Справа № 524/15732/24
Провадження № 1-кс/524/3594/24
19 грудня 2024 року місто Кременчук
Слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024170500002709 від 16.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
17.12.2024 слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області шляхом направлення засобами поштового зв'язку клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024170500002709 від 16.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
18.12.2024 згідно протоколу розподілу справи між суддями, клопотання розподілено слідчому судді ОСОБА_1 .
У судові засідання не з'явились слідчий, власник/ володілець майна, повідомлені про дату, час, місце розгляду клопотання.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ст. 172 КПК України).
Слідчий суддя, дослідивши клопотання з доданими матеріалами, враховуючи, що відомості про закінчення досудового розслідування, а також документи, які б стверджували про те, що слідчий раніше звертався із вказаним клопотання до слідчого судді, в матеріалах справи відсутні, дійшла до висновку про наступне.
Клопотання слідчого обґрунтоване тим, що 16.12.2024 з 22:35 по 00:37 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , старшим слідчим СВ КРУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 проведено обшук у невідкладному випадку на підставі пункту 3 ст. 233 КПК України, а саме: з метою врятування майна, виявлення та вилучення речових доказів. У ході обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia» 1100 IMEI: НОМЕР_1 з сім-карткою МТС, взуття чорного кольору, кросівки марки «CLIMBER», мобільний телефон «NOKIA» 6233, IMEI: НОМЕР_2 без сім картки, пачку цигарок «Давідов» із написам «106,67 грн», куртка чорного кольору з написом білого кольору «BergNaus», металевий предмет зовні схожий на патрон, полімерний зіп-пакет із речовиною зеленого кольору кристалічної форми.
17.12.2024 вищевказані речі в порядку ст. 93 КПК України визнані речовими доказами.
Власником вказаного тимчасово вилученого майна являється ОСОБА_4 .
Після проведення огляду або обшуку речі, які були виявлені та вилучені вважаються тимчасово вилученим майном, питання про яке повинно бути вирішено в результаті його арешту або повернення.
Враховуючи факт, що вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024170500002709, мають значення в кримінальному провадженні як речові докази, а тому з метою їх збереження необхідно накласти арешт на вказане майно.
Зважаючи, що відносно вилученого в ході обшуку майна, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, в установленому законом порядку визнано речовими доказами, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, враховуючи, що вилучені предмети та речі, відповідають критеріям зазначеним у статті 167 КПК, тому відповідно до ст. 170 КПК на них необхідно накласти арешт для забезпечення проведення ряду необхідних слідчих дій та відповідних експертиз.
Необхідність накладення арешту викликана необхідністю проведення з вищевказаним вилученими майном ряду слідчих дій та судових експертиз, а також тим, що зазначені речі являються предметом вчинення кримінального правопорушення, а предмет зовні схожий на патрон, та поліетиленовий зіп-пакет з речовиною зеленого кольору кристалічної форми, можуть являтись предметами, забороненими в обігу.
Пунктом 1 частини 5 ст. 171 КПК України слідчий, прокурор має право звернутись із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після його вилучення. Відповідно до протоколу обушку, датою тимчасового вилучення майна є 16.12.2024.
При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи (частина 7 ст. 115 КПК України).
Так, речовими доказами є матеріальні об'єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина 1 ст. 98 КПК).
Вилучені речі є речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у статті 167 КПК, а тому відповідно до ст. 170 КПК на вищевказане необхідно накласти арешт з метою забезпечення схоронності речового доказу та проведення ряду необхідних експертних досліджень та слідчих дій з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, виникла необхідність накласти арешт на дане майно, оскільки прокурор, слідчий не забезпечить схоронності речового доказу іншим способом. Крім того, з вилученим речовим доказом в ході досудового розслідування необхідно провести ряд експертних досліджень та необхідних слідчих дій.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131, п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
На речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, а згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України (ст. 100 КПК України).
З матеріалів клопотання слідує, що Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.
У рамках цього кримінального провадження, слідчим ініційовано питання накладення арешту на вказані речі, вказуючи, що вони мають силу речових доказів у цьому кримінальному провадженні, а тому накладення арешту на нього забезпечить можливість його збереження, та встановлення істини в даному кримінальному провадженні з метою запобіганню приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження З вилученим речовим доказом в ході досудового розслідування необхідно провести ряд експертних досліджень та слідчих дій.
Відповідно до частини 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається зі змісту частини 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З урахуванням зазначеного, а також наданих матеріалів слідує наявність достатніх підстав вважати, що майно, вказане у клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника/ володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власником/ володільцем майна до суду не надано та слідчим суддею не встановлено.
З урахуванням зазначеного, клопотання підлягає задоволенню.
Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося на підставі ч.4 ст.107 КПК України.
Керуючись ст.ст.98, 107, 132, 170 - 173, 395 КПК України, слідчий суддя
Задоволити клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024170500002709 від 16.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку 16.12.2024 за адресою проживання власника цього майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,: АДРЕСА_1 , а саме: на мобільний телефон «Nokia» 1100 IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою МТС, взуття чорного кольору, кросівки марки «CLIMBER», мобільний телефон «NOKIA» 6233, IMEI: НОМЕР_2 без сім картки, пачку цигарок «Давідов» із написам «106,67 грн», куртку чорного кольору з написом білого кольору «BergNaus», металевий предмет зовні схожий на патрон, полімерний зіп-пакет із речовиною зеленого кольору кристалічної форми.
Заборонити володіти, користуватися, розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном з метою збереження речових доказів.
Визначити місце зберігання речового доказу - Кременчуцьке РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м Кременчук вул 29 Вересня, 6.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором та може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1