Справа № 378/732/24 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О. В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
18 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульмана І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,
представника відповідача Коломієць В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Марущака Ярослава Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Володарського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
20 вересня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Володарського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач/служба) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, від 30 серпня 2024 року серія АА № 00022105, складену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Дар'єю Ігорівною, а справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП за постановою від 30 серпня 2024 року серія АА № 00022105 закрити.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послався на протиправність постанови, яка прийнята без повного з'ясування обставин, не підтверджена доказами та за відсутності підстав застосування адміністративного стягнення за визначеною у постанові нормою. Оскаржуваною постановою помилково застосовано нормативний показник як до звичайної вантажівки - 40, 000 т., а не 44, 000 т. як до контейнеровоза. В спірній ситуації застосуванню підлягає збільшена вагова норма у розмірі 44, 000 т., оскільки перевезення вантажу здійснювалось спеціалізованим трьохвісним контейнеровозом, належним позивачу на праві приватної власності. Окрім того, відповідачем не дотримано вимоги щодо зазначення в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Марущак Я.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Зазначив, що належний позивачу на праві власності напівпричіп, державний номерний знак НОМЕР_1 , є контейнеровозом, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Тому при встановленні технічних характеристик транспортних засобів сідлового тягача та спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза, посадова особа повинна була ідентифікувати їх як трьохвісний автомобіль (тягач) із трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) та визначати можливе перевищення ним фактичної маси, виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів 44 тонни, а не 40 тонн, як було враховано нею при проведенні розрахунків. Крім того звернув увагу на хибність розрахунків щодо загальної маси транспортного засобу. Оскільки виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу не перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів та допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, за яких настає адміністративна відповідальність за частиною другою статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, не відповідає вимогам чинного законодавства, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позивач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторони у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у власності приватного підприємства «ТРАНС АВТОГАРАНТ», власником і керівником якого є ОСОБА_1 , перебуває транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач - «MAN TGS 26.440», державний номерний знак НОМЕР_2 , та спеціальний напівпричеп «LAG 0-3-39», державний номерний знак НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 15-16).
30 серпня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І., винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00022105, відповідно до якої 23 серпня 2024 року о 14 год. 09 хв. за адресою М-05, км 36+303, Київська область, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , допустив рух транспортного засобу «MAN TGS 26.440», державний номерний знак НОМЕР_5 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9,238 % (3.695 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, чим вчинив порушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2 800 мм, 2-3: 1 330 мм, 3-4: 5 380 мм, 4- 5: 1 280 мм; 5-6: 1 330 мм; навантаження на вісь 1 - 6 300 кг, 2 - 5 300 кг, 3 - 7 850 кг, 4 - 9 350 кг; 5 - 10 400 кг; 6 - 9 350 кг; загальна маса - 48 550 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу (загальна маса): 43 695 кг.
Постановлено накласти штраф у сумі 8 500, 00 гривень.
Автоматичне визначення фактичної загальної маси транспортного засобу позивача відбувалось на автомобільній дорозі державного значення.
Частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно.
20 вересня 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що оскаржувану постанову отримав засобами поштового зв'язку 17 вересня 2024 року.
З зазначених підстав можна дійти висновку, що позивач строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не пропустив.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні положень законодавства та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон. Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Максимально допустиме навантаження для належного позивачу транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України є 40 тон, а вантажне перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом, з перевищенням зазначеної фактичної маси, є порушенням вимог закону. З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що трьохвісний напівпричеп контейнеровоз LAG 0-3-39, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить позивачу, є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом. Проте, будь-яких доказів (зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження використання контейнеровоза за призначенням, тобто здійснення ним вантажних перевезень саме у контейнері, матеріали справи не містять.
Колегія суддів, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - постанова № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 7 вказаного положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» від 27 грудня 2019 року № 1174 було затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - Порядок № 1174).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи.
Доказом у даній справі є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови (пункт 4 Порядку № 1174).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку № 1174).
Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, на автомобільних дорогах державного значення фактичної маси, а саме: двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни.
Отже різниця між вантажними автомобілями (тягачами) з напівпричепами, для яких дозволена максимальна маса становить 40 тонн або 42 тонни (44 тонни), полягає в тому, що останні мають бути контейнеровозами, які здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП, зокрема, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідачем до суду першої інстанції на підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надано копію постанови від 30 серпня 2024 року серія АА № 00022105 та матеріали автоматичної фотофіксації належного позивачу автомобіля з причепом (передній, боковий та задній вид вантажівки з напівпричепом).
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 вбачається, що належний позивачу напівпричіп марки «LAG 0-3-39», державний номерний знак НОМЕР_7 , є спіціалізованим напівпричепом - спеціалізований н/пр-контейнеровоз.
Виходячи з зазначеної інформації та матеріалів фотофіксації видно, що належний позивачу транспортний засіб є трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом, тому фактична допустима маса складає 40 тон, а у разі належності напівпричепу до контейнеровозу - 44 тонни.
Наголошуючи на протиправності оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 посилався на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепу до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тонн.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III визначено, що причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Отже, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії, який самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, а рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів.
Напівпричеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій, а саме: контейнерів.
Згідно з пунктом 17.6. Правил № 363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до пункту 17.2-17.5 Правил № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15. Правил № 363).
Відповідно до пункту 17.9 Правил № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду доказів перевезення вантажів контейнером, актів про пломбування, тощо. Відповідного маркування із зазначенням вантажності і маси тари контейнера, внутрішнього об'єму контейнера, місця, місяця і року виготовлення контейнера; часу останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера транспортний засіб позивача не містить.
Матеріалами фотофіксації вказаного належного позивачу транспортного засобу підтверджується, що позивач 23 серпня 2024 року здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, оскільки верхня його частина зрізана і накрита тентом, та не перевозив контейнери.
Окрім того, вантаж, що перевозився в напівпричепі, не мав відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок відповідача і суду першої інстанції, що сам факт реєстрації за позивачем автомобільного транспорту - контейнеровоза не поширює вагові обмеження, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху у 44 т, для відповідного транспорту з урахуванням вантажу.
Факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Відтак, наявні дані про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 40 тонн передбачене саме для перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом.
Виходячи із наведених обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем правильно встановлено максимальну допустиму вагу транспортного засобу позивача, враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, тобто факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, доведений належними, допустимими та достовірними доказами, а тому оскаржуване рішення відповідає вимогам КУпАП, а наведені у позові доводи не спростовують наявність події адміністративного правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Якщо в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню.
Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу і можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 286, 308, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Марущака Ярослава Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Володарського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Черпак Ю.К.
Судді Кобаль М.І.
Штульман І.В.