П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18391/24
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У червні 2024р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:
- стягнути податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 385 645,65грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що утворилась внаслідок несплати відповідачем суми податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Одеській області.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 своєчасно податковий борг не сплатив, то податковий орган звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Посилаючись на вказане просило позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 385 645,65грн. на бюджетний рахунок №UA758999980314050512000015722, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Саратська селищна ТГ/18010300.
В апеляційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку сума податкового боргу є узгодженою, а тому наявні законні підстави для стягнення відповідної суми з відповідача.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС в Одеській області.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи, а саме із відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема, у ОСОБА_1 на праві власності перебуває комплекс хлібозаводу, із загальною площею 3 613,6кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу та відомостей з інтегрованої картки платника податків, станом на 15.04.2024р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 385 645,65грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Вказана податкова заборгованість виникла в результаті:
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0237712-2403-1552 від 24.06.2022р.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0077613-2407-1552 від 30.03.2023р.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0362867-2407-1552 від 30.03.2023р..
Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись контролюючим органом, на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Через несплату відповідачем податкової заборгованості, податковим органом було прийнято податкову вимогу форми «Ю» №0004042-1306-1532 від 11.04.2023р., яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
Враховуючи те, що відповідачем самостійно наявну за ним податкову заборгованість сплачено не було, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує його незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Приписами п.15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За правилами п.16.1.4 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами п.57.1 ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, згідно з п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що у зв'язку із несплатою суми заборгованості у встановлені законом строки та з метою вжиття заходів щодо її погашення, податковим органом на адресу ОСОБА_1 було направлено податкову вимогу форми «Ю» №0004042-1306-1532 від 11.04.2023р. на суму податкового боргу 162 612грн., яка направлялась відповідачу засобами поштового зв'язку, але не була вручена за підстави «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, а податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За правилами п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п.87.11 ст.87 ПК України).
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначена у даній позовній заяві сума податкового боргу є узгодженою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується посилань представника апелянта на те, що ОСОБА_1 майже 9 років зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а не за адресою: АДРЕСА_3 , та тому, по-перше, податковий борг є неузгодженим, а по-друге, що судом першої інстанції порушено процесуальні права відповідача, то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, виходячи з наступного.
По-перше, відповідно до приписів п.42.3 ст42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Приписами п.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 , як платник податків, повинен був повідомити податковий орган про зміну своєї податкової адреси. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 про такі зміни не повідомляв податковий орган.
По-друге, представником ОСОБА_1 на підтвердження реєстрації ОСОБА_1 за іншою адресою надано Витяг з реєстру територіальної громади Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 24.09.2024р., відповідно до якої зареєстрована адреса місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
Дослідивши наданий Витяг від 24.09.2024р., судова колегія звертає увагу на те, що вказаний витяг підтверджує зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , а не податкову адресу ОСОБА_1 .
Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна Відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру за №677240 від 4.07.2024р., згідно якої реєстрація ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 (а.с.35).
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко