П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/11992/24
Головуючий першої інстанції Ганошенко С.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 01.10.2024р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
29.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про скасування постанови про порушення митних правил від 29.04.2024р. №0221/50000/24, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.471 Митного кодексу України (недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20% суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування в сумі 698935,50грн.
В обґрунтування позову зазначено, що листи митних органів Румунії не є беззаперечними доказами, які підтверджують вину позивача у справі про порушення митних правил та не доводять наявності події такого правопорушення, оскільки вказана інформація органів Румунії підтверджує лише факт декларування грошових коштів, однак жодним чином не підтверджує переміщення позивачем коштів через митний кордон України. При цьому, позивач не був присутній при розгляді митної справи, постанова Одеської митниці не була відправлена позивачу за адресою реєстрації, про яку він дізнався через «дію» з постанови державного виконавця 22.07.2024р. Крім того, відповідачем пропущений двомісячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 01 жовтня 2024 року позов задоволений з підстав того, що листи митних органів Румунії, не можуть бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил, а тим паче розглядатися як доказ вини особи. Оскільки, про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 471 МК України, свідчить і той факт, що не долучені до матеріалів справи документи, які надійшли від митних органів Румунії, а їх оцінка здійснюється виключно зі слів представників відповідача, вказані матеріали не містять їх офіційного перекладу на державну мову, в тому числі з урахуванням положень, передбачених ст.503 МК України про те, що перекладачем може бути посадова особа митного органу, оскільки в будь-якому разі такою особою не може бути особа, яка складала у цій справі протокол про порушення митних правил та за відсутності у справі документу, який підтверджує володіння цією особою мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу. Надаючи копію декларації про готівкові кошти без перекладу і будуючи все обвинувачення фактично лише на цьому доказі, відповідач фактично вирішив адміністративну справу на підставі недопустимого доказу, оскільки суд та інші органи не мають права перебирати на себе обов'язки перекладача, користуватися його правами й нести відповідальність. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Наявність в матеріалах справи копії митної декларації позивача, як додатка, отриманого разом з листом від митних органів Румунії суд оцінює критично, оскільки документи, складені нерезидентами, які подаються сторонами як докази, мають прийматися судами з огляду на їх допустимість після їх легалізації у встановленому законодавством України порядку. До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, наявні у справі докази, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.471 Митного кодексу України через їх недостатність та недопустимість, оскільки вони зібрані з порушеннями.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом вимог закону, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на наявність доказів скоєння позивачем порушення митних правил та дотриманням процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. До апеляційної скарги апелянтом додатково доданий повний текст декларації про готівкові кошти в розмірі 125000евро, з перекладом, поданої при в'їзді до Румунії ОСОБА_2 , а також власником готівкових коштів ОСОБА_3 отриманих останнім від продажу земельних ділянок для використання як інвестиційного капіталу. На підтвердження отримання коштів від продажу майна, до декларації додані копії 8 (восьми) договорів продажу ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 0,2318га., які до суду першої інстанції під час вирішення справи відповідачем не подавалися.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що Одеською митницею отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 02.02.2024р., №26/26-04/7-10/300 щодо фактів декларування громадянами при в'їзді в Румунію в період часу з 24.02.2022 по 05.09.2022 готівкових коштів понад 10000 євро. За результатами опрацювання інформації та документів, отриманих від митних органів Румунії встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 відповідно до митної декларації від 18.06.2022 №285 при в'їзді в Румунію 18.06.2022 задекларував митним органам Румунії 125000 євро. Згідно інформації модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор» відомості щодо декларування громадянином ОСОБА_1 у зазначену дату митним органом України валютних цінностей відсутні.
Відповідно до листа Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 02.02.2024р., № 3631/4 Одеською митницею отримані дані перевірок від митних органів Румунії щодо фактів при переміщенні громадянами України готівкових валютних коштів понад 10000 євро та інших цінностей при переміщенні через митний кордон України в пункті пропуску «Орлівка-Ісакча». Зазначено, що даним листом Одеській митниці направлено копію відповіді митних органів Румунії з неофіційним перекладом та додатками. /а.с.81/
Формою проходження митного контролю позивач обрав проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю «зелений коридор», виїхавши за межі України
На думку співробітників митниці, такими діями позивач заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари (валютні цінності) не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України та такими діями засвідчив факт, що має юридичне значення.
Як вбачається з протоколу про порушення митних правил №0221/50000/24 від 22.02.2024 року, відповідно до інформації митних органів Румунії та даних «електронного журналу пасажирського пункту пропуску» АСМО «Інспектор» встановлено, що 18.06.2022р. громадянин України ОСОБА_1 прослідував через митний кордон із України в Румунію по каналу руху «зелений коридор» через пункт пропуску «Орлівка-Ісакча» митного посту «Орлівка» Одеської митниці на транспортному засобі BMW X5. Згідно інформації модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор» відомості щодо декларування ОСОБА_1 валютних цінностей у митному органі України, під час перетину митного кордону 18.06.2022р., відсутні. Митним органам Румунії вищевказаний громадянин 18.02.2022р. задекларував 125000 євро. /а.с.74-75, 82-83/
На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що позивач в порушення вимог статей 257, 366 МК України, Положення «Про транскордонне переміщення валютних цінностей», затверджених постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №3 та постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», вчинив дії, що мають ознаки не декларування валютних цінностей в сумі 125000євро, що перевищує дозволену законодавством України суму для їх переміщення без письмового декларування, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч.1 ст.471 МК України.
Постановою у справі про порушення митних правил від 29.04.2024р. №0221/50000/24 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.471 Митного кодексу України (недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20% суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування в розмірі 698935,50грн. /а.с.100-104/
Не погоджуючись з притягненням до відповідальності за порушення митних правил, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.
Як встановлено ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Відповідно до ч.1 ст.491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Згідно із ст. 558 МК України правоохоронні органи зобов'язані письмово повідомляти митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.
З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2024р. Держмитслужба дізналася про порушення позивачем митних правил з листа митних органів Румунії.
Адміністративне стягнення за вказане порушення митних правил накладено на позивача оскаржуваною постановою 29.04.2024 року, тобто в межах встановленого ст.467 МК України шестимісячного строку з дня виявлення такого порушення митними органами.
Відповідно до ч.5 ст.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Згідно ч. 3 ст. 197 МК України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Як встановлено ч.1 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції», транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною третьої цієї статті закону передбачено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 3, передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей», особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000євро.
Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 5, встановлено, що фізичні особи резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000євро.
Таким чином, запровадження в Україні обмежень щодо вільного транскордонного переміщення валютних цінностей на суму понад 10000євро без їх письмового декларування є частиною програми фінансового моніторингу та заходом валютного контролю, направленим на забезпечення економічної безпеки країни, а також запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Відповідно до ч.1 ст.471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.
Примітка до ст.471 МК України визначає, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
За приписами ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Декларант зобов'язаний, зокрема, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей (ч.1 ст.266 МК України).
Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Стаття 489 МК України закріплює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:
1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно ч.2 ст.486 МК України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст.508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Відповідно до ст.523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Розгляд матеріалів справи про порушення митних правил, за ознаками вчиненого ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.471 МК України проведено, а постанову від 29.04.2024 року №0221/50000/24 прийнято заступником начальника Одеської митниці Забавським Д.О.
Отже, розгляд справи про порушення митних прави та прийняття оскаржуваної постанови відбулося уповноваженим суб'єктом.
Відповідно до ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Стаття 508 МК України передбачає, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).
Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (ст. 488 МК України).
Згідно з ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Частинами 9, 10 ст. 494 МК України передбачено, що якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Апеляційним судом встановлено, що позивач не повідомлявся відповідачем про надання пояснень та прийняття участі у складанні протоколу про порушення митних правил.
Разом з тим, примірник протоколу про порушення митних правил від 22.02.2024 року №0221/50000/24 з зазначенням розгляду справи про порушення митних правил 18.04.2024р. об 11.00 год., направлено позивачу 12.04.2024 року за наявною у Одеської митниці адресою позивача поштовим відправленням 0600909381581 з повідомленням про вручення. За даними АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень, вказане поштове відправлення 02.05.2024 року вручено особисто, тобто після застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення постановою від 29.04.2024р. /а.с.74-76, 88-90, 100-104/
В свою чергу, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне стягнення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови від 29.04.2024р. №0221/50000/24 позивач, як особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності був відсутній при розгляді справи. /а.с.100-104/
Листом Одеської митниці від 18.04.2014р. №7.10-4/20-06/10/7048 направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення 29.04.2024р. об 11.00год., яке повернулося до митниці 01.05.2024р. без вручення адресату, тобто після застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення постановою від 29.04.2024р. /а.с.97-99/
Отже, належних доказів ознайомлення або отримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу або повідомлення станом на час прийняття спірної постанови від 29.04.2024р. №0221/50000/24 у справі про адміністративне правопорушення, що б свідчило про належне сповіщення ОСОБА_1 про дату і місце розгляду справи про порушення митних правил до суду не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що справа про порушення митних правил була розглянута за відсутності особи, яка притягалася до відповідальності, без належного своєчасного вручення їй протоколу та сповіщення про дату, час та місце розгляду справи, тобто, з порушенням вимог, встановлених ст.498 МК України, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 29.04.2024р. №0221/50000/24 є протиправною.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо протиправності та недоведеності висновку митного органу про порушення позивачем митних правил, який ґрунтується лише з отриманої інформації на підставі листа митних органів Румунії, та не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил, а тим паче розглядатися як доказ вини особи.
Так, відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 471 МК України, свідчить недолучення відповідачем до матеріалів справи всіх документів із повним змістом, які надійшли від митних органів Румунії.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дійсно, посилання відповідача на наявність в матеріалах справи декларації про готівкові кошти ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки відповідач надав до суду першої інстанції, з метою введення в оману, не повний текст декларації, без зворотного другого аркушу, без документів на підтвердження походження коштів, які митний орган отримав від митниці Румунії. /а.с.82-83/
Так, апелянт посилаючись на нібито наявність доказів скоєння позивачем порушення митних правил, надав до суду апеляційної інстанції повний текст декларації про готівкові кошти в розмірі 125000евро, з перекладом, поданої при в'їзді до Румунії ОСОБА_2 , а також власником готівкових коштів ОСОБА_3 отриманих останнім від продажу земельних ділянок для використання як інвестиційного капіталу. На підтвердження отримання коштів від продажу майна, до декларації додані копії 8 (восьми) договорів продажу ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 0,2318га., які до суду першої інстанції під час вирішення справи відповідачем не подавалися.
Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 471 Митного кодексу України через їх недостатність та недопустимість.
Водночас, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив правильне по суті судове рішення, але неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи в частині процедури розгляду відповідачем справи про порушення митних правил, тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.311, 272, 286, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01 жовтня 2024 року змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01 жовтня 2024 року у відповідності до даної постанови.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв