Справа № 489/8450/24
Провадження № 1-кп/489/974/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Вирок
іменем України
19 грудня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за №12024152040001145 від 01.09.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого слюсарем з ремонту рухомого складу 3 розряду виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Миколаїв» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ Українська залізниця, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, непрацюючого, студента Миколаївського професійного суднобудівного ліцею імені В.О. Гречишникова, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого відповідно до статей 89 та 108 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
встановив:
ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , не маючи законних джерел прибутку, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету власного незаконного збагачення, у невстановлені час та місці вступили між собою у злочинну змову, без розподілу злочинних ролей, на здійснення в якості отримання доходу діяльності, пов'язаної з незаконним збутом психотропних речовин шляхом розміщення так званих «закладок».
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлені дату та час, але не пізніше 13:37 год. 01.09.2024, знаходячись у невстановленому місці, незаконно придбали у невстановленої особи психотропну речовину, обіг якої заборонено - амфетамін, масою не менше ніж 12,0868 г, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою не менше ніж 2,6647 г, після чого вказані речовини почали незаконно зберігати при собі з метою їх подальшого збуту в загальнодоступних місцях на території м. Миколаєва шляхом розміщення так званих «закладок» з подальшим направленням повідомлень про географічні координати місцевості, фотографій та інших даних про місця зберігання психотропних речовин кінцевому споживачу.
Так, ОСОБА_3 , зберігаючи при собі 35 згортків «закладок», що містили в собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - амфетамін, загальною масою 12,0868 г, та ОСОБА_8 , зберігаючи при собі 19 згортків «закладок», що містили в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 2,6647 г, які вони незаконно придбали та зберігали при собі з метою збуту, за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на збут психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини, 01.09.2024 не пізніше 13:37 год. прибули до Інгульського району міста Миколаєва. Однак, перебуваючи біля будинку № 45 по провулку 1-му Бульварному у м. Миколаєві ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були зупинені працівникам поліції для перевірки документів та повідомили останнім про наявність у них вищезазначених заборонених речовин.
У подальшому, під час затримання у порядку ст. 208 КПК України, що мало місце 01.09.2024 біля будинку № 45 по провулку 1-му Бульварному у м. Миколаєві, у період часу з 16:11 год. до 17:28 год. був проведений особистий обшук ОСОБА_3 , під час якого виявлено та вилучено 35 згортків «закладок», що містили в собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - амфетамін, загальною масою 12,0868 г, та у період часу з 16:22 год. до 17:12 год. був проведений особистий обшук ОСОБА_8 , під час якого було виявлено та вилучено 19 згортків «закладок», що містили в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 2,6647 г, які вони за попередньою змовою групою осіб незаконно придбали та зберігали при собі з метою подальшого збуту.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вчинили незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, що вчинено за попередньою змовою групою осіб, тобто скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що в кінці літа 2024 року йому зателефонував ОСОБА_4 , який запропонував допомогти йому розкласти по місту «закладки» з психотропними речовинами (солі та амфетамін), за які вони отримають грошові кошти, які можна буде використати на спільний відпочинок. Не маючи заробітку на той час, він погодився на вказану пропозицію. Вказані речовини ОСОБА_4 придбав самостійно. Наступного дня вони зустрілися біля «Центрального ринку» міста Миколаєва, звідки маршруткою поїхали в Інгульський район, щоб розкласти там «закладки» з психотропними речовинами. По приїзду на обумовлене місце, ОСОБА_4 передав йому частину наявних у нього психотропних речовин в кількості 35 згортків, які він поклав до своєї сумки. Далі вони в одне з вибраних ОСОБА_4 місць останній поклав один згорток з психотропною речовиною, а він зробив його фото на свій телефон з метою подальшого відправлення покупцеві. Після чого вони пішли розкладати решту наявних у них речовин, однак, пройшовши близько 50 м від вказаного місця, по провулку 1-му Бульварному у м. Миколаєві були зупинені поліцейськими, яким при перевірці документів повідомили про наявність при них згортків з психотропними речовинами, які в подальшому були у них виявлені під час обшуку та затримання. З переліком та кількістю виявлених у нього та ОСОБА_4 психотропних речовин погодився. У нього було вилучено 35 згортків «закладок» з психотропною речовиною - амфетамін, а у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено 19 згортків «закладок» з психотропною речовиною - PVP, які вони зберігали при собі з метою подальшого збуту. У вчиненому щиро розкаявся, засудив свої дії, висловив щирий жаль з приводу вчиненого та запевнив суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті, зокрема, що дійсно 28.08.2024 року в месенджері «Телеграм» з ним зв'язався невідомий чоловік та запропонував заробити на збуті психотропних речовин, які треба було розкладати по місту Миколаєву з допомогою закладок, за що отримає винагороду в сумі 100 грн за кожну «закладку», на що він погодився на вказану пропозицію. Далі він перерахував вказаному чоловіку 1500 грн за надіслання йому психотропних речовин, які він мав розкласти. Наступного дня в обумовленому місці він забрав пакунок з психотропними речовинами та заховав їх, а також йому були надіслані інструкції на телефон із вказівками, як правильно робити «закладки». 31.08.2024 він зателефонував ОСОБА_3 та попросив допомогти розкласти «закладки» з психотропними речовинами, обіцяючи йому поділитися заробленими грошовими коштами за це. На його пропозицію ОСОБА_3 погодився та вони зустрілися 01.09.2024 біля «Центрального ринку» м. Миколаєва, після чого за вказівкою невідомого чоловіка поїхали в Інгульський район м. Миколаєва, щоб розкласти «закладки» з психотропними речовинами. Коли вони приїхали, то він передав частину згортків в кількості 35 шт. з амфетаміном ОСОБА_3 , а решта в кількості 20 шт. із «солями» залишилася у нього. Далі в одному з обраних місць він сховав одну із наявних у нього «закладок» з психотропною речовиною, а ОСОБА_3 зробив фотознімок вказаного місця на свій телефон з метою його подальшого надіслання покупцеві. Після чого вони пішли розкладати решту наявних у них закладок з психотропними речовинами, однак, пройшовши близько 30 м від вказаного місця, по провулку 1-му Бульварному у м. Миколаєві були зупинені поліцейськими, яким при перевірці документів повідомили про наявність при них згортків з психотропними речовинами, які в подальшому були у них виявлені під час обшуку та затримання. З переліком та кількістю виявлених у нього та ОСОБА_3 психотропних речовин погодився. У ОСОБА_3 було вилучено 35 згортків «закладок» з психотропною речовиною - амфетамін, а у нього було виявлено та вилучено 19 згортків «закладок» з психотропною речовиною - PVP, які вони зберігали при собі з метою подальшого збуту. У вчиненому щиро розкаявся, засудив свої дії, висловив щирий жаль з приводу вчиненого та запевнив суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому.
Крім власного визнання обвинуваченими своєї вини, їх винуватість у скоєному підтверджується також іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 01.09.2024 та фототаблиці до нього вбачається, що 01.09.2024 о 13:37 год. біля будинку № 45 по провулку 1-му Бульварному у м. Миколаєві в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_3 , після чого у період часу з 16:11 год. був проведений особистий обшук останнього, під час якого він добровільно видав 35 згортків жовтого та червоного кольорів з речовинами, а також мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 01.09.2024 та фототаблиці до нього слідує, що 01.09.2024 о 13:37 год. біля будинку № 45 по провулку 1-му Бульварному у м. Миколаєві в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_4 , у якого в ході особистого обшуку виявлено та вилучено 19 згортків білого кольору з речовинами, а також мобільний телефон марки «Real Me 6» із сім-карткою НОМЕР_3 .
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-24/16252-НЗПРАП від 16.10.2024, надані на експертизу порошкоподібні речовини, які знаходяться у сейф-пакеті ICR0081417, містять в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Загальна маса амфетаміну у складі речовин складає 4,6112 г.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/115-24/16250-НЗПРАП від 16.10.2024, у складі наданої на експертизу у полімерному сейф-пакеті № ICR0081415 порошкоподібної речовини виявлено амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса амфетаміну у складі наданої на експертизу речовини - 0,2384 г.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-24/16251-НЗПРАП від 15.10.2024, надана на експертизу порошкоподібна речовина білого кольору, яка знаходиться у 14 згортках, обгорнутих клейкою стрічкою червоного кольору, поміщених у сейф-пакет № ICR0081428, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Загальна маса амфетаміну у складі речовини становить 6,7563 г.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/115-24/16255-НЗПРАП від 15.10.2024, у складі наданої на експертизу у полімерному сейф-пакеті № ICR0081429 порошкоподібної речовини виявлено амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса амфетаміну у складі наданої на експертизу речовини - 0,4809 г.
Згідно з протоколами огляду предмета від 23.09.2024 та додаткового огляду предмета від 24.10.2024, слідчим самостійно, а також за участю ОСОБА_3 та його захисника, був оглянутий телефон «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , вилучений 01.09.2024 в ході особистого обшуку у ОСОБА_3 . При включенні телефону на екрані відкривається інтерфейс робочого столу. При запуску додатку «Дія» висвітились паспортні дані на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При натисканні на додаток «Галерея» висвітлюється сім зображень. На першому фото із датою 01.09.2024 13:22 зафіксована ділянка місцевості із зеленим парканом, у верхньому правому куті якого вказані координати «46.95984483N, 32.06606744E». В ході огляду ОСОБА_3 зазначив, що на вказаному фото зображена місцевість, де він за попередньою змовою з ОСОБА_4 заклали згорток з психотропною речовиною ( ОСОБА_4 заклав згорток під камінь, а ОСОБА_3 зробив фотозвіт).
Згідно з протоколом огляду предмета від 04.10.2024, слідчим у період з 16:40 до 17:40 годин проведено огляд DVD-R диску, на якому наявний відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського. Із вказаного відеозапису слідує, що 01.09.2024 біля будинку 45 по пров. Бульварному в місті Миколаєві виявлений ОСОБА_3 із товаришем, який повідомив поліцейським, що має при собі 35 згортків з наркотичною речовиною. О 13:36 год. на запитання працівників поліції, ОСОБА_3 разом з товаришем розповідають, яким чином вони отримали згортки з наркотичною речовиною та з якою метою. О 13:45 год. ОСОБА_3 разом з товаришем вказують, в якому місці лежать «закладки» з наркотичною речовиною.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/115-24/16254-НЗПРАП від 16.10.2024, надана на експертизу речовина, яка знаходиться у 19 пакетах із застібками «zip-lock», які поміщені до пакету № ICR0081432, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса PVP у складі речовини становить 2,6647 г.
З протоколів огляду предмета від 01.10.2024 та додаткового огляду предмета від 24.10.2024 вбачається, що слідчим особисто, а також з участю ОСОБА_4 та його захисника, оглянуто телефон марки «Real Me 6 690916», imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , із сім-карткою НОМЕР_3 , вилучений 01.09.2024 в ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_4 . При увімкненні телефону на екрані відкривається інтерфейс робочого столу. В ході огляду додатку «фото» виявлені особисті фотографії ОСОБА_4 та його друзів, знайомих.
Згідно з протоколом огляду предмета від 07.10.2024, слідчим у період з 14:20 до 15:20 годин проведено огляд DVD-R диску, на якому наявний відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського. Із вказаного відеозапису слідує, що 01.09.2024 біля будинку 45 по пров. Бульварному в місті Миколаєві виявлений ОСОБА_4 із товаришем, який повідомив поліцейським, що має при собі у лівій кишені штанів 20 згортків з наркотичною речовиною. О 13:36 год. на запитання працівників поліції, ОСОБА_4 разом з товаришем розповідають, яким чином вони отримали згортки з наркотичною речовиною та з якою метою. О 13:45 год. ОСОБА_4 разом з товаришем вказують, в якому місці лежать «закладки» з наркотичною речовиною.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та їх дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки вони своїми умисними діями вчинили незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, що вчинено за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, судом був досліджений наданий стороною обвинувачення протокол проведення слідчого експерименту від 24.10.2024 з підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з якого вбачається, що останні добровільно в присутності двох понятих та захисників на запитання слідчого розказали обставини, за яких зустрілись біля Центрального ринку у м. Миколаєві, після чого поїхали в Інгульський район м. Миколаєва, щоб розкладати там психотропні речовини, а саме: 35 згортків з психотропною речовиною - амфетамін та 20 згортків з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP. Далі розповіли, що коли підійшли до пров. 1-го Бульварного, біля буд. 45, їх зупинили працівники поліції. При цьому, жодних відомостей про проведення під час вказаної слідчої дії будь-яких відтворень, вимірювань, демонстрацій території чи місцевості, дослідів чи випробувань протокол не містить.
Надаючи оцінку вказаному протоколу в якості його допустимості як доказу, суд виходить з такого.
Відповідно до статей 84, 86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Згідно з висновками, викладеними у Постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, «приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №489/5879/19 та від 11.07.2023 у справі № 275/368/19.
За такого, оскільки у вищевказаному протоколі слідчого експерименту з підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідчий фактично здійснив лише їхній допит без відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, тому вказаний протокол є недопустимим доказом винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, у зв'язку з чим суд не посилається на нього при ухваленні вироку як на доказ винуватості.
При призначенні покарання обвинуваченим суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, суд враховує, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення, пов'язане зі сферою обігу психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, є тяжким та посягає проти здоров'я населення, а також кількість поліетиленових пакетів (54 штук) з психотропною та особливо небезпечною психотропною речовинами, заздалегідь заготовлених обвинуваченими з метою подальшого збуту шляхом розміщення «закладок-схованок», натомість кількість психотропної та особливо небезпечної психотропної речовини, яку вони прагнули збути, належить до великих розмірів.
Також суд враховує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченими злочину, внаслідок чого задовольняється незаконний попит на наркотики, що свідчить про їхню антисоціальну поведінку та небезпечність для суспільства.
Крім того, суд враховує, що задля реалізації свого злочинного умислу на незаконний збут психотропних та особливо небезпечних психотропних речовин обвинувачені готувалися заздалегідь, вступивши між собою в злочинну змову та придбавши психотропні речовини у незаконний спосіб та у великих розмірах з використанням мережі інтернет, а також переслідували корисливу мету та бажання отримати грошові кошти незаконним шляхом, піддаючи небезпеці здоров'я інших громадян, а не вживаючи заходів для офіційного працевлаштування та отримання доходів у законний спосіб.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, раніше не судимий, після вчинення злочину працевлаштувався.
Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає вказані в обвинувальному акті щире каяття, яке полягає у тому, що останній повністю визнав свою вину, засудив свої дії, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у тому, що під час досудового розслідування останній добровільно видав психотропні речовини та надав показання щодо обставин їх придбання та збуту.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, характеризується посередньо, працює, засудження ним своєї злочинної діяльності, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію сторони обвинувачення щодо виду та міри покарання, яке необхідно призначити особі, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку про необхідність призначення йому покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки інші види покарання є недостатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Вказане покарання, на переконання суду, є справедливим, буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, навчається, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив, вважається раніше не судимим.
Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає вказані в обвинувальному акті щире каяття, яке полягає у тому, що останній повністю визнав свою вину, засудив свої дії, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у тому, що під час досудового розслідування останній добровільно видав психотропні речовини та надав показання щодо обставин їх придбання та збуту.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який вважається раніше не судимим, характеризується позитивно, навчається, засудження ним своєї злочинної діяльності, наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію сторони обвинувачення щодо виду та міри покарання, яке необхідно призначити особі, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки інші види покарання є недостатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Вказане покарання, на переконання суду, є справедливим, буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При цьому, суд не погоджується з доводами сторін захисту про можливість призначення обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення), за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 606/1059/22, «положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Реалізація такої мети є одним з аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих. Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винуватій особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом'якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК. Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК повинні бути встановлені пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 27 квітня 2021 року, справа № 712/4384/20, провадження № 51-548км21). Той факт, що засуджений судимості не має, є особою молодого віку, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, а також неперебування на диспансерних обліках не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про застосування до особи положень ст. 69 КК».
Також у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 466/525/22 суд зробив висновки про те, що «суд, призначаючи покарання на підставі ст. 69 КК, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що враховані ним як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із приписів статей 50, 65 КК, яка (які) з обставин є такими, що істотно знизили тяжкість вчиненого злочину, тобто мала (мали) вагомий вплив на його суспільну небезпечність. Натомість, апеляційний суд, визнаючи необґрунтованими й такими, що не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом першої інстанції закону, який не підлягав застосуванню, - ст. 69 КК, належним чином не оцінив доводів скарги прокурора за вказаними вище критеріями. Апеляційний суд не надав обставинам, установленим місцевим судом, власної оцінки та не обґрунтував, яким чином вони істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не спростував доводів апеляційної скарги про те, що жодна з установлених судами обставина за своїм змістом не є такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, як і їх сукупність. Цей суд не звернув належної уваги на те, що протиправні дії були припинені лише за втручання працівників правоохоронного органу, коли ОСОБА_9 здійснив «закладки», що склад інкримінованого кримінального правопорушення є формальним і наслідки перебувають поза його межами, що злочин є особливо тяжким у сфері протиправного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин і вчинений із корисливих мотивів».
Відповідно, у даній справі судом також не встановлено, яким саме чином наявність декількох пом'якшуючих покарання кожного з обвинувачених обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ними діяння, яке, як зазначалося судом вище, належить до тяжких злочинів, пов'язане із придбанням та зберіганням з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах з корисливою метою, та посягає проти здоров'я населення, що не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК при призначенні покарання обвинуваченим за його вчинення.
Той факт, що обвинувачені не здійснили розміщення «закладок» з психотропними речовинами у певних місцях для збуту їх іншим особам жодним чином не знижує ступінь тяжкості вчиненого ними діяння, оскільки запобіганню розміщенню обвинуваченими «закладок» з психотропними речовинами сприяла не їхня добровільна відмова чи усвідомлені дії, а виключно той факт, що вони були виявлені та затримані поліцейськими в момент, коли планували поміщувати психотропні речовини у певні місця для покупців, що не дозволило їм здійснити саме збут психотропних речовин, які вони придбали та зберігали у великих розмірах при собі саме з цією метою.
Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить однозначного та логічного висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання за ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки це не сприятиме виправленню обвинувачених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як ними, так і іншими особами. Натомість призначення обом обвинуваченим покарання без застосування положень ст. 69 КК України, на переконання суду, буде справедливим, відповідатиме тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винних та попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Оскільки мінімальний розмір покарання, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, становить шість років позбавлення волі, тому відсутні передбачені законом підстави для звільнення на підстав ст. 75 КК України обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.09.2024 у справі № 489/6494/24 та від 13.09.2024 у справі № 489/6493/24, підлягають скасуванню.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, тому до набрання вироком законної сили необхідно залишити обрані відносно них запобіжні заходи.
Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу затримання для відбування призначеного покарання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання час попереднього ув'язнення з 01.09.2024 до 03.09.2024 включно з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - залишити до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу затримання - з 01.09.2024.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання час попереднього ув'язнення з 01.09.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- детектори наркотичних речовин (LOT:9053123АТ, ЕХР: 08.2026); тестер Identa; зіп-пакети з психотропною речовиною - амфетамін та особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP - знищити;
- DVD-R диски та флеш-накопичувачі з відеозаписами - залишити в матеріалах судового провадження;
- мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Real Me 6», сім карта НОМЕР_3 - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 6765 (шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 6765 (шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 15 копійок.
Після набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.09.2024 у справі № 489/6494/24 та від 13.09.2024 у справі № 489/6493/24 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1