Номер провадження 2/754/3627/24
Справа №754/6537/24
Іменем України
20 листопада 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В.,
представника позивачів Чорній Д.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
Позивачі В особі свого представника - адвоката Чорнія Д.О. звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення коштів.
Ухвалою судді від 14.05.2024 року справу було прийнято до провадження та призначено розгляд у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 25.09.2024 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Представник позивачів вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, надаючи пояснення посилався на обставини, що викладені у позовній заяві.
Відповідачка у судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлялась судом належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за адресою зареєстрованого у визначеному законом порядку місця проживання та за адресою фактичного місця проживання, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважав за можливе розглянути справу без участі відповідачки на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із вимогами ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору.
16.05.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно якої, позивачка надала, а відповідачка отримала кошти в розмірі 9 000,00 дол. США, які зобов'язалась повернути до «16» січня 2012 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.14).
За час розгляду кримінального провадження у Подільському районному суді м. Києва Позивач ОСОБА_2 у якості відшкодування отримала від відповідачки грошові кошти у розмірі 72 207, 00 грн., що у еквіваленті за курсом дол. США становить 2 694,44 дол. США.
Таким чином, розмір боргу грошових коштів у відповідачки на день подання позову становить: 6 305, 56 дол. США ( 9 000,00 - 2694,44 = 6 305, 56).
16.06.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої, позивачка надала, а відповідачка отримала кошти у розмірі 25 000,00 дол. США, які зобов'язалась повернути до «16» липня 2013 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.15).
Крім того, 16.12.2024 позивачка ОСОБА_3 надала у борг ОСОБА_4 кошти у розмірі 5 000,00 дол. США, які остання зобов'язалась повернути до «16» січня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою про отримання коштів (а.с.16).
3а час розгляду кримінального провадження у Подільському районному суді м. Києва позивачка ОСОБА_3 у якості відшкодування отримала від відповідачки грошові кошти у розмірі 149 480,00 грн.. Тобто відповідачка частково відшкодувала завдану позивачці ОСОБА_3 грошові кошти, що у еквіваленті за курсом дол. США становить 2 723,29 дол. США.
Таким чином, розмір боргу грошових коштів отриманих від ОСОБА_3 на день подання позову становить: 27 276, 71 дол. США ( 30 000,00 - 2 723,29 = 27 276, 71).
22.03.2024 року Подільський районний суд м. Києва постановив ухвалу, відповідно до якої звільнив ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190 КК України, кримінальне провадження № 42014100070000012 від 27.01.2014 року закрито у зв'язку з закінченням строків давності. Цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були залишені без розгляду. А також судом було роз'яснено право на подачу позову у загальному порядку згідно з вимогами цивільного судочинства.
Як зазначили позивачі у поданому позові, вони неодноразово з метою повернення коштів намагалася зв'язатись з відповідачкою, однак остання ухиляється від свого обов'язку повернути кошти.
Відповідачка обставини викладені ц позовній заяві не спростувала.
Таким чином, станом на день ухвалення рішення відповідачка свої зобов'язання за договорами позики у вигляді розписок не виконала.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей та є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.
Вказані обставини підтверджуються копіями розписок про отримання коштів від 16.05.2011, 16.06.2012, 16.12.2012, долучених до матеріалів позовної заяви.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Станом на сьогоднішній день відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконав, зазначені у розписках суми к передбачені строки не повернула. Зі змісту позовної заяви відповідачка у добровільному порядку грошові кошти не повертає. У ході розгляду справи відповідачекою вимоги позовної заяви не спростовані, відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частинами. 1, 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству (такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 16 січня 2019 року №373/2054/16-ц).
Отже, до стягнення з відповідачки підлягають на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 6 305, 35 дол. США та на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 27 276, 71 дол. США.
Відповідно до вимог ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановлюється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.
Під час ухвалення резолютивної частини рішення, судом було допущено описку, а саме зазначено «Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у загальному розмірі 13 348,95 гривень» замість «Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у загальному розмірі 13 433,20 гривень.».
Зазначена описка при виготовленні резолютивної частини судового рішення була допущена механічно, а відтак підлягає виправленню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у загальному розмірі 13 433,20 грн..
Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 524, 526, 530, 533, 1046, 610, 612, 625, 629, 639, 1046, 1047, 1050, ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131,137, 141, 258-259, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 6 305 доларів США 35 центів.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштив розмірі 27 276 доларів США 71 цент.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у загальному розмірі 13 433,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Дані позивачів: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Дані відповідачки: ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення суду виготовлено 17.12.2024.
Суддя: