01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 27/471
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Лисиця С.В., дов.від 21.05.10,
відповідача: Ткач В.Д., дов.від 06.10.10 № 16/10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карго-Партнер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 (підписано 22.09.10)
у справі № 27/471 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карго-Партнер”
про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 377132,63 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карго-Партнер” (далі - відповідач) про відшкодування вартості втраченого вантажу в сумі 377132,63 грн. з підстав пошкодження вантажу під час перевезення за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.03.08 №СРК 62/08.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.10 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 157926,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1579,43 грн. та 98,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не було пропущеного строку позовної давності щодо пред'явлення вимог про відшкодування шкоди в зв'язку з перевезенням вантажу згідно заявки № 135; незважаючи на залучення відповідачем до перевезення вантажу третьої особи (СПД ОСОБА_1.), відповідач залишається відповідальним перед позивачем за збереження вантажу; якщо порушення зобов'язання експедитора викликано діями перевізника, відповідальність експедитора підлягає правилам про відповідальність самого перевізника; відповідно до частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволеного позову. Скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм процесуального і матеріального права. Відповідач стверджує, що він не брав на себе обов'язків щодо перевезення вантажу, а лише обов'язки щодо організації перевезення вантажу; вантаж до перевезення він не приймав, під час завантаження автотранспортного засобу присутній не був.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.10 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 03.11.10.
В судовому засіданні 03.11.10 представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і просить суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
19.03.08 між позивачем (за текстом договору “клієнт”) та відповідачем (за текстом договору “експедитор”) укладено договір № СРК 62/08 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір).
Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України “Про транспорт”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про транзит вантажів”, Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Так, згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (частина друга). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина третя ст.929 ЦК України).
В п.1.1 договору зазначено, що у відповідності до даного договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученнях.
Матеріали справи свідчать, що на виконання даного договору між сторонами підписано замовлення № 135 на перевезення вантажу в міжміському сполученні (арк.13). Відповідно до інформації, зазначеної в замовленні, відповідач повинен був завантажити транспортний засіб у позивача в м. Києві, доставити вантаж та розвантажити за двома адресами в м. Сімферополі. Вантажем названо віконну та дверну фурнітуру вагою 10 тонн. Транспортним засобом визначено автомобіль марки “MAN” держ.номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_2.
До матеріалів справи долучено оригінали товарно-транспортних накладних №№ 459509, 459510 (арк.73, 74), з яких вбачається, що 09.09.08 автомобіль “MAN” державний номер НОМЕР_1, водій-експедитор ОСОБА_2, завантажено віконною та дверною фурнітурою згідно з накладними № 4479 від 09.09.08 (кількість місць 3) та накладних №№ 4492, 4493, 4494, 4495, 4496, 4497, 4498, 4499, 4500 від 09.09.08, №№ 4472, 4473 від 09.09.08 (кількість місць 10). Копії накладних також додані до справи (арк.16-26). Факт отримання водієм вантажу засвідчено його підписами на товарно-транспортних накладних.
Відповідно до ст.1 Закону України від 01.07.04 № 1955-IV “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
На підставі ст.11 названого Закону експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку
В пп.3.1.2, 3.1.8 п.3.1 зазначено, що експедитор зобов'язаний організувати та забезпечити виконання послуг, обумовлених замовленням; забезпечити цілісність та збереженість прийнятого до перевезення вантажу.
10.09.08 у Васильківському районі на автомагістралі Київ-Одеса, між с. Гребінки та с. Саливонки в зв'язку з пожежею, яка виникла у вантажному автомобілі “MAN” державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цього більшу частину вантажу, який перевозив відповідач, було пошкоджено.
Наступного дня 11.09.08 по факту пошкодження вантажу за участю представників позивача та відповідача було складено акт огляду вантажу.
29.11.08 комісією у складі працівників позивача проведено огляд товару, пошкодженого під час пожежі на транспортному засобі “MAN”, державний номер НОМЕР_1, та складено акт, відповідно до якого вартість пошкодженого вантажу, непридатного до подальшого використання, становить 377132,63 грн., в тому числі ПДВ. Даний акт було надіслано для підписання відповідачеві, однак матеріали справи не містять ні підписаного ним акту, ні відповіді.
Позивач звернувся з претензією до відповідача про відшкодування вартості втраченого вантажу в сумі 377132,63 грн., докази чого долучені до матеріалів справи (арк.34-37). Однак, зазначені грошові кошти відповідач не перерахував.
Колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що перевізником вантажу за товарно-транспортними накладними №№ 459509, 459510 була інша особа, відмінна від експедитора, а саме: суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. Про даний факт зазначено в самому акті огляду вантажу від 11.09.08.
Однак, судова колегія не вбачає підстав для залучення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, як про те було зазначено в апеляційній скарзі. Відповідачем не було надано доказів, що рішення суду може вплинути на права та інтереси цієї особи. Наразі, в даній справі відносини сторін склалися на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг, в якому відсутнє будь-яке посилання на СПД ОСОБА_1.
Іншим доводом апеляційної скарги є те, що відповідач не брав на себе обов'язків щодо перевезення вантажу, а лише обов'язки щодо організації перевезень вантажу. На цій підставі він не несе відповідальності за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Такі доводи відповідача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, на підставі ст. 11 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
У відповідності до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Колегією суддів було встановлено, що до виконання своїх обов'язків за спірним договором відповідачем було залучено іншу особу, яка фактично здійснювала перевезення вантажу, тобто була перевізником.
В п. 6.7 спірного договору зазначено, що експедитор несе матеріальну відповідальність за збереженість вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоотримувачу.
Окремим п.6.8 договору сторонами встановлено, що експедитор несе відповідальність за осіб, які залучені до виконання даного договору, в розмірі і на умовах, передбачених діючим законодавством, як за свої власні.
Положення частини 2 ст. 932 ЦК України містять вказівки на те, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Таким чином, і умовами спірного договору, і положеннями чинного законодавства передбачена особиста відповідальність експедитора перед клієнтом за порушення, вчинені залученою до виконання договору особою, як за свої власні.
Додатковим аргументом помилковості тверджень відповідача є також положення ст.14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, в якій зазначено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
Як зазначалося вище, на товарно-транспортних накладних міститься підпис водія-експедитора Марченка Федора про прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність у нього відповідальності за пошкоджений вантаж суперечать чинному законодавству. А висновок суду про те, що відповідач, не зважаючи на залучення ним до перевезення вантажу третьої особи, залишається відповідальним перед позивачем за збереження вантажу, є правильним та обґрунтованим.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Якщо порушення зобов'язання експедитора викликано діями перевізника, відповідальність експедитора підлягає правилам про відповідальність самого перевізника.
Положеннями ч. 1 ст. 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
До матеріалів справи долучено копію Висновку Дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління в Київській області Міністерства надзвичайних ситуацій України від 15.09.08 по дослідженню причин пожежі, що виникла 10 вересня 2008 року в вантажному автомобілі MAN 14232 д/н НОМЕР_2 за адресою: Васильківський район, автомагістраль Київ-Одеса, між с. Гребінки та с. Саливонки (арк.174-178). В даному висновку зазначено, що причиною пожежі у зазначеному автомобілі могло стати занесення стороннього джерела запалювання з метою підпалу.
В частині 2 ст.924 ЦК України зазначено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Господарським судом міста Києва правильно встановлено, що відповідачем не надано суду жодних доказів відсутності його вини у пожежі, яка сталася у вантажному автомобілі під час перевезення вантажу на виконання умов спірного договору.
Що стосується розміру шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок пошкодження вантажу пожежею, то місцевим господарським судом правильно прийнято до уваги висновок судово-товарознавчої експертизи від 09.06.10 № 1647/10-16, призначеної у даній справі. Так, під час проведення експертизи експертом було встановлено, що кількість пошкодженого вантажу не відповідає кількості вантажу, зазначеного у складеному 29.11.08 у м. Києві акті. Дійсний (реальний) розмір шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження товару, зазначеного в товарно-транспортних накладних № 459509 та № 459510 та в акті від 29.11.08, складає 157926,36 грн.
Тому часткове задоволення позовних вимог про стягнення вартості пошкодженого вантажу в сумі 157926,36 грн. задоволено судом першої інстанції обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи.
З огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.10 у справі № 27/471 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.10 у справі № 27/471 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карго-Партнер” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 27/471 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
09.11.10 (відправлено)