Справа №463/8991/24
Провадження №2/463/1819/24
03 грудня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Косопуд М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за розпискою від 01.09.2020р. в розмірі 14 000 дол. США, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., а також сплаченого судового збору у розмірі 3962 грн.
Позов мотивує тим, що 01.09.2020 року позивачем було передано відповідачу кошти у сумі 10000 доларів США, як завдаток за автомобіль, що підтверджується розпискою. Відповідач мав доставити для позивача автомобіль марки Honda CR-V 2012-2015.
Крім того, 24.01.2021 відповідач отримав від ОСОБА_1 ще 4000 доларів США. Ці кошти мали бути вкладені в транспортування автомобіля із США та виготовлення документів, що підтверджується розпискою.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, автомобіль не доставив та кошти не повернув. Також відповідач не вживає жодних заходів щодо повернення коштів. Таким чином, вважає, що є достатні підстави вважати, що відповідач не має наміру виконати умови договору або повернути грошові кошти, чим порушує умови договору, а тому він вправі звернутись до суду за захистом свого порушеного права. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 14000 доларів США.
Крім того, ставить вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 100 000 гривень.
Ухвалою судді від 02 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.
Відповідачу надавався п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, однак такий суду не було надано.
Відповідно до ухвали суду від 11 листопада 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує з підстав та мотивів наведених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи всіма можливими засобами, що підтверджується також судовими повістками, скерованими за місцем проживання останнього та оголошенням на сайті суду. Відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності відповідача, ухваливши заочне рішення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265, 280-282 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи з наступних підстав.
З врахуванням положень ст.12 ЦПК України щодо принципу змагальності сторін, слід зазначити, що відповідачем відзив на позов суду не надано, доводи позивача не спростовані.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір №01.09.2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг щодо поставки авто зі США (надалі Договір) від 01.09.2020 р.
Предметом даного договору відповідно до п.1.2 є інформаційно-консультаційні послуги щодо способів та методів придбання та поставки авто з пробігом з США.
Згідно з п.5.1 надання послуг здійснюється якісно, у розумні строки з урахуванням інтересів замовника.
На підставі такого договору відповідач ОСОБА_2 отримав 21.09.2020 та 24.01.2021 від позивача ОСОБА_1 у формі завдатку грошові кошти у загальному розмірі 14000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.4).
Як встановлено судом, відповідач умови договору не виконав, у встановлений договором строк, не поставив позивачу транспортний засіб, а також не повернув грошові кошти у розмірі 14000 доларів США.
Відповідно до п.9.2. Договору, замовник має право на одностороннє розірвання договору шляхом повідомлення Виконавця про наміри розривати Договір якщо станом на день такого повідомлення, не придбано автомобіль в його інтересах.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, автомобіль не придбав, заперечення з приводу даних обставин не висловив.
З метою примусового стягнення грошових коштів за вказаним договором позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правовідносини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч.1 ст.570 ЦК України).
Таким чином, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов?язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, автомобіль не придбано, у зв?язку з чим відсутні підстави вважати передані кошти завдатком.
В такому випадку, такі кошти, відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, є авансом.
Оскільки, виходячи із встановлених обставин, правова природа отриманих відповідачем коштів визначена законом, то такі кошти не можуть бути завдатком, що не тягне за собою наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року у справі N? 6-176цс 12. Верховним Судом України зазначено, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов?язання може мати місце лише в разі наявності зобов?язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.
Правила ст. 570 ЦК України про завдаток поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна зі сторін ухиляється від його виконання (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року по справі N? 6-82цс 13).
Оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів виконання відповідачем зобов'язання за договором, останній в судове засідання не з'явився, відзив не подав та свою позицію не висловив слід вважати встановленим, що транспортний засіб позивачу не поставлено, грошові кошти не повернуто, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, а право позивача захисту в обраний ним спосіб.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що така підлягає до задоволення частково, з наступних мотивів.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2, ч. 3 статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях. яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення відповідачем позивачеві моральної шкоди, а отже, про право позивача на її відшкодування.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість моральної шкоди, завданої позивачеві тривалим невиконання зобов'язань, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті у зв'язку, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Згідно зі ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн є завищеною, належними доказами не підтверджена, тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 5000 грн.
Також, під час ухвалення рішення слід вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-81, 141, 178, 259, 263-265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14000,00 доларів США(чотирнадцять тисяч долари США), та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Стягнути з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3962 грн (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні) судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст судового рішення складено та підписано 03 грудня 2024 року.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Г.Б. Жовнір