Справа № 308/16427/23
Закарпатський апеляційний суд
18.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/884/23, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 412465 від 25.07.2023 та постанови судді від 16.10.2023 вбачається, що 25.07.2023 о 22 год 41 хв в м. Ужгороді по вул. Тельмана, 1 Ж, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA» A7, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я відмовився, що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів працівників поліції за адресою вул. Карпатської України, 10 А, м. Ужгород. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість постанови. При цьому вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає проте, що він транспортним засобом не керував, а такий стояв на автостоянці, коли він забирав з нього особисті речі, саме в цей час до нього підійшли працівники поліції та стали проводити відеозйомку. В подальшому його безпідставно було доставлено до відділення поліції, де його протримали з 21 год 50 хв до 23 год 02 хв. Також зазначає про відсутність підстав для проведення його огляду на стан сп'яніння. Крім того, в ході запровадження справи йому не було роз'яснено ст. 55, 56, 59 Конституції України. На його думку, працівники поліції порушили встановлений законом поряд огляду водіїв на стан сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП, оскільки при проведенні огляду не було забезпечено двох свідків, у присутності яких від проходження огляду він відмовився. Більш того, справу розглянуто всупереч вимог ст. 268 КУпАП без
-2-
його участі та без належного сповіщення про час і місце судового розгляду, що призвело до порушення його права на захист та неповного з'ясування фактичних обставин справи. Крім того, даних про відсторонення його від керування транспортним засобом в матеріалах справи немає, як і відомостей про тимчасове затримання транспортного засобу. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді від 17.10.2023, оскільки такий строк ним було пропущено з поважних причин, так як присутнім в судовому засіданні не був, а копію оскаржуваної постанови отримав 05.12.2023.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Кричфалушій В. І., на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, рухом справи не цікавилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли. Останні повідомлені за допомогою смс-повідомлення, і при цьому ОСОБА_1 повідомлений поштовим зв'язком. Також апеляційний суд бере до уваги те, що розгляд справи відкладався 22.01.2024, 01.05.2024 та 03.09.2024, за клопотанням сторони захисту. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Кричфалушія В. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги та клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи, інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо дати отримання постанови судді від 17.10.2023 в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист особи, доводи останнього щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
-3-
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 25.07.2023 о 22 год 41 хв в м. Ужгороді по вул. Тельмана, 1 Ж, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA A7», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я відмовився, що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів працівників поліції за адресою: вул. Карпатської України, 10 А, м. Ужгород. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
-4-
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 412465 від 25.07.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; постановою серії ЕАС № 7399668 від 25.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; протоколом про адміністративне затримання серії АА № 034710 від 25.07.2023, протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 069948 від 25.07.2023, за ст.173 КУпАП; протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 069949 від 25.07.2023, за ст.185 КУпАП, довідкою інспектора відділу адміністративної практики УПП у Закарпатській області ДПП про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, витягом з інформаційної системи Національної поліції; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння та іншими матеріалами справи.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені права спростовуються вказаним протоколом про адміністративне правопорушення в якому зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; підпис посадової особи, яка складала протокол,а також зазначено, що ОСОБА_1 всупереч його доводам, роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що останній засвідчив своїм підписом. Від пояснень ОСОБА_1 також відмовився, пославшись на ст. 63 Конституції України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не було роз'яснено ще ряд статей Конституції України, зокрема 55, 56, 59, не впливають на законність постанови суду першої інстанції та не спростовують факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Крім того, ОСОБА_1 не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в частині грубого порушення працівником патрульної поліції вимог КУпАП та Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Гарасимом І. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 412465 від 25.07.2023 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
-5-
Разом з тим, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вищевказаного поліцейського у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що працівник поліції при виконанні своїх посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейського були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, їх стороною захисту не додано ані до матеріалів справи, ані до апеляційної скарги.
З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене та всупереч доводів апеляційної скарги, у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд оглянув відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу та у закладі охорони здоров'я.
При цьому спілкування та поведінка ОСОБА_1 , беззаперечно свідчить про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту про те, що факт зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 без належних на те підстав та всупереч положень ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а тому і протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наслідком такої зупинки, як і всі інші докази, вказані у протоколі, є недопустимими доказами, апеляційний суд визнає безпідставними та наголошує, що підстави для зупинки транспортного засобу не є предметом перевірки суду при вирішенні питання про наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КупАП та самі по собі не можуть вказувати на відсутність події правопорушення, як і не спростовують висновків суду про наявність ознак адміністративного правопорушення.
Також не заслуговують на увагу твердження захисника про те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки апеляційний суд звертає увагу, що законом не передбачено, що в разі складання протоколу про адміністративне
-6-
правопорушення є обов'язковим відсторонення від керування транспортним засобом, також не відсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та не є свідченням того, що у водія були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння. Відсутність доказів відсторонення поліцейськими водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує правильності висновків, викладених у постанові судді.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння у зв'язку з відсутністю на його проведення свідків, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до КУпАП, зокрема до ст. 266 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не було залучено двох свідків, оскільки диспозицією ст. 266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Доводи ОСОБА_1 про те, що розгляд справи був проведений за його відсутності, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення знав про перебування у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справи щодо нього, між тим ходом розгляду справи не цікавився.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.
-7-
У ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи як, що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-8-
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлено, а не з'явившись на розгляд справи сторона захисту позбавила себе можливості реалізувати такі можливості під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2023.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2023, щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя