01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 9/56-23/407
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1. - головний редактор газети «Юридическая практика»
Гвоздецький А.О. - представник за довіреністю № 49 від 21.04.2010
від відповідача - Бородкін Д.І. - представник за довіреністю № 178 від 26.10.2010
Папенко Р.С. - представник за довіреністю від 24.06.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату”
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010
у справі № 9/56-23/407 ( .....)
за позовом головного редактора газети „Юридическая практика”
до Дочірнього підприємства „Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату”
про визнання дій неправомірними та спонукання надати інформацію
Позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.06.2010 (а.с. 49-52 т.1) заявлено 1. про визнання неправомірними дії відповідача щодо віднесення до конфіденційної інформації про наступне: з яких економічних складових складається ціна на спеціальні бланки нотаріальних документів; яка питома вага кожної економічної складової у цій ціні - відповідно по видах складових; яке економічне обґрунтування покладається у визначення саме таких цін і хто його готує; хто затверджує (і яким саме документом) саме такі ціни; хто є виконавчим органом відповідача; який статус має відповідач - прибуткове чи неприбуткове підприємство та хто вирішує яким чином розподіляються прибутки підприємства; 2. про визнання неправомірними дій відповідача щодо ненадання своєчасно, у встановлені законом строки відповіді на питання поставлені у запиті редакції газети „Юридическая практика” № 77 від 02.09.2010; 3. про визнання надану інформацію відповідачем у листі № 134 від 20.05.2010 такою, що не є повною; 4. про зобов'язання відповідача надати повну обґрунтовану відповідь на питання поставлені у запиті редакції газети „Юридичская практика” № 77 від 02.09.2010, а саме: з яких економічних складових складається ціна на спеціальні бланки нотаріальних документів; яка питома вага кожної економічної складової у цій ціні - відповідно по видах складових; яке економічне обґрунтування покладається у визначення саме таких цін і хто його готує; хто затверджує (і яким саме документом) саме такі ціни; хто є виконавчим органом відповідача; який статус має відповідач - прибуткове чи неприбуткове підприємство та хто вирішує яким чином розподіляються прибутки підприємства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2010, повний текст якого підписаний 10.09.2010, у справі № 9/56-23/407 позов задоволено частково, - визнано неправомірними дії відповідача щодо віднесення інформації про економічні складові, з яких складається ціна на спеціальні бланки нотаріальних документів, про питому вагу кожної економічної складової у ціні бланків нотаріальних документів, у тому числі - відповідно по видах складових, про економічне обґрунтування, яке покладається у визначення саме таких цін і хто його готує, про особу (осіб), яка (які) затверджує (і яким документом) саме такі ціни, про виконавчий орган відповідача, про статус відповідача - прибуткове чи неприбуткове підприємство та про орган, який вирішує яким чином розподіляються прибутки підприємства; визнано неправомірним надання інформації відповідачем з порушенням встановленого Законом України “Про інформацію” місячного строку; в іншому відмовлено. З відповідача на користь Закритого акціонерного товариства „Юридична практика” стягнуто 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем (хоча і в граничних межах) було дотримано встановлених законом строків прийняття рішення про надання чи відмову у наданні інформації позивачу; що питання складових вартості бланків нотаріальних документів та критерії прийняття рішень при формуванні цієї вартості знаходяться у площині публічних інтересів, а не приватних інтересів окремого господарюючого суб'єкта; що віднесення відповідачем інформації, визначеної у листі позивача № 77 від 02.09.2010 (у тому числі інформації про порядок прийняття рішень при формуванні ціни бланків нотаріальних дій), до категорії конфіденційної інформації та ненадання відповідної інформації на запит позивача не відповідають чинному законодавству.
Частково відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що надані у листі відповідача № 134 від 20.05.2010 відповіді фактично відповідають поставленим у інформаційному запиті (лист № 77 від 02.09.2009) запитанням.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року у справі № 9/56-23/407 і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ „Юридична практика” в особі головного редактора ОСОБА_1 до ДП „Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату” з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Ухвалою від 05.10.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу ДП „Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 26.10.2010 справу № 9/56-23/407 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.
Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
31.03.2010 головний редактор газети „Юридическая практика” ОСОБА_1. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства „Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату” про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати інформацію на запит редакції газети „Юридическая практика”.
За правилами ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).
В матеріалах справи відсутні докази, що редакція газети „Юридическая практика”, в якості головного редактора якої п. ОСОБА_1. звернувся до господарського суду з позовом, є особою в розумінні ч. 1 ст. 1 ГПК України, яка має право звертатися з до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Той факт, що газета „Юридическая практика” не є юридичною особою, її головним редактором п. ОСОБА_1 не заперечується.
Так, у поясненнях від 18.05.2010 (а.с.27-30), наданих на вимогу ухвали суду від 02.04.2010, головний редактор газети „Юридическая практика” ОСОБА_1. повідомляє суду про неможливість подати витребувані судом установчі документи підприємства, свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи/суб'єкта підприємницької діяльності та довідки з органу статистики про знаходження в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки відповідної державної адміністрації про знаходження в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності позивача, оскільки він є журналістом, головним редактором газети „Юридическая практика”, редакція якої теж не є юридичною особою, а лише структурним підрозділом ЗАТ „Юридична практика”.
В той же час, в позовній заяві, в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.49-52 т.1), а також у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи № 9/56-23/407 п. ОСОБА_1. в обґрунтування наявності в нього як в головного редактора газети права звертатися з позовом до господарського суду послався на п. 4 ст. 23 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації керує діяльністю редакції в межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами, державними органами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді і третейському суді та несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
За правилами ст. 21 зазначеного Закону редакція друкованого засобу масової інформації діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).
Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22. ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” статут редакції друкованого засобу масової інформації затверджується засновником (співзасновниками) відповідно до чинного законодавства України.
Тобто, виходячи з вимог закону, головний редактор редакції друкованого засобу масової інформації має право представляти редакцію у суді за умови, якщо ця редакція має затверджений засновниками статут і у встановленому законом порядку набула статусу юридичної особи, що узгоджується з нормами господарського процесуального права щодо суб'єктного складу учасників судового процесу з розгляду справ в порядку позовного провадження.
Посилання п. ОСОБА_1 та представника ЗАТ „Юридична практика” Гвоздецького А.О. на те, що п ОСОБА_1. є генеральним директором ЗАТ „Юридична практика” і має право представляти інтереси цієї юридичної особи в суді, що підтверджено наявними в матеріалах справи належними документальними доказами і сумніву не викликає, в даному випадку до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки з позовом до господарського суду міста Києва п. ОСОБА_1. звернувся саме як головний редактор газети „Юридическая практика”, на доказ чого додав до позовної заяви копію приказа № 19-К від 31.03.2006 за підписом генерального директора ЗАТ „Юридична практика” Шиленкова А.И. про призначення ОСОБА_1 головним редактором газети „Юридическая практика” з 03.04.2006.
Отже, за правилами господарського процесуального законодавства п. ОСОБА_1., який подав позов до господарського суду як головний редактор газети „Юридическая практика”, розглядається як фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
За правилами ч. 2 ст. 1 ГПК України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Це означає, що право на звернення зазначених осіб до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.
Так, право на звернення до господарського суду фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, можливо у процедурі банкрутства, оскільки відповідно до ст. 1 Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором може бути як юридична так і фізична особа, яка вправі звернутися до господарського суду із відповідною заявою (ініціювати справу про банкрутство) незалежно від наявності в неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Також, правом на звернення до господарського суду з позовом фізична особа наділена у спорах, що виникають із корпоративних відносин. Таке право виникло у зв'язку із розширенням юрисдикції господарських судів Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів”.
Крім того, згідно ст. 12 ГПК України, у разі виникнення спору в зв'язку з приватизацією майна, за певних умов, щодо природи майна, відносно приватизації якого виник спір, фізична особа має право на захист свого права в порядку позовного провадження.
Скільки п. ОСОБА_1. є фізичною особою, він має право звернення до господарського суду лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Проте, яким саме актом цивільного законодавства України передбачене звернення з позовом до господарського суду фізичної особи, яка є головним редактором газети, редакція якої не є юридичною особою, п. ОСОБА_1 не визначено.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі № 9/56-23/407 має бути припиненим з підстав п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 02.04.2010 господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 9/56 за позовом головного редактора газети „Юридическая практика” ОСОБА_1, проте вже в ухвалі від 25.05.2010 по цій справі позивачем значиться Закрите акціонерне товариство „Юридична практика” в особі головного редактора структурного підрозділу редакції газети „Юридическая практика” ОСОБА_1
При цьому, жодного належного документального доказу на підтвердження того, що редакція газети „Юридическая практика” є структурним підрозділом ЗАТ „Юридична практика” і що зазначений структурний підрозділ уповноважений цією юридичною особою представляти її інтереси в господарському суді, матеріали справи не містять, в той час як письмові заяви після ухвалення судом першої інстанції вказаної у попередньому абзаці ухвали від 25.05.2010 п. ОСОБА_1. продовжував подавати суду від свого імені як головного редактора газети „Юридична практика”, зокрема, заяву про уточнення позовних вимог від 0406.2010 (а.с.49-52 т.1) та заяву про відвід судді від 17.07.2010 (а.с.84085 т.1).
У всіх подальших процесуальних документах суду першої інстанції по даній справі позивач іменується як Закрите акціонерне товариство „Юридична практика” в особі головного редактора структурного підрозділу редакції газети „Юридическая практика” ОСОБА_1 (ухвали суду у справі № 9/56 від 15.06.2010 (а.с.60-62 т.2), від 08.07.2010 (а.с.81-82 т.1), ухвала суду у справі № 9/56-23/407 від 09.08.2010 (а.с.9-10 т.2) та як Закрите акціонерне товариство „Юридична практика” (рішення суду у справі № 9/56-23/407 (а.с.66-71 т.2).
Проте, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена заміна позивача у порушеній провадженням справі за виключенням випадків правонаступництва, яке має бути доведено належними доказами.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, здійснив дії з заміни одного позивача - фізичної особи на іншого - юридичну особу в рамках однієї справи без наявних на то правових підстав і з перевищенням наданих господарського суду Господарським процесуальним кодексом України повноважень.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату” підлягає частковому задоволенню.
Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 9/56-23/407 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Провадження у справі підлягає припиненню з підстав п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 9/56-23/407 скасувати.
3. Провадження у справі № 9/56-23/407 припинити.
4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 9/56-23/407.
Головуючий суддя
Судді
05.11.10 (відправлено)