Справа № 308/3876/24
16.12.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мельника П.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови, - 11.02.2024 року, о 05 год. 56 хв., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Ужгород, вул. Минайська, 6, перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, відмовився у встановленому законом порядку 11.02.2024 року о 06 год. 31 хв., чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1. ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Мельник П.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, прийняту постанову суду протиправною та необґрунтованою. Зазначає, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 незаконна, тому як наслідок наступні дії поліцейського є «плодами отруйного дерева». Стверджує, що жодних ознак алкогольного сп'яніння поліцейським не виявлено.
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Мельник П.П. на розгляд справи не з'явилися. Клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Мельника П.П., що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №095534 від 11.02.2024, - 11.02.2024 о 05 год. 56 хв., в м. Ужгород, вул. Минайська 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, відмовився у встановленому законом порядку 11.02.2024 року о 06 год. 31 хв., чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1. ст. 130 КУпАП. Підписом у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом документу ознайомлений. У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, що відмовився від проходження тесту на Драгер, у зв'язку з тим, що причина зупинки безпідставна, дії поліції вважає протиправними.
Незважаючи на заперечення захисником Мельник П.П.вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом працівника поліції М.Пермякова, з якого слідує, що під час несення служби в м. Ужгород, по вул. Минайська, близько 05.56 год. ним був зупинений автомобіль марки «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння; диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп'яніння; розпискою ОСОБА_1 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м.Ужгород, вул. Минайська, 6.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Доводи сторони захисту з приводу того, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 незаконна, тому як наслідок наступні дії поліцейського є «плодами отруйного дерева» - апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ААД №095534 від 11 лютого 2024 року, відбувалися під час дії воєнного стану, тобто у період коли можливі обмеження конституційних прав громадян, в тому числі і щодо вільного пересування.
З огляду на викладене, факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не свідчать про порушення прав останнього. Крім того, положення закону пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева», та вважати недійсною вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'ягніння, через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Крім того, стороною захисту не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки, яка нібито мала місце 11.02.2024 року.
Разом з тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мельник П.П. з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час подачі апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання захисника на те,що жодних ознак алкогольного сп'яніння поліцейським не виявлено, оскільки з відеоматеріалів вбачається, що під час спілкування з водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, тому ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
При цьому, виявлені ознаки сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та відмову особи від проходження у встановленому порядку освідчення на стан алкогольного сп'яніння, чим порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, жодним чином не спростовано. Інші доводи апелянта до уваги на приймаються, оскільки вони не обґрунтовані.
За таких обставин, посилання захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
На ОСОБА_1 накладено стягнення в межах санкції частини першої ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним за вчинення даного правопорушення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також апеляційний суд окремо звертає увагу на правові позиції Європейського суду з прав людини, висловленні у рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Тож, ОСОБА_1 , як і ті, хто реалізував своє право володіти автомобілями та їздити на них - погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга адвоката Мельника П.П. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Мельника П.П. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага