м. Вінниця
16 грудня 2024 р. Справа № 120/8284/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу
24.06.2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 001494 від 14.02.2024 року його притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.06.2024 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
09.07.2024 року позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав, а саме, надав доказ про сплату судового збору, а також просив замінити неналежного відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті на належного відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
29.07.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки Opel Vivaro, номерний знак НОМЕР_1 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області встановлено, що під час здійснення перевезень пасажирів легковим транспортним засобом на замовлення перевізник не забезпечив водія належним договором про надання послуг з організації перевезень пасажирів та їх багажу, адже наданий водієм до перевірки примірник договору не містив дати його складання, найменування та підпису замовника послуг.
Відповідач вказує, що як наслідок за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено постанову від 14.02.2024 року №ПШ001494.
Вказала, що позивач завчасно був запрошений на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, шляхом надсилання запрошення у формі листа від 23.01.2024 року № 8827/21/24-24 за адресою його місця реєстрації. Однак, на розгляд справи позивач не з'явився, жодних заперечень або інших документів на адресу відповідача не надходило.
Також зазначає, що свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, та, вподальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм Порядку №1567, не можуть бути підставами для скасування постанови, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку № 1567 та Закону України "Про поштовий зв'язок".
Крім того, представник відповідача зауважила, що згідно положень Закону України "Про автомобільний транспорт", для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковим згідно з вимогами ст. 48 цього Закону, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Зазначила, що позивач правом на оформлення відповідного реєстраційного талону не скористався, а тому його твердження про те, що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення пасажирів для власних потреб не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Окрім того, відповідач зауважила, що транспортний засіб позивача зареєстрований за ним, як засіб провадження саме ним господарської діяльності, що підтверджується інформацією про перевізника з ліцензійного кабінету.
Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
05.08.2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги. Додатково звернув увагу на те, що на його думку, відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме в частині належного його повідомлення про такий розгляд.
09.08.2024 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких представник Укртрансбезпеки також просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, з мотивів які попередньо наведені у відзиві на позовну заяву.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
22.01.2024 року на автомобільній дорозі, перехрестя доріг Р-31 та Т0610, Вінницька область, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За наслідками проведеної перевірки 22.01.2024 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом за №АР001058, в якому зафіксовано порушення статтей 34, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлення документів, визначених законодавством, а саме: копії договору із замовником послуг, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону.
Відповідно до вказаного акту від 22.01.2024 року № АР001058 на час проведення перевірки водієм транспортного засобу був ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , перевіряємий транспортний засіб марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .
Повідомленням № 6340/21/24-24 від 23.01.2024 року, яке надіслано на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та відповідає адресі вказаній останнім у позовній заяві, позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на 09:00 год. на 19.02.2024 року.
На розгляд справи позивач не з'явився, при цьому, за даними веб-сайту Укрпошти, поштове відправлення повернусь відповідачу з відміткою поштового відділення зв'язку про причини повернення: "Закінчення встановленого терміну зберігання".
За результатом розгляду справи, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 14.02.2024 року винесено постанову №ПШ 001494, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ).
Згідно зі статтею 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти (ч. 15 ст. 6 Закону № 2344-III).
Згідно ч. 16 ст. 6 Закону № 2344-III позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Відповідно до ч. 17 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Приписами частин 18-20 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі також - Порядок № 1567).
За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 34 Закону 2344-III Автомобільний перевізник повинен, окрім іншого: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Абзацом третім частини дев'ятої статті 39 Закону 2344-III визначено, що документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
При цьому, у Законі 2344-III (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Серед обов'язкових документів на підставі яких фізичною особою виконуються пасажирські перевезення на замовлення, що визначені у статті 39 Закону № 2344-III, як для автомобільного перевізника, є, зокрема, договір із замовником послуги.
За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов'язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб'єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
При цьому, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, статтею 39 Закону № 2344, накладається саме на автомобільних перевізників.
Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 140/1167/22.
Судом встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 та виявлено порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону № 2344-III, а саме договору із замовником послуги, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.
В свою чергу, позивач у позовній заяві стверджував, що 22.01.2024 року не здійснював перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення, а передав належний йому транспортний засіб у користування ОСОБА_2 , який самостійно, на власний розсуд здійснював перевезення своєї родини.
Втім, вказані посилання позивача суд оцінює критично, оскільки під час перевірки водій належного ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу, на вимогу працівників Укртрансбезпеки надати передбачені статтею 39 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , окрім іншого, надав договір на надання послуг з організації перевезень пасажирів та їх багажу.
При цьому, суд зауважує, що у вказаному договорі перевізником визначений саме ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків ліцензіата - фізичної особи - підприємця НОМЕР_3 ), але не вказано найменування та підпис замовника, а також не містив дати його складання.
Суд також враховує й те, що за даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків ліцензіата - фізичної особи - підприємця НОМЕР_3 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого значиться КВЕД "49.39" Інший пасажирський транспорт , н.в.і.у (основний), а також КВЕД "49.32" Надання послуг таксі.
Окрім того, за даними інформації про перевізника з ліцензійного кабінету, відображений в акті перевірки транспортний засіб марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за позивачем, як засіб провадження ним господарської діяльності.
В свою чергу, надаючи оцінку твердження позивача, що належний йому на праві власності транспортний засіб 22.01.2024 року перебував у користування ОСОБА_2 , то суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженими представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Доводи позивача про те, що транспортний засіб марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , 22.01.2024 року перебував у користуванні ОСОБА_2 , суд вважає неаргументованими, оскільки позивач до позовної заяви не надав належного документа, який би підтвердив передачу права користування і (або) розпорядження зазначеним транспортним засобом іншій особі.
Відтак, позивач є автомобільним перевізником і здійснює перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення. Тому, на виконання вимог ч. 1 ст. 39 Закону № 2344-III, водій транспортний засіб марки "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , повинен був мати і пред'явити уповноваженій особі відповідача, в тому числі, договір із замовником на даний вид перевезень.
Як вже встановлено судом, під час проведеної рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу, водій ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам відповідача, серед іншого:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане на ОСОБА_1 ;
- посвідчення водія;
- копію договору про надання послуг з організації перевезень пасажирів та їх багажу (далі - Договір).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначений Договір не містив дати його складання, а також найменування та підпису замовника, що на переконання відповідача не може вважатись належним документом на перевезення в розумінні ст. 39 Закону № 2344-III.
Як вже зазначалось вище, пунктом 105 Правил №176 встановлено, що організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб'єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
З наведеного слідує, що при здійсненні перевезень пасажирів легковим автомобілем на замовлення, перевізнику встановлено обов'язок забезпечити водія договором, який укладається між автомобільним перевізником та замовником та, в обов'язковому порядку, повинен містити інформацію, перелічену у п. 105 Правил №176.
В даному випадку, з доданої до відзиву на позовну заяву копії Договору, судом встановлено, що останній дійсно не містить як дати його складання, так і інформацію про замовника(ів) послуг, маршрут.
Варто відмітити, що згідно п. 8.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом 1 (одного) місяця, але в будь-якому випадку до виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Таким чином, відсутність дати складання договору, а також підпису замовника послуг, свідчать на користь висновку про те, що пред'явлений водієм ОСОБА_2 до перевірки Договір (його примірник) не вступив в сулу, адже не був підписаний замовником. Крім того, відсутність дати складання Договору так само ставить під сумнів чинність зазначеного документа.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд констатує, що правильним є висновок контролюючого органу про здійснення позивачем 22.01.2024 року перевезень пасажирів легковим транспортним засобом на замовлення за відсутності, визначених ст. 39 Закону документів, що зафіксовано актом перевірки та підтверджено належними та допустимими доказами.
Зважаючи на те, що у водія перевізника під час перевірки не було документа, наявність якого є обов'язковим - належним чином оформленого договору із замовником послуг, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до перевізника адміністративно-господарські санкції на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.
Щодо посилань ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, як на підставу протиправності оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про дату, час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи вбачається, що листом вих. № 6340/21/24-24 від 23.01.2024 року позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Поштове відправлення 08.02.2024 року повернуто адресату з відміткою поштового відділення зв'язку про причини повернення: "Закінчення встановленого терміну зберігання".
Оцінюючи зазначені вище обставини справи в контексті наведених вимог чинного законодавства, суд враховує, що за загальним правилом неявка належно повідомленої уповноваженої особи суб'єкта господарювання (перевізника) не перешкоджає розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Судом встановлено, що відповідач належним чином та завчасно повідомив позивача про розгляд відповідної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 14.02.2024 №ПШ00494 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної Служби України з безпеки на транспорті (вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Дончик Віталій Володимирович