2024 до Суду від Етичної ради надійшли додаткові пояснення щодо закриття провадження у справі, у яких відповідач зазначає, що 14.09.2023 та 11.04.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанови у справі № 990/20/23 та у справі №990/106/23, у яких вчергове була викладена позиція про те, що спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності, зокрема, оскарження висновку щодо невідповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям доброчесності та професійної етики, не належить до юрисдикції судів України.
24.04.2023 та 09.05.2024 до Суду від представника позивачки надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, на обґрунтування якого представник позивачки вказує, що в цьому випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі.
За доводами представника позивачки оскаржуване рішення Етичної ради про встановлення невідповідностіОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності є остаточним і створює негативні юридичні наслідки. Таке рішення негативно позначається на діловій репутації та обумовить формування заздалегідь упередженого ставлення до особи, як такої, щодо якої є сумніви в професійній сумлінності та доброчесності.
Представник позивачки констатує, що неможливість оскарження рішення Етичної ради про встановлення невідповідності позивачки критеріям професійної етики та доброчесності фактично призводить до того, що особа, яка незаконно та необґрунтовано визнана недоброчесною, позбавляється будь-яких способів захисту її порушеного права.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги заявленого клопотання про закриття провадження у справі.
Позивачка та її представник заперечували проти задоволення зазначеного клопотання з мотивів наведених у письмових запереченнях.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад (частина четверта статті 22 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 № 1635-IX (далі - Закон № 1635-IX), який набрав чинності 05.08.2021).
Законом № 1635-IX доповнено розділ VII «Перехідні положення» КАС України пунктом 3, відповідно до якого Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів Вищої ради правосуддя відповідно до цього Закону.
У цій справі предметом спору є рішення Етичної ради від 28.04.2023 №33 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя», яке є актом індивідуальної дії.
Позивачкою є особа, стосовно якої це рішення прийнято.
Досліджуючи зміст цього рішення, Суд зазначає таке.
Застосувавши норми статті 131 Конституції України, статті 9-1 Закону Украйни «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII), пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1635-IX, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/120/22 констатувала те, що:
«… Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб'єктам обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.
Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів Вищої ради правосуддя, ухвалюються саме за результатами голосування з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів Вищої ради правосуддя), а також Президентом України (щодо їх призначення) - суб'єктами обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України. Відповідно таке рішення суб'єкта обрання чи призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя має правове значення виключно для особи, щодо якої воно постановлене, і може бути оскаржено в судовому порядку лише такою особою.
Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання/призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена Вищої ради правосуддя), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття рішення про обрання / призначення члена Вищої ради правосуддя судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважені приймати з'їзд суддів України, Президент України, Верховна Рада України, з'їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. В іншому випадку може виникати ситуація, за якої оцінка наявності або відсутності підстав для обрання / призначення кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя буде надана до вирішення цього питання компетентним суб'єктом або всупереч волі органу, який сприяє обранню / призначенню членів Вищої ради правосуддя…».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2024 у справі №990/106/23, зокрема, зауважила, що:
«… Спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя), зокрема, оскарження висновку щодо відповідності (невідповідності) кандидата на посаду члена Ради критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада в таких правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв'язку з оцінюванням нею членів Вищої ради правосуддя, як це визначено пунктом 5 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1635-IX і пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції зазначеного Закону…»
«…Законодавство України спрямоване на те, щоб гарантувати стабільність правової системи, зокрема діяльності конституційних органів державної влади. Оскарження рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади не може створювати наслідки для конкретної конкурсної процедури, серед іншого перешкоджати їй, унеможливлювати продовження, зумовлювати перегляд її результатів, створених суб'єктами призначення членів Вищої ради правосуддя. Тому обмеження у доступі до суду щодо такого оскарження має легітимну мету…».
Такі висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 07.11.2024 у справі №990/231/24 (остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду у спорах щодо дій і рішень Етичної ради під час проведення конкурсу з добору кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2024 у справі №990/231/24, зокрема, додатково наголосила, що:
«…Оцінка відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності здійснювалась винятково як кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя в рамках конкурсної процедури. У межах неї Етична рада тільки складає висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також список кандидатів, рекомендованих для обрання на посаду члена Вищої ради правосуддя. Таке складання не є виконанням публічно-владних управлінських функцій щодо кандидатів.
Законодавство України не гарантує право стати членом Вищої ради правосуддя, а тільки надає право взяти участь у відповідному конкурсному відборі. Непроходження особою одного з проміжних етапів цього відбору не створює негативних наслідків для кар'єри такої особи, вона не позбавляється посади, яку займала на момент проходження конкурсу, не припиняє здійснювати діяльність, яку на той час здійснювала, та не має перешкод для того, щоб взяти участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя у майбутньому, тощо …».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки спірні правовідносини, які виникли у справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради, є подібними до правовідносин, щодо яких Велика Палата вже сформувала правову позицію про непоширення на ці відносини жодної судової юрисдикції, а встановлена Етичною радою невідповідність кандидата станом на певний момент у часі критеріям професійної етики та доброчесності має значення тільки для його участі у конкретному конкурсному відборі та не створює юридичних наслідків для можливої подальшої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо, Суд дійшов висновку про те, що провадження у цій справі необхідно закрити.
Беручи до уваги те, що вимога позивачки знаходиться в цілому поза межами судового розгляду, а не лише спору, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, підстав для роз'яснення позивачці, до суду якої юрисдикції вона може звернутися з такими вимогами, немає.
Керуючись статтями 2, 22, 238, 248, 250, 256 КАС України, Суд
Задовольнити клопотання Етичної ради про закриття провадження у справі №990/111/23.
Закрити провадження у справі №990/111/23 за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання нечинним і скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст виготовлено 19.12.2024.
Головуючий: О.Р. Радишевська
Судді: Ж.М. Мельник-Томенко
В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович
С.А. Уханенко