01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 51/116
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Філіпов О.В. - дов. б/н від 20.09.2010р.;
від відповідача: Ушаков О.В. - дов. вих.№40-Д від 18.10.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Пері Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 51/116 ( .....)
за позовом ТОВ "Пері Україна"
до ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
про стягнення 47 964, 24 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пері Україна” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (далі - відповідач) вартості неповернутого з оренди обладнання в розмірі 47 964,24 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язань за договором оперативної оренди обладнання №2560/С-1/07-2009 від 21.07.2009р. в частині своєчасного повернення позивачу, як орендодавцю, об'єкту оренди та оплати його вартості.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважних представників у судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва розглядав справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №51/116 в позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №51/116 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно терміну дії спірного договору оренди, а також невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. ст. 144, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 387, 764 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосева А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Суліма В.В.
06.10.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій було викладено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.10.2010р.
В судовому засіданні 20.10.2010р. представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання додаткових доказів по справі.
Колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача та оголосила у судовому засіданні 20.10.2010р. перерву до 03.11.2010р.
03.11.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 03.11.2010р. представник позивача подав письмові пояснення, в яких наводив додаткові обґрунтування вимог апеляційної скарги, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №51/116 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача судовому засіданні 03.11.2010р. заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у письмових поясненнях, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
21.07.2009р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оперативної оренди обладнання №2560/С-1/07-2009 (далі - Договір).
У відповідності до умов Договору (п.1.1) позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємними частинами цього Договору (том справи - 1, аркуші справи - 23-26).
Згідно з п.4.2 Договору вартість наданого в оренду обладнання зазначається в додатках та актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною Договору, і встановлюється, зокрема, для визначення розміру плати в разі неповернення, втрати та/або повернення обладнання. Вартість спеціальної тари та обладнання, вказаних у додатках та актах приймання-передачі, встановлена для визначення розміру щомісячної суми орендної плати в грошовому вираженні. У разі неповернення, втрати та/або пошкодження спеціальної тари і обладнання, компенсація їх вартості здійснюється Орендарем за наступними цінами: піддон RP-2 80х120 - 1 260 грн. 50 коп., піддон RP-2 80х150 - 1 420 грн. 00 коп., піддон RP 110х125 lackiert - 598 грн. 00 коп., контейнер ришітч. 80х120 lack - 1 280 грн. 50 коп., стійка для складування DSR - 606 грн. 50 коп., піддон USP 72 - 2 475 грн. 00 коп., піддон USP 104 - 2 710 грн. 00 коп., піддон SD 150х75 - 2 465 грн. 50 коп., піддон SD 150х225 - 3 874 грн. 50 коп., піддон HS 120х90 - 2 403 грн. 00 коп., піддон HS 150х90 - 2 572 грн. 00 коп., піддон ST 100/2 - 4 642 грн. 00 коп.
Відповідно до п.5.2 Договору орендар зобов'язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання протягом 10 календарних днів після припинення (призупинення) Договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) орендодавця (у випадках, передбачених цим Договором) належно упакованим, в справному стану із врахуванням природного зносу. На орендаря покладається обов'язок відшкодувати (згідно з п.7.3 Договору) орендодавцю повну вартість неповернутого (в т.ч. пошкодженого (при неможливості відновлення), некомплектного або знищеного) обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п.7.3 Договору.
Згідно з п.7.3 Договору у випадку неповернення у встановлений строк, а також у випадку пошкодження обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності (при якому подальша експлуатація обладнання неможлива) або його загибелі (втраті), орендар сплачує орендодавцю (згідно з п.5.2.10 Договору) вартість такого обладнання, згідно з цінами, вказаними в актах приймання-передачі (із врахуванням індексації), з нарахування ПДВ (відповідно до чинного законодавства).
В п.3.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.09.2009р., а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності угоди про продовження строку дії Договору, останній припиняє свою чинність у строк, зазначений у п.3.1 Договору
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв обладнання, що підтверджується актами прийому-передачі №00661 від 27.07.2009р., №00665 від 28.07.2009р., №00741 від 06.08.2009р., №00802 від 17.08.2009р., №00851 від 28.08.2009р.; довіреностями серії ААА №311351 від 24.07.2009р., серії ААА №311401 від 06.08.2009р., серії ААА №311448 від 17.07.2009р., №79 від 28.08.2009р. (копії названих документів наявні в матеріалах справи).
30.09.2009р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно з якою сторони вирішили внести зміни в п.3.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «3.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р., а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання Орендарем своїх обов'язків за цим договором. Подовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про подовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність в строк, зазначений в цьому пункті» (том справи - 1, аркуш справи - 27).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що після закінчення строку дії Договору відповідач не повернув в повному обсязі орендоване ним обладнання. Звернення позивача з приводу сплати вартості неповернутого обладнання були залишені відповідачем без належного реагування.
Місцевий господарський суд відмовив в позові, наголошуючи, зокрема, на безпідставності посилання позивача про припинення дії Договору оренди обладнання №2560/С-1/07-2009 від 21.07.2009р. з 31.12.2009р., оскільки договірні відносини між сторонами були автоматично пролонговані в силу вимог закону до 10.06.2010р., а саме ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України. Також суд зазначив про відсутність вимог позивача до відповідача про повернення обладнання після закінчення строку дії Договору, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення з боку відповідача не мало місце. При цьому, лист позивача б/н від 29.03.2010р., в додатку до якого відповідачу було надіслано рахунок №00271 від 29.03.2010р., не був прийнятий судом до уваги у зв'язку з його передчасним надісланням, тобто, за висновком суду, позивач безпідставно звернувся до відповідача з вимогою про оплату вартості неповернутого з оренди обладнання ще до закінчення строку дії Договору.
Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначаючи в своєму рішенні про те, що Договір не припинив свою дію, місцевий господарський суд керувався ст. ст. 763, 764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Дійсно, наведеними вище правовими нормами передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. При цьому, передумовою автоматичної пролонгації дії договору є безумовна згода обох сторін.
Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положення чинного законодавства підлягають застосуванню до договірних відносин при укладанні, зміні та виконанні договорів (угод), як правило, у випадку, коли певні питання не врегульовані умовами цих договорів.
Натомість, при укладанні спірного Договору сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі строк дії Договору та порядок його пролонгації.
В п.п.9.2, 9.3 Договору сторони погодили, що їх взаємовідносини регулюються чинним законодавством лише в частині, не врегульованій цим Договором. Всі зміни і доповнення до даного Договору оформлюються в письмовій формі у вигляді додатків і додаткових угод, які підписуються повноважними представниками сторін та є його невід'ємними частками.
Як уже зазначалось вище, згідно з п.3.1 Договору термін дії останнього було встановлено з моменту підписання (21.07.2009р.) до 30.09.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 23). При цьому, відповідно до названого пункту Договору, продовження строку його дії здійснюється виключно шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності угоди про продовження строку дії Договору, останній припиняє свою чинність у строк, зазначений у п.3.1 Договору.
З урахуванням чітко визначеного порядку пролонгації строку дії Договору, 30.09.2009р., тобто в останній день строку дії Договору, встановленого в п.3.1, між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою продовжено строк його дії до 31.12.2009р., про що внесено відповідні зміни до п.3.1 Договору (том справи - 1, аркуш справи - 27). Будь-яких інших змін або доповнень до Договору цією Додатковою угодою не вносилось.
Однак, під час вирішення спору у даній справі місцевим господарським судом не були прийняті до уваги вищенаведені обставини.
Відповідно до ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами було укладено інші додаткові угоди до Договору, якими скориговано строк його дії або докази звернення відповідача до позивача з метою вирішити питання щодо можливої пролонгації строку дії Договору після 31.12.2009р. суду надано не було.
Зважаючи на відсутність доказів пролонгації Договору за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному п.3.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 30.09.2009р.), апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що Договір припинив свою дію 31.12.2009р.
Згідно з ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п.5.2.9 Договору відповідач, як орендар, зобов'язався повернути (здати на склад орендодавця (позивача)) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення Договору.
На підставі актів прийому-передачі №01291 від 02.09.2009р., №01306 від 07.09.2009р., №01361 від 16.09.2009р., №01490 від 15.10.2009р., №01712 від 10.12.2009р., №00132 від 02.03.2010р., копії яких залучені до матеріалів справи, протягом строку дії Договору та після його припинення відповідач повернув позивачу частину обладнання. Вартість залишку неповернутого обладнання складає 47 964,24 грн.
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В строки, визначені Договором, відповідач не повернув позивачеві повний обсяг обкладання, яке було передано йому в оренду.
На звернення позивача (лист від 29.03.2010р.) відповідач також не відреагував.
Відповідно до п.7.3 Договору у випадку неповернення обладнання у встановлений строк, орендар сплачує орендодавцю (згідно з п.5.2.10 Договору) вартість такого обладнання, згідно з цінами, вказаними в актах приймання-передачі (із врахуванням індексації), з нарахування ПДВ (відповідно до чинного законодавства).
Приймаючи до уваги, що Договір припинив свою дію 31.12.2009р., висновок суду першої інстанції про передчасність виставлення позивачем на адресу відповідача рахунку про оплату вартості неповернутого у встановлені Договором строки орендованого обладнання (лист позивача від 29.03.2010р.) та відсутність прострочення з боку відповідача виконання зобов'язань з повернення обладнання є необґрунтованим та суперечить зібраним у справі доказам.
Станом на дату звернення з позовом до суду та прийняття оскаржуваного позивачем судового рішення у даній справі, згідно з актами приймання-передачі, вартість переданого відповідачу в оренду і неповернутого ним обладнання складала 47 964,24 грн. (з ПДВ), а саме: 3103434 Піддон RP-2 80х120/2 - 2 шт., 3110406 Тяж лобовий-2 DSА - 4 шт., 323650 Крюк натяжний DW 15/400 - 8 шт., 328100 Пята для RS - 11 шт., 328110 Распорка AV - 1 шт., 330010 Стяжка DW 15/0.85 - 103 шт., 330170 Стяжка DW 15/1,50м - 8 шт., 330180 Стяжка DW 15/2.0 - 24 шт., 366040 Щит D 125х100 - 1 шт., 366046 Угол DAW 125 - 2 шт., 366048 Вставка DWD 125х5 - 3 шт., 366080 Замок DRS в OC - 88 шт., 366082 Адаптер підкоса DRA - 1 шт., 366084 Ригель DAR в OC - 3 шт., 366085 Кронштейн подмостей DG 85 в OC - 1 шт.
Зважаючи на відсутність доказів досягнення сторонами згоди по пролонгації строку дії Договору, а також доказів повернення позивачу залишку орендованого обладнання відповідачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача відносно стягнення з відповідача вартості переданого йому в оренду і неповернутого обладнання у сумі 47 964,24 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові та апеляційній скарзі, тоді як ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, за результатами перегляду справи апеляційним господарським судом вбачається, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно терміну дії спірного Договору та порядку його пролонгації, узгодженого сторонами, а також невірно застосував норми матеріального права, в результаті чого висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №51/116 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати у сумі 955,46 грн. (479,64 грн. - державне мито за подання позовної заяви; 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 239,82 грн. - державне мито за подання апеляційної скарги) підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №51/116 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (юр.адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31/27, літ.А; пошт.адреса: 03028, м. Київ, пр-т. Науки, 42/1; р/р №26002180124660 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 34925684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пері Україна” (юр.адреса: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 23, к.822; пошт.адреса: 02002, м. Київ, а/с №144; р/р №26000000672000 в АТ «Каліон Банк Україна» м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 31032954) 47 964,24 грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 54 копійки) - вартості неповернутого з оренди обладнання, 479,64 грн. (чотириста сімдесят дев'ять гривень 64 копійки) - державного мита за звернення з позовом до суду, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (юр.адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31/27, літ.А; пошт.адреса: 03028, м. Київ, пр-т. Науки, 42/1; р/р №26002180124660 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 34925684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пері Україна” (юр.адреса: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 23, к.822; пошт.адреса: 02002, м. Київ, а/с №144; р/р №26000000672000 в АТ «Каліон Банк Україна» м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 31032954) 239,82 грн. (двісті тридцять дев'ять гривень 82 копійки) державного мита за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Матеріали справи №51/116 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)