01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 4/270
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шеретько В.О.,
від відповідача - Сурнін А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2010
у справі № 4/270 ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”
до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
про визнання недійсним договору іпотеки
Відкрите акціонерне товариство „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” (відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки /нерухомого майна - нежитлової нерухомості/ від 18.02.2008, та визнати таким, що припинились правовідношення за договором іпотеки від 18.02.0008.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 у справі № 4/270 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 05.10.2010 у складі колегії: головуючий суддя - Моторний О.А., судді: Попікова О.В., Кондратова І.Д.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 20.09.2010, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В., які входять до постійно діючого складу колегії: Моторний О.А. (головуючий), Кошіль В.В., Шапран В.В., замість суддів Попікової О.В. та Кондратової І.Д. залучено до розгляду справи № 4/270 суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 05.10.2010 та 21.10.2010 оголошувалась перерва.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг” та Відкритим акціонерним товариством „Універсал Банк” було укладено договір про фінансування № 96/08 та Індивідуальну угода №1 до договору про фінансування №96/08 від 15.02.2008 (а.с. 4-16).
Відповідно до умов договору про фінансування відповідач зобов'язувався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 13200000,00 грн. зі сплатою відсотків, розмір яких (буде) зазначений у додатку №1 до договору про фінансування та граничним строком повернення не пізніше 15.02.2011 року, шляхом видачі траншів на підставі (майбутніх) окремих додаткових угод.
За умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 12800000,00 грн. зі сплатою відсотків згідно тарифів, передбачених умовами договору про фінансування та граничним строком повернення не пізніше 15.02.2011 року, шляхом видачі траншів на підставі (майбутніх) окремих додаткових угод.
Матеріали справи свідчать, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Корпорація Спецторг” перед відповідачем за договором про фінансування від 15.02.2008 №96/08 та Індивідуальною угодою №1 до договору про фінансування, 18.02.2008 між Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк” та Відкритим акціонерним товариством „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” укладено договір іпотеки /нерухомого майна - нежитлової нерухомості/ (а.с. 71-75).
Відповідно додаткових угод №№ 1-3, 5 до кредитного договору відповідач надав боржнику транш на загальну суму 1280000,00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних, строком повернення до 15.02.2009 року.
В обґрунтування позовних вимог апелянт посилається на те, що спірний договір іпотеки суперечить Закону України „Про іпотеку”, оскільки містить посилання на правочин (договір фінансування № 96/08 від 15.02.2008), який не містить змісту та розміру основного зобов'язання, строку і порядку його виконання, а тому позивач просить визнати недійсним спірний договір на підставі ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та припинити правовідношення по ньому.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими доводами позивача, беручи до уваги наступне.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що однією з істотних умов, які повинен містити іпотечний договір є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. У разі відсутності такої істотної умови іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 18 Закону України „Про іпотеку”).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про іпотеку”, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.
Як було зазначено вище, договір фінансування від 15.02.2008 №96/08, який набрав чинності на момент укладання договору іпотеки від 18.02.2008, містив всі істотні умови, які є необхідними для такого виду правочинів - валюту та ліміт заборгованості, строк виконання зобов'язань та інші необхідні умови.
На підставі вказаного договору, відповідач та боржник укладали додаткові угоди, які є невід'ємною частиною договору фінансування і, які містять конкретні умови надання траншів кредиту: суми, відсоткова ставка за користування кредитом, строк та порядок повернення тощо. Вказані додаткові угоди засвідчували прийняті на себе сторонами права та обов'язки, що виникали у майбутньому.
Згідно зі ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Таким чином, в даному випадку зміст основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, визначається договором фінансування та додатковими угодами, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В даному випадку, при укладанні договору іпотеки відповідачем не були порушені вимоги статті 203 ЦК України, договір іпотеки від 18.02.2008 містить всі істотні умови необхідні для даного виду договорів, а тому відсутні підстави визнати його недійсним.
Пунктом 6.1. договору іпотеки сторони погодили, що вказаний договір діє до повного виконання зобов'язань за основним договором (договором фінансування).
Статтею 17 Закону України “Про іпотеку” передбачено випадки припинення іпотеки. Враховуючи те, що зобов'язання за договором фінансування (основним договором за договором іпотеки) боржником чи будь-якою іншою особою не виконані, а підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні, також, і підстави для визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки від 18.02.0008.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України).
Проте, в порушення положень ст. 33 ГПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість та правомірність позовних вимог. У зв'язку з чим, суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 у справі № 4/270 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 у справі № 4/270 - без змін.
2. Матеріали справи № 4/270 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді