Справа № 694/881/17 Провадження №1-в/694/96/24
17.12.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за поданням начальника Звенигородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_3 про приведення судового рішення у відповідність до вимог діючого законодавства відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 07.09.2017 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч.З Кримінального кодексу України на 4 років 6 місяців позбавлення волі, згідно ст.75 КІ
встановив:
Начальник Звенигородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з поданням про приведення вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.09.2017 відносно ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон №3886-ІХ).
Начальник Звенигородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Провідний інспектор ОСОБА_6 подала заяву про розгляд подання у відсутність їх представника.
Прокурор подання підтримує.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн. (ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2023 рік»).
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.09.2017 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, на іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку на ОСОБА_4 покладені обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
Цим вироком ОСОБА_4 засуджений за ч.3 ст.185 КК України, за вчинення 23.03.2017 року таємного викрадення чужого майна, вартість якого становить 1496.00 грн., що станом на день вчинення крадіжки є меншою від 1762.00 грн.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Аналогічна позиція відображена у постанові ОП ККС ВС від 07.10.2024 №278/1566/21.
Таким чином, діяння (крадіжка), за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.09.2017, наразі не може вважатись кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Це, зокрема, означає, що: а) у разі, якщо особа ще не відбуває призначене їй покарання (наприклад, звільнена від його відбування із випробуванням або виконання вироку відстрочене - вона звільняється від повного строку чи розміру покарання, призначеного за декриміналізований злочин;
б) якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини;
в) якщо разом з основним покаранням особі було призначене додаткове і воно ще не виконане - вона звільняється від відбування додаткового покарання;
г) якщо покарання особі призначене за сукупністю злочинів або сукупністю вироків і один із вчинених нею злочинів декриміналізовано - вона звільняється від покарання, призначеного окремо за декриміналізований злочин, після чого суд повинен заново визначити остаточне покарання без урахування того, від якого особу було звільнено.
Оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 усунута законом, суд приходить до висновку, що на підставі ч.2 ст.74 КК України його необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.09.2017 за ч.3 ст.185 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ № 3886-IX від 18.07.2024, ст.74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд
Подання Начальника Звенигородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області задовольнити.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , від покарання, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.09.2017 за ч.3 ст.185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Звенигородський районний суд Черкаської області, засудженим протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1