01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 4/36
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куровського С.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Петрова І.Г. ( за довіреністю),
від відповідача: не з'явивя,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 4/36 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"
про стягнення 5080114,16 грн.
У грудні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення суми заборгованості 4 657 295,67 грн.
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач збільшив розмір своїх позовних вимог на суму витрат на юридичні послуги у розмірі 65 500 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі № 4/36 позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №4/36 від 08.07.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В своїй апеляційній скарзі , відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк»(повним правонаступником прав та зобов'язань якого є Відкрите акціонерне товариство «БМ Банк», подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство «БМ Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»було укладено Договір № 2008-70/DC відновлюваної кредитної лінії з цільовим призначенням - перерахування коштів на рахунок покриття для забезпечення випуску акредитивів (п. 1.2. договору).
В рамках вищевказаного кредитного договору між Позивачем і Відповідачем було укладено:
- Договір № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 р. на відкриття і обслуговування документарного акредитива на суму 6 055 377,75 доларів США (договір №1);
- Договір № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 р. на відкриття і обслуговування документарного акредитива на суму 4 930 296,75 доларів США(договір №2);
- Договір № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р. на відкриття і обслуговування документарного акредитива на суму 3 474 488,25 доларів США(договір №3).
Відповідно до умов договорів № 1, № 2 та № 3 Банк зобов'язався відкрити безвідкличні, підтверджені документарні акредитиви, а відповідач зобов'язався:
сплатити комісійну винагороду за послуги банку з надання Акредитиву, виконати інші, платіжні та/або неплатіжні зобов'язання перед банком, а також виконати інші свої зобов'язання, передбачені договором (пункти 1.2. договорів); сплачувати банку всі комісії, передбачені цим договором і діючими тарифами банку (пункти 2.2 договорів); сплачувати комісії Підтверджуючого та Рамбурсуючого банків, згідно з повідомленнями банку, підготовленими на підставі отриманих SWIFT повідомлень від Підтверджуючого та Рамбурсуючого банків (пункти 3.2 договорі), строк сплати зазначених комісій -не пізніше 3-го робочого дня після отримання повідомлення банку (п. 3.4. договорів).
Відповідач прийняв на себе повну відповідальність стосовно надання покриття, які позивач збирається взяти, щоб виконати інструкції, а також гарантував сплату всіх пред'явлених комісій і витрат.
Також, пунктами 4.2. Договорів № 1, № 2 та № 3 передбачено, що у випадку прострочення перерахування Наказодавцем (Відповідачем) сум комісійної винагороди та/або сум відшкодування витрат, передбачених п. 3.1 та 3.2 цього договору, та неможливості списання таких сум банком самостійно з рахунків Наказодавця, Наказодавець зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період, в якому відбулося таке прострочення.
Матеріалами справи підтверджується , що позивач повністю, відповідно до умов договорів та заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал» на відкриття акредитива, виконав свої зобов'язання, в тому числі відкрив акредитиви:
Акредитив №33ІМР 08072330171 на суму 6 055 377,75 дол.США за договором №1;
Акредитив №34ІМР 08074330171 на суму 4 930 296,75 дол.США за договором №2;
Акредитив №39ІМР 08091930171 на суму 3 474 488,25 дол.США за договором №3, та сплатив за свій рахунок за відповідача суми комісій підтверджуючого банку (Banco Bilbao Vizcaya Arqentarsa S.A. London Creat Britaain) та суми комісій рамбурсуючого банку (ВАТ «Банк Москви»м.Москва, РФ) на загальну суму 584 338,62 дол.США.
Відповідач був неодноразово повідомлений банком про суми комісій, які відповідач повинен відшкодувати банку, відповідно до п.3.2 укладених договорів, однак в порушення п.п. 3.2 та 3.4 договорів на час розгляду справи відповідач не відшкодував банку (Позивачу) сплачені останнім комісії у розмірі 584 338,62 дол. США, що за розрахунком позивача, за курсом НБУ станом на 17.12.2009р. складає 4 657 295,67грн, з яких:
1. 231 103, 19 дол.США заборгованості за договором №2008-70/DC-LC -3 від 23.07.2008р. (акредитив №33ІМР 08072330171):
- 196 280,36 дол.США комісії підтверджуючого банку;
- 31 185,00дол.США комісії рамбурсуючого банку;
- 3 636,84 дол.США комісії рамбурсуючого банку.
2. 188 343,95 дол.США заборгованості за договором №2008-70/DC-LC -1 від 24.07.2008р. (акредитив №34ІМР 08072430171):
- 159 811,74 дол.США комісії підтверджуючого банку;
- 3 108,00дол.США комісії рамбурсуючого банку;
- 25 424,20 дол.США комісії рамбурсуючого банку.
3. 164 891,48 дол.США заборгованості за договором №2008-70/DC-LC -2 від 19.09.2008р. (акредитив №39ІМР 08091930171):
- 142 795,87 дол.США комісії підтверджуючого банку;
- 4 193,97дол.США комісії рамбурсуючого банку;
- 17 901,64 дол.США комісії рамбурсуючого банку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами, а саме не відшкодував банку сплачені останнім комісії у розмірі 584 338,62 дол. США.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом першої інстанції доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача за договорами складає, а саме:
- 231 103, 19 дол.США заборгованості за договором №2008-70/DC-LC -3 від 23.07.2008р. (акредитив №33ІМР 08072330171), що станом на 08.07.2010р. складає 1 872 379,14 грн.;
- 188 343,95 дол.США заборгованості за договором №2008-70/DC-LC -1 від 24.07.2008р. (акредитив №34ІМР 08072430171), що станом на 08.07.2010р. складає 1 489 273,28 грн.;
- 164 891,48 дол.США заборгованості за договором №2008-70/DC-LC -2 від 19.09.2008р. (акредитив №39ІМР 08091930171) що станом на 08.07.2010р. складає 1 303 829,91 грн.;
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем на спростований, тому колегія вважає, що місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення вказаного основного боргу на користь позивача.
Умовами зазначених договорів (п.4.2 договору) передбачена сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов'язань.
Отже, порушення відповідачем строків сплати сум комісійної винагороди, передбачених умовами договорів на відкриття та обслуговування документарного акредитива, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
З вищевказаного вбачається , що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договорів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Таким чином, з відповідачів належить стягнути пеню в сумі:
- 150 371,93 грн. пені згідно з п. 4.2. Договору № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.;
- 122 550,68 грн. пені згідно з п. 4.2. Договору № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.;
- 96 246,74 грн. пені згідно з п. 4.2. Договору № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь 3% річних , відповідно до статті 625 ЦК України, в сумі:
- 21 816,17 грн. за Договором № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.;
- 17 779,83 грн. за Договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.;
- 14 053,14 грн. за Договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.
Дослідивши матеріали справи , колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 65 000,грн.. витрат на юридичні послуги.
Вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 224 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
З наданих відповідачем документів на підтвердження понесених ним юридичних витрат на оплату юридичних послуг у справі вбачається, що відповідач -Відкрите (Публічне) акціонерне товариство «БМ Банк»16.11.2009р. уклало договір про надання юридичних послуг з Фізичною особою-підприємцем Козак Василиною-Русланою Вікторівною №14/12.
Надання юридичних послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг №1 згідно договору №14/12 від 16.11.2009р. та Платіжним дорученням №254714 від 28.01.2010р., відповідно до якого позивач сплатив за юридичні послуги Фізичній особі-підприємцю Козак В.-Р. В. 65 500,00грн.
З огляду на викладене, колегія вважає , що суд першої інстанції правомірно задовольнив частково вимоги позивача в частині стягнення на його користь заборгованості по сплаті комісійної винагороди у розмірі 4 620 482,20грн., 369 169,35 пені, 53 649,14 грн. 3% річних та 65 500грн. витрат на юридичні послуги . В решті частині позову місцевий суд обґрунтовано відмовив ПАТ „БМ Банк” .
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у справі №4/36 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Фактор Капітал” залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №4/36 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді