01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 44/672
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури - Греськів І.І.- прокурор відділу Прокуратури міста Києва, посв. № 214 від 24.06.2010;
від позивача - Костенко А.М.- представник, дов. б/н від 04.10.2010;
від відповідача - 1. Дорошенко О.С.- представник, дов. № 2235-КР-994 від 28.09.2010;
від відповідача - 2. Долгополов В.Ю.- представник, дов. № 06-34/30449 від 21.10.2010;
від третьої особи - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2009
у справі № 44/672 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НРБ-Клуб"
до Київської міської ради,
Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації
ттретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія"
про визнання договору укладеним
Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 № 01-23/1/3, від 01.11.2010. № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінювався.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 05.10.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.11.2010.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/672 позов задоволено повністю, визнано право позивача на оренду земельної ділянки на вул. Червонофлотській, 3 в Оболонському районі м. Києва; вирішено вважати укладеним договір оренди земельної ділянки на вул. Червонофлотській, 3 в Оболонському районі м. Києва між позивачем та першим відповідачем, який підписаний позивачем та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та переданою дану земельну ділянку на умовах, викладених у нижчезазначеному договорі, з моменту набрання чинності судового рішення і наведено редакцію договору оренди земельної ділянки; зобов'язано другого відповідача зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємною частиною, між орендодавцем - першим відповідачем та орендарем - позивачем, у встановленому порядку.
Рішення мотивовано тим, що позивачем вчинено всі необхідні дії, встановлені законодавством та рішенням Київради на оформлення землі; не зважаючи на положення ч.3 ст. 181 ГК України, договір оренди земельної ділянки, надісланий позивачем першому відповідачу разом з листом про укладання договору оренди земельної ділянки, першим відповідачем не підписаний та не повернутий із зауваженням позивачу; у першого відповідача є наявним цивільно-правовий обов'язок, покладений ст. 526 ЦК України, щодо надання земельної ділянки в оренду, при умові виконання позивачем всіх передбачених земельним законодавством вимог.
В апеляційній скарзі заступник прокурора просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/672 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Посилаючись на положення п. "в" ст. 9, ч.1 ст. 13, ч.2 ст. 19, ст.ст. 142 - 144 Конституції України, ст. 93, ч.1 ст. 116 п.12 Перехідних положень ЗК України, абз. 3 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" у скарзі стверджується про неврахування судом того, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення ради про надання земельної ділянки, крім того, зважаючи на відсутність рішення Київської міської ради щодо надання позивачу права на земельну ділянку, постановлення судом рішення про укладення договору оренди є порушенням виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції Київради на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як вважати договір укладеним, не передбачено.
Задовольняючи позов у частині вимоги до другого відповідача, судом не встановлені фактичні обставини щодо ухилення цієї особи від реєстрації та видачі угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
В апеляційній скарзі стверджується про порушення ст. 43 ГПК України. Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 44/672, позивачем, першим відповідачем та третьою особою надані письмові пояснення та документи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, позивача та відповідачів, враховуючи письмові пояснення та додані до них документи, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем до суду першої інстанції подано позов з вимогами визнати право позивача на оренду земельної ділянки на вул. Червонофлотській, 3 в Оболонському районі м. Києва; вважати укладеним договір оренди земельної ділянки на вул. Червонофлотській, 3 в Оболонському районі м. Києва між позивачем та першим відповідачем, який підписаний позивачем та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та передати дану земельну ділянку на умовах, викладених у нижчезазначеному договорі, з моменту набрання чинності судового рішення; зобов'язати другого відповідача зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємною частиною, між орендодавцем - першим відповідачем та орендарем - позивачем, у встановленому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.12.2007 між позивачем та третьою особою укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, відповідно до п.п. 1, 2 якого третя особа, за договором продавець, передала, а позивач, за договором покупець, прийняв у власність належний продавцю на праві власності майновий комплекс-санаторій, загальною площею 1 061,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 3 (далі - об'єкт).
Відповідно до зазначеного договору, об'єкт передано позивачу за актом від 12.02.2008.
Право власності позивача на об'єкт підтверджено реєстраційним посвідченням № 029142 від 28.02.2008 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Третя особа набула права власності на об'єкт на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 06.08.2004, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції", а останнє мало право власності на об'єкт відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу від 25.05.2004, укладеного між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен інвест", що діяло на підставі договору комісії від 26.04.2004, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції".
Починаючи з першого, із зазначених вище, продажу об'єкту, продавці передавали покупцям копію акту на право постійного користування земельною ділянкою без конкретного його визначення.
Державний акт на право користування землею № 025383 був виданий Будинку відпочинку "Труд" у Пущі-Водиці Подільського району УРСР на безстрокове безплатне землекористування 5 га 7 114 кв.м, як вбачається із плану землекористування Будинку відпочинку "Труд", у межах вулиць Краснофлотська, 2-га, 3-тя, 4-та Лінія, Новікова-Прибоя.
Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Також ж норма закріплена і в ч.2 ст. 377 ЦК України в редакції, чинній на час подання позову та прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно з ч.1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а в п.12 розділу Х Перехідних положень ЗК України встановлено, що до розмежувань земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Також статтею 9 ЗК України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належать, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХIV "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно з п.1 розділу VIII Прикінцевих положень згаданого Закону до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради.
Однак, рішення Київської міської ради про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "НРБ-Клуб" у користування земельної ділянки, розташованої на вул. Червонофлотській у м. Києві, розміром 12 138 кв.м, на праві оренди, відсутнє.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Матеріалами справи не підтверджено право позивача на оренду земельної ділянки на вул. Червонофлотській, 3 в Оболонському районі м. Києва.
Як свідчать положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права на укладення договору оренди земельної ділянки, при цьому, реєстрація права власності на будівлю автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею.
Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
Таким чином, оскільки на час звернення до суду позивачем не надано доказів прийняття Київською міською радою рішення про передачу йому в оренду спірної земельної ділянки, вимоги про зобов'язання Київську міську раду укласти договір оренди задоволенню не підлягають.
За відсутності підстав, встановлених нормами законодавства, вважати укладеним договір оренди земельної ділянки на вул. Червонофлотській, 3 в Оболонському районі м. Києва між позивачем та першим відповідачем, також немає підстав для зобов'язання другого відповідача зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємною частиною у встановленому порядку.
Апеляційна інстанція не погоджується із висновками суду першої інстанції, як із такими, що зроблені без врахування того, що згідно зі ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, земельні відносини; з урахуванням положень ст. 3 ЗК України правове регулювання відповідних відносин здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України; суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог ст. 124 ЗК України і ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, виходячи із положень норм законодавства та відповідно до матеріалів справи, підстави для задоволення позову відсутні, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/672 скасувати повністю.
У позові відмовити повністю.
2. Справу № 44/672 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
11.11.10 (відправлено)