ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" грудня 2024 р. справа № 300/4002/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.04.20224, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.04.1993 по 20.09.2022 згідно записів трудової книжки та зазначені періоди підприємницької діяльності, врахувати при обчисленні пенсії заробітну плату з 1993 по 1997, згідно довідки від 29.02.2024 та повторно розглянути заяву від 29.03.2024 про призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.04.1993 по 20.09.2022 згідно записів трудової книжки, у зв'язку з відсутністю у записі про звільнення підпису відповідальної особи та інформації про сплату страхових внесків. Зазначив, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а тому позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Також відповідачем протиправно не враховано до стажу періоди підприємницької діяльності, оскільки факт його перебування на податковому обліку як фізичної особи-підприємця підтверджується листом податкового органу. Таким чином, пенсійним органом протиправно не враховано до страхового стажу вказані періоди роботи. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзивах на позовну заяву, які міститься в матеріалах справи. Вказали, що згідно статті 24 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Зазначили, що періодів роботи з 01.04.1993 по 20.09.2022 згідно записів трудової книжки не підлягає зарахуванню, у зв'язку з відсутністю у записі про звільнення підпису відповідальної особи та інформації про сплату страхових внесків. Зазначили, що у пенсійного органу відсутність підстав для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, оскільки за вказаний період відсутня інформація про сплату страхових внесків, а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Також відсутні підстави для врахування заробітної плати з 1993 по 1997, згідно довідки від 29.02.2024, так як відсутнє підтвердження первинними документами. Просила в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 28.11.2024 витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області інформацію (належним чином засвідчені копії документів) із зазначенням на якій саме системі оподаткування перебував ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 10.09.1997 по 31.03.2017 та сплату ним податків і зборів (єдиного податку) як фізичною особою-підприємцем за вказаний період.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.03.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.20224 прийнято рішення №092550006506 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - 30 років. Страховий стаж становить 15 років 4 місяці 6 днів. Не зараховано до страхового стажу: період роботи з 01.04.1993 по 20.09.2002, оскільки в записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідної особи, а довідку про заробітну плату від 29.02.2024 № 35/59-4.01/179 видану архівним відділом Івано-Франківської міської ради неможливо прийняти до уваги, оскільки відсутнє підтвердження первинними документами, крім того відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; період підприємницької діяльності з 10.09.1997 по 31.11.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та документи, підтверджуючі сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, з 01.01.2006 по 28.02.2006, з 01.04.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2007 по 31.05.2007, з 01.07.2007 по 31.11.2007, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2016, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач вважає відмову відповідачів протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд установив наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Як встановлено судом, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1985, позивач з 01.04.1993 по 20.09.2002 працював у ПП “Лоафер» на посаді директора (а.с. 17-20).
Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача згідно поданої трудової книжки було те, що в записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідної особи.
Так, відповідно до вказаного запису позивача звільнено з роботи 20.09.2002, згідно наказу №1 від 20.09.2002, міститься печатка вказаного підприємства, однак підпис відповідальної особи відсутній.
Суд зазначає, що вказані записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять печатки підприємств, хоча й підпис відповідальної особи у записі про звільнення відсутній. Однак, навіть за вказаних обставин, можна чітко ідентифікувати дату звільнення з роботи, посаду, підприємство на якому позивач працював (а.с. 19).
Також, жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, пенсійним органом не виявлено.
Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, вищезазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваних періодів навчання та роботи позивача до його трудового стажу.
Більше того факт роботи позивача підтверджується архівними довідками від 21.02.2024 №35/59-4.01/151 у якій вказано про прийняття його на роботу 01.04.1993, наказ про звільнення позивача з роботи не виявлено. Однак заробітна плата нараховувалась по червень 1997 року, що підтверджується архівною довідкою від 29.02.2024 №35/59-4.01/179 (а.с. 23-24).
Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.
Щодо посилання відповідача на неможливість врахування зазначеного періоду роботи, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 6 статті 20 Закону №2464-VI відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Отже, починаючи з 01.01.2004 (день набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») обов'язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата таких внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи на таких підприємствах.
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1985 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періоду роботи з 01.04.1993 по 20.09.2002 у зв'язку з відсутністю в записі про звільнення з роботи підпису відповідної особи не є достатньою підставою для не врахування періоду трудової діяльності позивача до його стажу.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періоду роботи позивача з 01.04.1993 по 20.09.2002 до його страхового стажу.
Щодо зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
03.07.1998 за №727/98 Президентом України прийнято Указ “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» (далі - Указ №727/8).
Відповідно до п. 2 Указу №727/8 (чинного на час сплати позивачем єдиного податку у спірні періоди), суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: - до місцевого бюджету - 43 відсотки; - до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; - на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно п. 6 Указу №727/8, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до наданої відповіді Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16.08.2023 судом встановлено, що позивач з 10.09.1997 по 31.03.2017 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець (а.с. 27).
Ухвалою суду від 28.11.2024 було витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області інформацію (належним чином засвідчені копії документів) із зазначенням на якій саме системі оподаткування перебував ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 10.09.1997 по 31.03.2017 та сплату ним податків і зборів (єдиного податку) як фізичною особою-підприємцем за вказаний період.
Згідно наданої відповіді податкового органу від 09.12.2024 облікові справи платників податку зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності суб'єктів господарювання, тому оскільки позивач перебував на податковому обліку з 10.09.1997 по 31.03.2017, його облікова справа відсутня.
При цьому відповідно до запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 10.12.1997 взятий на облік як платник єдиного внеску (а.с. 25).
Дію Указу №727/8 припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 №4014-VІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 01.01.2012.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, розділ XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.
Крім того, до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.07.2014 №22-1 законодавцем також внесені зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Таким чином, законодавчо визначеною умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування є сам лише факт реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Безпідставними є посилання відповідача щодо відсутності інформації про сплату позивачем страхових внесків, оскільки підставою для зарахування стажу за період з 10.12.1997 по 31.12.2003 є факт реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
На підставі вищевикладеного, періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 10.12.1997 по 31.12.2003 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному розмірі.
Підставою зарахування решти спірних періодів з 01.01.2006 по 28.02.2006, з 01.04.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2007 по 31.05.2007, з 01.07.2007 по 31.11.2007, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2016 є факт сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Проте як встановлено судом, за вказані періоди відсутня інформація про сплату страхових внесків, доказів сплати страхових внесків чи звільнення від їх сплати позивачем не подано, а періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2017 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) (а.с. 28-29).
Також безпідставними є доводи пенсійного органу про відсутні підстави для врахування заробітної плати з 1993 по 1997, згідно довідки від 29.02.2024 №35/59-4.01/179 виданої архівним відділом Івано-Франківської міської ради, оскільки відсутнє підтвердження первинними документами.
Так відповідно до вказаної довідки позивач працював у ПП “Лоафер», у ній містять відомості про нараховану заробітну плату за період 1993-1997 роки, а підставою для видачі були вказані первинні документи: Ф.62, оп.1-Д, спр.1, акр.1-45. Відтак, відомості про заробітну плату за вказаний період підлягають врахуванню при обчисленні пенсії (а.с. 24).
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.2024 №092550006506 про відмову у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
З огляду на наведене в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з цього приводу слід відмовити.
Відповідно до частини 1статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а тому слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.04.1993 по 20.09.2002, період здійснення підприємницької діяльності з 10.12.1997 по 31.12.2003 та врахувати заробітну плату з 1993 по 1997, згідно довідки від 29.02.2024 №35/59-4.01/179 видану архівним відділом Івано-Франківської міської ради і повторно розглянути заяву позивача від 29.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.2024 №092550006506 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи періоди роботи з 01.04.1993 по 20.09.2002, період здійснення підприємницької діяльності з 10.12.1997 по 31.12.2003 та врахувати заробітну плату з 1993 по 1997, згідно довідки від 29.02.2024 №35/59-4.01/179, видану архівним відділом Івано-Франківської міської ради.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 21318350, вул. Ч. Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.