01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 05-6-46/291
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 13.08.2010р.;
відповідача - не з'явилися;
третьої особи: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010
у справі № 05-6-46/291 ( .....)
за позовом ОСОБА_2
до ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРІН ЛЕНД. Тваринництво”
про визнання договору недійсним
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року відмовлено в прийнятті позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів „Ініціатива” про визнання договору недійсним.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року, у справі № 05-6-46/291 та відкрити провадження по справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.
Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при винесенні ухвали не врахував того, що у відповідності з умовами Договору продавець (Позивач), як учасник товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ЛЕНД. Тваринництво”, зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) свою частку у статутному фонді Третьої особи, що складає 100 % у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ЛЕНД. Тваринництво”, а покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти ці частки і вчасно сплатити за них оговорену грошову суму.
Виходячи з норм статті 167 Господарського кодексу України, вказані відносини, на думку позивача, є такими, що виникають з корпоративних прав.
Таким чином, право власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ЛЕНД. Тваринництво” є одночасно корпоративними правами відповідного учасника (засновника) товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ЛЕНД. Тваринництво”, що породжує певні правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, -отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Окрім того, відповідно до частини 3 ст. 167 Господарського кодексу України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, яка також на думку позивача підтверджує його твердження щодо приналежності таких відносин, що виникли між сторонами за Договором до корпоративних.
В своїй апеляційній скарзі позивач посилається також на те, що при відчуженні - набутті права на частку у статутному фонді товариства між продавцем та покупцем одночасно виникають як цивільні відносини щодо права власності у спільному майні, так і корпоративні відносини щодо прав на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таким чином, між сторонами за Договором виникли відносини, що виникають як із майнових прав власності, так і відносини із корпоративних прав у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ЛЕНД. Тваринництво”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010р. у справі № 05-6-46/291, задоволено клопотання позивача про відновлення строку подання апеляційної скарги, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.11.2010 року представник позивача надав суду усні пояснення, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №05-6-46/291 від 17.08.2010р.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про поважність не з'явлення в судове засідання, сторони суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, Громадянка України ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості - Рідна Україна" від 06.07.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" та громадянкою України ОСОБА_2.
За спірним договором ОСОБА_2, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ленд. Тваринництво", передала у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" свою частку у статутному капіталі, а відповідач - зобов'язався прийняти таку частку та вчасно сплатити за неї обумовлену суму коштів.
Місцевим господарським судом встановлено, що спір про визнання недійсним договору про обіг часток не є корпоративним, позивачем заявленого позову є фізична особа, то даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а тому позивачу було відмовлено у прийнятті позовної заяви та повернуто позовні матеріали.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Цією нормою визначено вичерпне коло суб'єктів корпоративних відносин у спорах, які підвідомчі господарським судам, і ця норма розширеному тлумаченню не підлягає.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що спір виник не між учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, та господарським товариством, а також не між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства.
Доводи позивача щодо того, що право власності на частку у статутному фонді товариства є одночасно і корпоративними правами відповідного учасника (засновника) товариства, а також те, що при відчуженні - набутті права на частку у статутному фонді товариства між продавцем та покупцем одночасно виникають як цивільні відносини щодо права власності у спільному майні, так і корпоративні відносини щодо прав на участь особи в управлінні господарською організацією, не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали апеляційним господарським судом, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст.. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Отже, корпоративні права є різновидом майнових прав, які безпосередньо пов'язані з майном і не можуть передаватися окремо від майна.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
Перехід права власності на майно оформлюється документом згідно з вимогами глави 24 Цивільного кодексу України "Набуття права власності".
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи визначається статтею 147 Цивільного кодексу України.
Враховуючи норми глав 24, 54, 55 Цивільного кодексу України, це може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява учасника про уступку своєї частки статутного фонду на користь іншої особи.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказав, що у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами ст. 1 ГПК, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а тому позивачу було правомірно відмовлено у прийнятті позовної заяви та повернуто позовні матеріали.
При таких обставинах, ухвала місцевого господарського суду винесена при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статями 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 05-6-46/291 - без змін.
2. Матеріали справи № 05-6-46/291 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)