01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.11.2010 № 3/070-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: Каратаєва Л.О., представник, довіреність № 040110 від 04.01.2010;
від відповідача: Козаченко М.М., представник, довіреність ; 41 від 09.11.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр”
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.09.2010
у справі № 3/070-10 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ”;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр”;
про стягнення 175913,11 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ” (далі - ТОВ з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр” (далі - ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр”) про стягнення 175 913,11 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2010 у справі № 3/070-10 задоволено частково позов ТОВ з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ” до ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр” про стягнення 175 913,11 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 166 536,54 грн. заборгованості, 1 665,36 грн. державного мита та 223,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник заперечує отримання від позивача товарів та послуг за наданими останнім до матеріалів позовної заяви накладними та актами виконаних робіт. Довіреності на отримання матеріальних цінностей від позивача, що є і матеріалах справи, підписані не уповноваженою на те особою, а тому не можуть вважатись належними доказами отримання від відповідача товару.
ТОВ з іноземними інвестиціями „Цеппелін Україна ТОВ” у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр” та представник в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр” - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач в період з червня по жовтень 2008 надав відповідачу послуги на загальну суму 100 424,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (а.с. 6-8, 11, 15, 16, 20, 24, 25, 27, 28, 33, 34). Дані акти підписаними повноважними представниками сторін, їх підписи скріплені печатками товариств.
Також, позивачем в період з липня по вересень 2008 було продано відповідачу товар на загальну суму 75 431,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 9, 10, 12-14, 1718, 21, 23, 26, 29, 31) та довіреностями від 04.09.2008 серія ЯПГ № 537376, від 18.09.2008 серія ЯПГ № 537386, від 19.09.2008 серія ЯПГ № 537387. Довіреності підписані повноважними особами ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр”, підписи яких скріплені печаткою товариства.
Натомість, відповідач за отриманий від позивача товар та надані послуги розрахувався частково на суму 14 112,66 грн. (оригінали банківських виписок від 21.05.2008, 08.08.2008, 03.09.2008).
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач 27.08.2009 листом № 209-Б звернувся до відповідача з претензією, в якій просив протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії сплатити заборгованість в сумі 175 913,11 грн. за надані послуги та отриманий товар.
В матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про реагування відповідачем на лист позивача 27.08.2009 № 209-Б.
Проте, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем до матеріалів позовної заяви актів виконаних робіт, два акта не підписані представником відповідача, а також відсутня на них відповідна печатка. Це акт від 06.11.2008 № КВУС010737 на суму 5 055,54 грн. (а.с. 35) та акт від 06.11.2008 № КВУС010736 на суму 4 321,03 грн. (а.с. 36).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по актах виконаних робіт становить не 175 913,11 грн., а 166 536,54 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 166 536,54 грн.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача частково на суму 166 536,54 грн.
Заперечення скаржника щодо отримання від позивача товарів та послуг за наданими останнім до матеріалів позовної заяви накладними та актами виконаних робіт, колегією суддів до уваги не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду.
Що стосується посилання заявника, що довіреності на отримання матеріальних цінностей від позивача, що є і матеріалах справи, підписані не уповноваженою на те особою, а тому не можуть вважатись належними доказами отримання від відповідача товару, то слід зазначити, що довіреності, які наявні в матеріалах справи від 04.09.2008 серія ЯПГ № 537376, від 18.09.2008 серія ЯПГ № 537386, від 19.09.2008 серія ЯПГ № 537387 є бланками суворої звітності і підлягають обов'язковому контролю на підприємстві. Крім того, підписи повноважних осіб ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр”, проставлені на цих довіреностях скріплені печатками товариства.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ „Плисецький гранітний кар'єр” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2010 у справі № 3/070-10.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2010 у справі № 3/070-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Плисецький гранітний кар'єр” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 3/070-10 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
12.11.10 (відправлено)