01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2010 № 42/123
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гогітідзе В.Ф.,
від відповідача -Ніколаєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
на рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010
у справі № 42/123 ( .....)
за позовом Закритого акціонерного товариства «ДАРтеплоцентраль», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
про стягнення 2 797 280,83 грн.
Закрите акціонерне товариство «ДАРтеплоцентраль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» 2797280,83 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
На підставі ст. 25 ГПК України судом першої інстанції проведено заміну позивача його правонаступником Закритим акціонерним товариством «Екостандарт».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 42/123 позов Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» на користь Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» 1594189,43 грн. боргу, 14532,62 грн. витрат по оплаті державного мита, 134,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, скасувати зазначене рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено її розгляд на 19.10.2010.
Ухвалою суду від 19.10.2010 розгляд справи було відкладено на 09.11.2010, у зв'язку з поданим через відділ документального забезпечення представниками сторін клопотанням про відкладення розгляду справи.
До початку судового засідання 09.11.2010 через відділ документального забезпечення представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2а-851/2010.
Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що предметом спору у справі № 42/123 є стягнення заборгованості за договором № 420005 від 01.08.2004, а у справі № 2а-851/2010 -визнання невідповідними законодавству нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради та оскарження бездіяльності Київської міської ради по формуванню виконавчого комітету, то відповідно зазначені справи між собою не пов'язані, і результати розгляду справи № 2а-851/2010 не можуть вплинути на розгляд апеляційної скарги по даній справі.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду від 07.09.2010 скасувати, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2004 між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», правонаступником якого було Закрите акціонерне товариство «ДАРтеплоцентраль», як енергопостачальною організацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» як покупцем укладено договір № 430005 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 15-20).
Відповідно до п. 1.1, п. 6.5 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору в обсязі 85403,8 Гкал/рік, а відповідач - оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.
Пунктом п. 10.1 договору сторони погодили, що договір укладено на термін з 01.08.2004 до 01.08.2005 і він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору від 01.08.2004.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно особової картки споживання теплової енергії відповідачем (а.с. 31-47), актами приймання-передачі товарної продукції за грудень 2009р., січень - лютий 2010 р. (а.с. 51-53) підтверджується факт споживання відповідачем протягом грудня 2009 року - лютого 2010 року 22847,03500 Гкал теплової енергії вартістю 2797280,83 грн.
Проте, відповідачем за спірний період було оплачено теплову енергію на суму 1203091,40 грн., а саме: 412863,89 грн. за грудень 2009 року, 387878,99 грн. за січень 2010 року, 402349,41 грн. за лютий 2010 року, що підтверджується даними, які містяться у листі КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» № 344-185 від 16 квітня 2010 року (а.с.99-100), складеними позивачем актами звіряння розрахунків за спірним договором (а.с. 62-64).
Позивач звернувся до суду про стягнення всієї суми вартості поставленої теплової енергії у розмірі 2797280,83 грн. без врахування здійснених відповідачем у цей період оплат на суму 1203091,40 грн., обґрунтовуючи це тим, що у відповідача була попередня заборгованість і кошти були зараховані в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у попередній період.
Суд першої інстанції вказане твердження правомірно не прийняв до уваги у зв'язку з тим, що кошти, одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги.
Отже, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленої теплової енергії за договором № 430005 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року становить 1594189,43 грн. (2797280,83 грн. - 1203091,40 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких проведено нарахування за поставлену на підставі спірного договору теплову енергію суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В порушення ст. 33 ГПК України відповідач належними і допустимими доказами не спростував обставин, які покладені в основу рішення та не довів відсутності заборгованості перед позивачем.
На підставі викладеного, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1594189,43 грн. заборгованості з оплати вартості поставленої теплової енергії за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 42/123 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 42/123 - без змін.
2. Матеріали справи № 42/123 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді