01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2010 № 7/711-37/41
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників сторін за первісним позовом:
позивача - Манукян Р.Я.;
відповідача - Гелхвіідзе Д.Р.;
третьої особи 1 - Жигадло І.Б.
третьої особи 2 - Ященко Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "АИЗ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010
у справі № 7/711-37/41 ( )
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
до ТОВ "АИЗ"
третя особа відповідача 1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
2. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 277336,16 грн.
за зустрічним позовом ТОВ "АІЗ"
до 1. Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»;
2. Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;
3. Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 389 200,39 грн.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - ВАТ «Донецькоблгаз») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ» (далі - ТОВ «АІЗ») про стягнення заборгованості в сумі 271 392,51 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1925,39 грн. і 3% річних в сумі 4 018,26 грн. у зв'язку з невиконанням ТОВ «АІЗ» зобов'язання за договором № 09-39/1 (2006)-Пр від 31.12.2005 з оплати податку на додану вартість від вартості обсягу поставленого природного газу протягом січня - липня 2006 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2007 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»).
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України»).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 зазначене рішення суду першої інстанції змінено та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 173936,92 грн., інфляційні суми 1925,39 грн. і 3% річних у сумі 4018,26 грн. та припинено провадження у справі в частині стягнення 97455,59 грн. за відсутності предмету спору.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ» було частково задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення та постанову попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України виходила з того, що суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що зобов'язання по сплаті податку на додану вартість від вартості обсягу поставленого природного газу не було встановлено укладеним договором, і як наслідок не врахували вимог зазначеної норми матеріального права та не встановили, з яких же підстав виникли у сторін спірні цивільні права та обов'язки.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2009 справу № 7/711 прийнято до провадження та присвоєно № 7/711-37/41.
Під час нового розгляду справи ТОВ «АІЗ» подало зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить стягнути солідарно з ВАТ «Донецькоблгаз», ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та НАК «Нафтогаз України» грошову суму в розмірі 201 049,12 грн., яка примусово була стягнута з позивача, 165824,60 грн. безпідставно сплачених коштів за поставлений природний газ.
В процесі розгляду справи ТОВ «АІЗ» подало заяву про зміну предмету позову та заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом та просило визнати факт виконання ним умов договору № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 та додатків до нього, стягнути з ВАТ «Донецькоблгаз» 732225,10 грн., стягнути солідарно з ВАТ «Донецькоблгаз», ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 173936,92 грн.
Поряд з цим, ТОВ «АІЗ» подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останнє просить визнати факт виконання ним умов договору № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 та додатків до нього на загальну вартість 1945769,41 грн., стягнути з ВАТ «Донецькоблгаз» 215263,47 грн., а саме: 188114,87 грн. боргу, як зайво сплачені грошові кошти, 1925,39 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4018,26 грн. 3% річних, 18313,19 грн. за примусово стягнуті грошові кошти у вигляді виконавчого збору. Також просить стягнути солідарно з ВАТ «Донецькоблгаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»173936,92 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2010 провадження у справі № 7/711-37/41 в частині стягнення 97455,59 грн. за первісним позовом припинено, в іншій частині вимог первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «АІЗ» на користь ВАТ «Донецькоблгаз» 145709,73 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3652,54 грн. трьох процентів річних. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 188114,87 грн. боргу та 18277,19 грн. виконавчого збору відмовлено. В іншій частині зустрічного позову провадження припинено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2010 ТОВ «АІЗ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, наслідком чого є задоволення первісного позову та безпідставна відмова в задоволенні зустрічного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Слов'янське відділення ВАТ «Донецькоблгаз» просило апеляційну скаргу ТОВ «АІЗ» залишити без задоволення.
Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2010 Слов'янське відділення ВАТ «Донецькоблгаз» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, стягнувши з ТОВ «АІЗ» на користь ВАТ «Донецькоблгаз» заборгованість в розмірі 173 936,92 грн. та штрафні санкції (пеню, інфляцію та 3% річних).
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права наслідком чого є вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог.
У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «АІЗ» просило апеляційну скаргу Слов'янського відділення ВАТ «Донецькоблгаз» залишити без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 7/711-37/41.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Донецькоблгаз» 30.12.2005 було укладено договір на постачання природного газу для потреб промислових споживачів № 06/05-2034, предметом якого було постачання у 2006 році природного газу, отриманого НАК «Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів.
Між ВАТ «Донецькоблгаз» (постачальником) та ТОВ «АІЗ» (покупцем) 31.12.2005 було укладено договір № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник передає покупцю протягом 2006 року природний газ в обсязі до 9250 тис. м3, а покупець приймає та оплачує одержаний газ на умовах попередньої оплати до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки (1.1, 2.1, 5.1 Договору).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з п. 4.1 Договору, ціна за 1000 м3 газу для платників ПДВ із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки та без урахування тарифу на транспортування погоджена сторонами у розмірі 405,88 грн., з них ПДВ - 4,45 грн., тариф постачання - 17,58 грн., цільова надбавка - 9,10 грн.
Відповідно до умов п. 5.2 Договору у разі попередньої оплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх в дію та проводиться відповідне коригування.
Постановою НКРЕ № 1151 від 21.12.2005 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України», підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ «Київгазпостач» був затверджений граничний рівень ціни на природний газ в розмірі 422,10 грн. за 1000 м.3 (без врахування податку на додану вартість) з 01.01.2006.
Постановою НКРЕ № 176 від 06.02.2006 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів» був затверджений граничний рівень ціни на природний газ в розмірі 548,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування податку на додану вартість) з 20.02.2006.
Додатковими угодами до Договору від 01.01.2006 та від 20.02.2006 покупець та продавець погодили, що вартість природного газу без ПДВ становить з 1 січня 2006 р. - 422,10 грн., з 20 лютого 2006 р. - 548 грн. Зі змісту додаткових угод № 1 від 01.01.2006 та № 2 від 20.02.2006 до Договору вбачається, що ціна газу була визначена без податку на додану вартість.
Між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та постачальником 25.01.2006 було укладено додаткову угоду до договору № 06/05-2034 від 30.12.2005, якою передбачалось постачання природного газу іншого походження, ніж імпортований, який передбачається та коригується постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу.
Як встановлено судом першої інстанції, у період з 01.01.2006 по 31.12.2006 постачальник поставив, а покупець прийняв 3666,78 тис. м. куб. природного газу.
В свою чергу, за поставлений природний газ покупець сплатив на користь постачальника 2111600,00 грн. Крім того, станом на 01.01.2006 у ТОВ «АІЗ» існувала переплата у розмірі 22284,07 грн. за одержаний у 2005 році природній газ яка була зарахована ДК «Газ України» в рахунок платежів за газ, поставлений у 2006 році.
Як встановлено судом першої інстанції, зазначені вище факти, зокрема, постачання і одержання газу у об'ємі 3666,78 тис. м. куб., сплати в рахунок нього 2111600 грн. та зарахування переплати розмірі 22284,07 грн., що виникла у 2005 році в рахунок поставки за Договором, не є спірними, сторонами визнаються, про що свідчить складений на вимогу суду, узгоджений та підписаний повноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками, акт звірки розрахунків за Договором від 03.06.2010.
Спір між сторонами за первісним позовом виник у зв'язку з тим, що на думку позивача (за первісним позовом) ТОВ «АІЗ» не в повному обсязі сплачено за 2665,22 тис. м3 природного газу поставленого за договором № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005, а саме 271392,51 грн., що становить розмір ставки податку на додану вартість у ціні газу.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2006 у справі № 17/109-7/330, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007, в задоволенні первісного позову ВАТ «Донецькоблгаз» до ТОВ «АІЗ», третя особа - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання укласти додаткову угоду № 3 від 15.03.2006 до договору № 09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005 відмовлено повністю з посиланням на статтю 632 Цивільного кодексу України, пункт 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також зазначено, що обов'язок застосування або незастосування ПДВ покладається Законом України «Про податок на додану вартість» на платника податку, який поставляє продукцію (послуги) й відповідно відповідальність за правильність нарахування ПДВ несе у даному випадку позивач за первісним позовом, визначення ставки податку на додану вартість не є предметом домовленості сторін у договорі, а визначається виключно чинним законодавством України, зокрема, ставки податку на додану вартість, об'єкти, база оподаткування та порядок обчислення і сплата податку визначається Законом України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсу газу НАК «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом», викладено назву постанови в новій редакції («Про забезпечення споживачів природним газом») та в п. п. 5 п. 2 встановлено, що потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 № 244 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729» встановлено, що постанова набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006 р. було змінено джерело походження природного газу, який постачався споживачам, в тому числі й відповідачу за первісним позовом, та встановлено, що дана постанова набуває чинності з 01.01.2006.
Відповідно до п. 6.1 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з поставок природного газу є об'єктом оподаткування та оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору було передбачено вартість природного газу без урахування ПДВ. Таким чином, розмір податку на додану вартість, який повинен був сплачуватися покупцем, регулюється не Договором, а актами законодавства, зокрема: Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Враховуючи те, що з 01.01.2006 імпортований природний газ, який в подальшому було поставлено відповідачу за первісним позовом, НАК «Нафтогаз України» отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності пільг щодо оподаткування операцій з продажу природного газу за нульовою ставкою ПДВ, а на покупця покладено обов'язок сплачувати ціну природного газу, в яку включено ПДВ за ставкою 20 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість 3666,78 м3 природного газу, поставленого у період з 01.01.2006 по 31.12.2006 з урахуванням ПДВ, становить 2277668,41 грн., в той час, як покупцем за поставлений природний газ було сплачено 2133884,07 грн. (2111600 грн. + 22284,07 грн.).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість, яка підлягає стягненню з покупця за поставлений товар, становить 143784,34 грн.
Разом з тим, враховуючи платежі, здійснені ТОВ «АІЗ» на час вирішення спору по суті судом першої інстанції, колегія погоджується з висновками останнього про припинення провадження у справі відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України стосовно боргу, сплаченого під час вирішення спору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за отриманий газ ТОВ «АІЗ» розрахувалося з порушенням строків встановлених Договором, а отже, в силу ст. 625 ЦК України має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ТОВ «АІЗ» з урахуванням перерахунку 1925,39 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 3652,54 грн. - 3% річних.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність зустрічних позовних вимог, виходячи з того, що ТОВ «АІЗ» в порушення вимог чинного законодавства не сплачував податок на додану вартість, який було включено у вартість природного газу, що поставлявся йому за Договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ВАТ «Донецькоблгаз».
ТОВ «АІЗ» в силу приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України належними та допустимими доказами не доведено порушення своїх прав та інтересів, а за таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення 188114,87 грн. боргу задоволенню не підлягають
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги стосовно повернення стягнутих за наказами суду коштів, що видані на підставі рішення, скасованого на даний час, повинні вирішуватись в порядку ст. 122 ГПК України, а не в позовному провадженні, у зв'язку з чим провадження в цій частині було правомірно припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Також колегія вважає, що не можуть бути предметом окремого позовного провадження вимоги про стягнення судових витрат, сплачених за подання апеляційних та касаційних скарг. Порядок розподілу судових витрат передбачений ст. 105 та ст. 111-11 ГПК України. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що провадження в цій частині також підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім цього, не ґрунтуються на правилах Закону України «Про виконавче провадження» вимоги щодо стягнення виконавчого збору, оскільки відповідачі за зустрічним позовом не є одержувачами даного збору.
Колегія суддів погоджується з тим, що вимога ТОВ «АІЗ» про визнання факту виконання умов Договору не відповідає способам захисту, які передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому висновки суду першої інстанції про припинення провадження в цій частині позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України також є обґрунтованими.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2010.
Доводи, наведені ТОВ «АІЗ» та Слов'янським управлінням ВАТ «Донецькоблгаз» в апеляційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ» та Слов'янського управління Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2010 у справі № 7/711-37/41 - без змін.
2. Матеріали справи № 7/711-37/41 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.
Головуючий суддя
Судді