01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2010 № 4/088-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури Київської області: Скрипка М.В. - прокурора відділу
від позивача: не з»явився
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю, ОСОБА_3 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватний підприємець ОСОБА_4
на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2010
у справі № 4/088-10 ( .....)
за позовом Бориспільський міжрайонний прокурор
до Приватний підприємець ОСОБА_4
третя особа позивача
третя особа відповідача
про знесення самовільно збудованого майна та приведення земельної ділянки до попереднього стану
та за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_4
до Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради
про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2010р. у справі № 4/088-10 задоволено позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора заявлені в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_4 знести самовільно збудоване ним майно, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7; зобов»язано Приватного підприємця ОСОБА_4 привести земельну ділянку до попереднього стану, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7; Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять гривень) 00 коп. державного мита; стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_4 на користь Головного управління Державного казначейства України 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову приватного підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позовні вимоги прокурора є безпідставними, оскільки відповідачем було проведено лише реконструкцію існуючого нерухомого майна і не здійснювалось будівництво нерухомого майна.
Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, оскілки не було вчасно повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, що призвело до порушення права відповідача на захист своїх інтересів.
В судове засідання представник позивача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника позивача.
Вислухавши думку представника Бориспільського міжрайонного прокурора, відповідача, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає можливим задовольнити клопотання позивача, справу розглядати у відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
Бориспільською міжрайонною прокуратурою було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст. 5, 16, 22, 28 Закону України „Про основи містобудування", ст.ст. 2, 29 Закону України „Про планування та забудову територій" та ст.ст. 9, 27 Закону України „Про архітектурну діяльність" без урахування державних та громадських інтересів, законних інтересів і вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, при відсутності затвердженої проектної документації, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, а також дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, виконав будівельні роботи по зміні архітектурного вигляду належної йому будівлі -підготовчого цеху, що розташований в м. Бориспіль, по вул. Ботанічна, 1/7, на готельно-ресторанний комплекс.
05.08.2009р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області ПП ОСОБА_4 було внесено припис №4 про призупинення будівельних робіт.
Постановою № 2010 від 05.08.2009 року начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Лизогуба А.А. за вищезазначені порушення законодавства ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений припис та постанова є чинними, у встановленому порядку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не оскаржувались.
Крім того, під час проведення будівельних робіт відповідачем за первісним позовом було порушено вимоги санітарно-епідеміологічного та протипожежного законодавства, а саме ст. 15 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та ст. 10 Закону України „Про пожежну безпеку".
У зв'язку з порушенням вимог ст. 10 Закону України „Про пожежну безпеку" головним державним інспектором пожежного нагляду Бориспільського РУ ГУ МНС України в Київській області Ковалем П.В. за порушення на об'єкті будівництва ОСОБА_4 постановою від 19.05.10 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, про що також останньому внесено припис від 17.05.10 року на усунення вимог пожежної безпеки, які останнім не виконані.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Статтею 2 Закону України „Про планування та забудову територій" визначено, що основними завданнями планування і забудови територій є: обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; обґрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та Інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених пунктів та інших територій.
Згідно ст. 16 Закону України „Про основи містобудування" державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.
Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівельних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків чи споруд ( ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»).
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про основи містобудування" проектна документація на будівництво об»єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. У випадках, передбачених законодавством, розроблення проектної документації здійснюється на конкурсній основі.
Статтею 29 Закону України „Про планування та забудову територій" встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
Статтею 27 зазначеного Закону встановлено, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані: доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат); обирати виконавців робочої документації для будівництва з додержанням вимог статті 8 цього Закону; забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою; не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону; поінформувати у триденний строк місцеві органи охорони пам'яток історії та культури про нововиявлені під час будівельних робіт об'єкти, що мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам.
Замовники (забудовники), крім обов'язків, викладених у частині першій цієї статті, також зобов'язані: брати участь разом з підрядниками в організації погодження проектної документації уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; затверджувати лише погоджені в установленому порядку проекти; передавати один комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, власникові цього об'єкта для постійного зберігання.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову ( ч.7 ст. 376 ЦК України).
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Як вбачається з матеріалів справи, проведення перебудови будованого майна ОСОБА_4 є неможливим, оскільки останнє збудоване без урахування державних та громадських інтересів, вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, з істотним відхиленням від санітарних та протипожежних норм і правил, без затвердженого проекту будівництва та без дозволу на його виконання, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямованих на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради про знесення самовільно збудованого майна та приведення земельної ділянки в попередній стан є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з зустрічним позовом до Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради про визнання право власності на реконструйоване нерухоме майно: готель “А-ІІІ”розм.15,02*27,74м. площею 1194, 7 м2; будівлю для відпочинку “Б”розм.. 4,43*5,03м.; будівлю для відпочинку “В” розм. 4,59*5,03м.; убиральню “Г” розм. 6,22м.*4,78м.; котельні “Д” розм. 6,61м*5,81м розташоване за адресою Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що згідно Тимчасового положення міські бюро технічної інвентаризації, як державні реєстратори, реєструють речові права на нерухоме майно на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності, яке повинно видаватись відповідною міською радою, тобто відповідачем за зустрічним позовом. Однак, відповідач за зустрічним позовом не видає свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, чим перешкоджає реалізації прав власника або фактично оспорює право власності позивача за первісним позовом на нежитлові приміщення, які з'явились після реконструкції нерухомого майна.
Відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Такий об'єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, зареєстрований і оформлений на власника земельної ділянки чи іншу особу, яка не має прав на земельну ділянку. Тому будь-яку правочини щодо самочинного спорудженого об'єкта мають визнаватися недійсними. З огляду закріплений у цьому пункті кодексу цивільно-правовий імператив, у інших нормах коментованої статті передбачені можливі правові способи визначення правового режиму самочинно спорудженого на земельній ділянці будинку, будівлі, споруди та інших об'єктів.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частиною другою статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Господарським судом під час розгляду основного позову встановлено, що позивач за зустрічним позовом не звертався у встановленому чинним законодавством порядку до відповідача за зустрічним позовом з проханням визнати за ним право власності на реконструйоване нерухоме майно: готель “А-ІІІ”розм.15,02*27,74м. площею 1194, 7 м2; будівлю для відпочинку “Б”розм.. 4,43*5,03м.; будівлю для відпочинку “В” розм. 4,59*5,03м.; убиральню “Г”розм.. 6,22м.*4,78м.; котельні “Д” розмір. 6,61м*5,81м за адресою Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7.
Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки на день його подання (16.07.2010р.) відсутній факт порушення права позивача за зустрічним позовом, а саме заперечення чи не визнання з боку відповідача за зустрічним позовом наявності у позивача права власності на спірні об'єкти.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки відповідачем не надано суду доказів, що місцевим судом було не своєчасно надіслано відповідачу ухвалу про відкладення розгляду справи у зв»язку з чим відповідач був позбавлений права на судовий захист своїх інтересів. З матеріалів справи вбачається, що місцевим судом неодноразово відкладався розгляд справи, провадження у справі тривало з 31.05.2010р. по 17.08.2010р. за зазначений термін відповідач не був позбавлений можливості і права подати до суду всі належні докази в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2010 року у справі № 4/088-10 залишити без змін.
Матеріали справи № 4/088-10 повернути Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
15.11.10 (відправлено)