про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
19 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/8440/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» про забезпечення адміністративного позову, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ», через свого представника, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яким просить суд:
- визнати дії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в частині відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 597 від 08.11.2024 р. «Про зовнішню рекламу» в цілому:
- зобов'язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради продовжити дію дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами терміном на 5 (п'ять) років, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» на розміщення:
· об'єкту (засобу) зовнішньої реклами типу біл-борд, розміром 6 м х 3 м., що вже розміщений за адресою, у місті Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1 (дозвіл № 2/47 від 25.02.2019 р.);
· об'єкту (засобу) зовнішньої реклами типу біл-борд, розміром 6 м х 3 м., що вже розміщений за адресою, у місті Ужгород, вул. Слов'янська Набережна (дозвіл № 4/47 від 25.02.2019 р.) згідно поданих позивачем заяв.
- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» понесені позивачем судові витрати, зокрема сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» судовий збір та витрати на правову допомогу.
17 грудня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
заборонити Виконавчому комітету Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради Закарпатської області вчиняти будь-які дії щодо демонтажу належних позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» об'єктів зовнішньої реклами, а саме:
· об'єкту (засобу) зовнішньої реклами типу біл-борд, розміром 6 м х 3 м., що вже розміщений за адресою, у місті Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1 (дозвіл № 2/47 від 25.02.2019 р.);
· об'єкту (засобу) зовнішньої реклами типу біл-борд, розміром 6 м х 3 м., що вже розміщений за адресою, у місті Ужгород, вул. Слов'янська Набережна (дозвіл № 4/47 від 25.02.2019 р.) згідно поданих позивачем заяв.
до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» до Виконавчому комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії.
Заява мотивована тим, що на даний час існують ризики виконання рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 597 від 08.11.2024 р. «Про зовнішню рекламу» Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» отримано від Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради письмову вимогу від 18.11.2024 р. за № 96/24.01-12 про необхідність демонтажу об'єкта зовнішньої реклами, в якому з посиланням на рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 597 від 08.11.2024 року «Про зовнішню рекламу» вимагають добровільно ТОВ «ЕМСІ ПРІНТ» виконати рішення виконавчого комітету та добровільно демонтувати вказані у рішенні та вимозі рекламні конструкції.
На думку позивача, виконання рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 597 від 08.11.2024 року «Про зовнішню рекламу» в частині зобов'язання демонтажу об'єкту зовнішньої реклами типу біл-борд, розміром 6 м х 3 м., що розміщений за адресою у місті Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1 (дозвіл № 2/47 від 25.02.2019 року) та об'єкту (засобу) зовнішньої реклами типу біл-борд, розміром 6 м х 3 м., що розміщений за адресою, у місті Ужгород, вул. Слов'янська Набережна (дозвіл № 4/47 від 25.02.2019 року) у разі задоволення позову по справі унеможливіть сторони по справі до повернення до попереднього стану, який існував до такого демонтажу.
Як зазначає представник позивача, демонтаж таких об'єктів зовнішньої реклами у разі задоволення позову призведе у подальшому до необхідності нести позивачу значні фінансові витрати на відновлення таких конструкцій, їх перевезення, встановлення, пошук клієнтів, втрата прибутку внаслідок незаконного демонтажу тощо, що, на думку представника позивача порушить майновий баланс сторін по справі та призведе до надмірного втручання у власність позивача. Тому, для уникнення таких втрат для позивача, що буде мати наслідком можливе звернення позивача з позовом до відповідача про відшкодування витрат пов'язаних з незаконним демонтажем рекламних носіїв, зазначених у даному клопотанні, на думку представника позивача слід забезпечити даний позов заборонивши відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч. 2 ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Статтею 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна можливість ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме демонтаж такого носія призведе до його фізичної втрати, а відповідно місця для розміщення рекламного носія може бути передано у користування іншому суб'єкту підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» письмову вимогу від 18.11.2024 року за № 96/24.01-12 про необхідність демонтажу об'єкта зовнішньої реклами, в якому з покликанням на рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 597 від 08.11.2024 року «Про зовнішню рекламу» вимагають добровільно ТОВ «ЕМСІ ПРІНТ» виконати рішення виконавчого комітету та добровільно демонтувати вказані у рішенні та вимозі рекламні конструкції.
Проаналізувавши вищезазначені норми, дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, з огляду на наступне.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Окрім цього, Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (Постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З приводу негативних наслідків для підприємницької діяльності позивача, на які покликається заявник, суд зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 15 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі № 140/8457/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 140/6021/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 120/9931/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 140/13016/23, від 08 лютого 2024 року у справі № 160/19014/23.
Суд критично оцінює покликання заявника, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо демонтажу, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача.
Також, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відтак, покликання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.
Крім того, заявником і не наведено обґрунтованих підстав для забезпечення позову згідно пункту 2 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення). При цьому варто зауважити, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим (стаття 9 КАС України).
Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб'єкта владних повноважень, без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Отже, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 150-154, 248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ ПРІНТ» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк