01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 54/72
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. від 08.05.2010 р.),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2010
у справі № 54/72 ( )
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до ТОВ "Віком-Транс Лтд"
про стягнення 3555,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 року у справі № 54/72 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 20.09.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 54/72 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
Ухвалою від 12.10.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2008 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віком-Транс ЛТД" (експедитор-замовник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого перевізник прийняв на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів експедитора-замовника різними видами транспорту в межах України, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів експедитора-замовника (п. 1.1. Договору).
Згідно з п. 1.2. Договору відповідач інформує позивача про плани перевезень на наступний місяць і уточнює їх письмово заявками у строки, необхідні для якісного надання послуг, але не менше ніж за один робочий день до передбачуваної дати відвантаження.
Кожне перевезення оформлюється додатком до договору у вигляді заявки на транспортний засіб з наступним підписанням акту приймання-здачі виконаних робіт і послуг, виставленням рахунку на оплату, податкових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.4. Договору).
Пунктом 2.2.4. Договору передбачено, що експедитор-замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати послуги перевізника.
Відповідно до п. 3.1. Договору вартість робіт перевізника погоджується протоколами погодження ціни в кожному окремому випадку або заявкою на транспортний засіб.
Згідно п. 3.2. Договору за загальним правилом розрахунки проводяться проти оригіналів документів: товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, податкової накладної (якщо перевізник є платником податку), копії заявки на транспортний засіб, інших документів, що обумовлені у заявці, протягом 10 банківських днів. Сторони можуть домовитись про інші строки проведення розрахунків, які можуть вказуватись в заявках на транспортний засіб або протоколах погодження ціни.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що у випадку якщо експедитор-замовник не перерахує належну суму у строки, передбачені в п. 3.2., до нього будуть застосовані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки.
На виконання Договору у період з 02.07.2008 р. по 15.09.2008 р. позивач надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних робіт (а.с. 30-89), які підписані відповідачем без застережень.
Вартість наданих послуг становить 90050,00 грн., які відповідачем оплачено в повному обсязі.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати перевезень виконував не вчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню у розмірі 1823,19 грн. згідно п. 3.5 Договору, інфляційні в сумі 1504,66 грн., три відсотки річних в сумі 227,90 грн. згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчасно не виконував свій обов'язок з оплати послуг перевезення, що підтверджується відмітками відповідача на актах виконаних робіт про отримання документів.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що у відповідача не виник обов'язок з оплати отриманих послуг перевезення до вказаних у розрахунку позивача дат.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, пунктом 3.5 Договору визначено, що у випадку якщо експедитор-замовник не перерахує належну суму у строки, передбачені в п. 3.2., до нього будуть застосовані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача на предмет його відповідності умовам Договору та чинному законодавству, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1778,63 грн. пені, 1504,66 грн. інфляційних та 223,71 грн. три відсотки річних, а всього 3507,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з посиланням на їх недоведеність, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального (ст. 530 Цивільного кодексу України) та процесуального (ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України) права.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційна колегія вважає, що апелянтом надано достатньо беззаперечних доказів на підтвердження доводів скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача послуги адвоката у розмірі 800 грн.
Колегія суддів вважає, що таке клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надано Договір про надання юридичних послуг від 19.09.2008р., що укладений позивачем та Адвокатським об'єднанням “Адвокатська фірма “Цікало, Домашовець, ОСОБА_3”, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, що видано ОСОБА_3, свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання “Адвокатська фірма “Цікало, Домашовець, ОСОБА_3”, платіжне доручення про перерахування 800,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору від 19.09.2008р.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у господарському процесі у даній справі був ОСОБА_1, який здійснював свої повноваження на підставі довіреності.
Позивачем не надано доказів на підтвердження участі у справі (участь в судовому засіданні, підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів) саме адвоката, або учасника адвокатського об'єднання на підставі договору від 19.09.2008р. або довіреності.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача за підлягає стягненню на користь позивача 52,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з врахуванням звернення до суду першої та апеляційної інстанції, а всього 288,60 грн.
Керуючись статтями 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2010р. у справі № 54/72 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віком-Транс ЛТД” (03170, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, корп. 1, літ “Ф”, код 33999713) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 3507 (три тисячі п'ятсот сім) грн. пені, інфляційних, три відсотки річних та 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 60 коп. судових витрат.
6. В іншій частині позову відмовити.
7. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 54/72 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді