01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.11.2010 № 41/501
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Оболонського району в м.Києві
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2010
у справі № 41/501 ( .....)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Оболонського району в м.Києві
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 4 555 737,66 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.2010 р. по справі № 41/501 позов задоволено частково: з КП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” стягнуто на користь ВАТ “Київводоканал” 4 409 581,51 грн. основного боргу, 62 172,96 грн. інфляційних втрат, 25 500 грн. держмита та 115,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення по суті спору місцевим судом не взято до уваги, що умовами укладеного сторонами договору не врегульовано постачання холодної води для виготовлення гарячої води, договором не встановлено обов'язку сплачувати послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, адже договір укладено 12.05.1999 р., а вимоги про сплату послуг за гаряче водопостачання пред'являлись абоненту вже в процесі дії договору без його зміни, уточнення чи доповнення, тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю за наведених в скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 25.12.2008 р. ВАТ “Київводоканал” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до КП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” про стягнення 4 409 581,51 грн. боргу, 146 156,15 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання умов укладеного сторонами 12.05.1999 р. Договору № 6717/2-12 на послуги водопостачання та водовідведення (далі Договір), позивач надав відповідачу послуги з постачання води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, проте відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 4 409 581,51 грн. за період з 01.04.2008 р. по 01.11.2008 р.. Крім цього, позивач просив стягнути на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 62 172,96 грн. інфляційних втрат, тощо.
До матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву, згідно якого позивачем не надано (п.п. 3.1, 3.4 Договору) доказів на підтвердження обсягів спожитої відповідачем води, наведене може бути підтверджено лише складеними представниками сторін документами про зняття показань водолічильників.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 4 409 581,51 грн. основного боргу, 62 172,96 грн. інфляційних втрат, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позовних вимог відмовив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що згідно маршрутних карт, де представниками сторін зафіксовано покази лічильників, розшифровок й визначено кількість спожитих послуг та застосований тариф, витягів з розрахункового листа та розрахунку позивача за період з 01 квітня 2008 р. по 01 листопада 2008 р. позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 18 435 930,89 грн..
Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у встановленому чинним законодавством порядку в п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” № 2918-III від 10.01.2002 р. (далі Закон № 2918) та п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24.06.2004 р. (далі Закон № 1875-IV), споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
На виконання умов Договору, позивач надіслав до банківської установи дебетові інформаційні повідомлення на оплату наданих послуг, що засвідчується самими повідомленнями зі штампом банку та відповідними довідками банку. Однак всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства відповідач за наданні послуги розрахувався частково в сумі 14 026 349,38 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 409 581,51 грн..
Таким чином, виходячи з наведеного та положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку про нормативне та документальне підтвердження позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 4 409 581,51 грн., а тому їх задовольнив в повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та порядку визначених сторонами розрахунків, місцевий суд вважав, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 62 172,96 грн., перерахунок яких здійснено в межах визначених позивачем періодів, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують висновків, викладених в судовому рішенні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 23.07.2010 р. по справі № 41/501 - без змін.
Матеріали справи № 41/501 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
11.11.10 (відправлено)