П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25593/24
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 1.12.2019р. по 30.11.2021р.;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 1.12.2019р. по 30.11.2021р. у загальній сумі 110 013,44грн..
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2021р. по справі №420/12090/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачки, внаслідок чого з період з 1.12.2019р. по 30.11.2021р. виникла заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 110 013,44грн..
1.07.2024р. позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплатити суму заборгованості.
Однак, листом від 28.07.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачці у задоволенні вказаної заяви.
Позивачка вважає такі дії пенсійного органу протиправними та незаконними, у зв'язку із чим звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримую пенсію, призначену відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021р. у справі №420/12090/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 12.07.2021р. №11271-10656/Г-02/8-1500/21, в проведенні перерахунку пенсії з 1.12.2019р. на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 6.05.2021р. №33/36-44; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 1.12.2019р. перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 6.05.2021р. №33/36-44, з урахуванням вже виплачених сум; зобов'язано ПФУ у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою КМУ від 23.07.2014р. №280 в редакції Постанови КМУ від 16.12.2020р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» здійснити фінансування виплати перерахованої з 1.12.2019р. на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 6.05.2021р. №33/36-44, пенсії ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021р. по справі №420/12090/21- скасовано; прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 12.07.2021р. №11271-10656/Г-02/8-1500/21, в проведенні перерахунку пенсії з 1.12.2019р. на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 6.05.2021р. №33/36-44; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 1.12.2019р. перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 6.05.2021р. №33/36-44, з урахуванням вже виплачених сум; в решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2021р. по справі №420/12090/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачки.
1.07.2024р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просила виплатити їй нараховану суму заборгованості у зв'язку з перерахунком пенсії.
Однак, листом за №21534-18893/Г-02/8-1500/24 від 29.07.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивачку, що виплата нарахованої доплати за період з 1.12.2019р. по 30.11.2021р. у загальній сумі 110 013,44грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів.
Позивачка, вважає так дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не виплати заборгованості протиправними, у зв'язку із чим звернулася до суду.
Перевіряючи правомірність та законність дій управління у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1, пунктів 16, 18 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», приватних виконавців.
Судова колегія звертає увагу, що підставою стягнення спірної заборгованості по виплаті пенсії у розмірі 110 013,44грн. є рішення суду у справі №420/12090/21, а тому колегія суддів вважає, що вирішення позовних вимог у цій справі лежить в площині виконання судового рішення у справі №420/12090/21 і має виконуватися відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що не позбавляє права позивачки оскаржувати дії державного виконавця.
З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачка неправильно обрала спосіб захисту свого порушеного права.
Разом з тим, ч.1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.08.2023р. по справі 560/16807/21.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко