01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.11.2010 № 34/179
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача 1 - Курінська І.С.,
позивача 2 - Трегуб О.А.;
відповідача - не з'явилися;
прокуратури - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2010
у справі № 34/179 ( )
за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства фінансів України; 2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційного банку «Київ»
до ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг"
про стягнення 1839907,12 грн.
Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі - Міністерство) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - Банк) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 152/06 від 04.12.2006 в сумі 1 839 907,12 грн., в тому числі основної заборгованості по кредиту в сумі 1 035 000,00 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 638 495,75 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 106080,41 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 60 330,96 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 34/179.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.05.2010 у справі № 34/179 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 31.05.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного суду від 10.08.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 34/179.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк просив рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі № 34/179 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між Акціонерним комерційним банком «Київ» (кредитодавець), назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 11.06.2009 та Товариством (позичальником) 04.12.2006 укладено кредитний договір № 152/06 (далі - Договір), у відповідності до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів в сумі 1 035 000,00 грн. зі строком користування з 04 грудня 2006 року по 03 грудня 2007 року та сплатою 23 % річних (п. 2.1 Договору), а позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредиту, сплату процентів та всіх інших своїх зобов'язань за цим Договором, а також сплати комісії за надання послуг за цим договором згідно діючих тарифів Банку (п. 4.4.1 Договору).
У відповідності до п. 2.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Нараховані проценти за користування кредитними коштами відповідач зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 4.4.9 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 03.05.2007 сторони погодили, що позичальник зобов'язується нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок 290099000228717 в АКБ «Київ», МФО 322498 в кінці терміну дії договору.
Сторонами неодноразово вносилися зміни до п. 2.1 Договору. Останньою Додатковою угодою № 3 від 20.05.2008 до Договору сторони погодили редакцію п. 2.1 Договору, за якою позивач надає відповідачу кредит для поповнення обігових коштів в сумі 1 035 000,00 грн. зі строком користування з 04 грудня 2006 року по 15 травня 2009 року та сплатою 23 % річних.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є кредитним договором (ст. 1054 ЦК України), за умовами якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору № 166/06 від 25.12.2006 Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав Товариству кредит у сумі 1 035 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 04.12.2006.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство свої зобов'язання за Кредитним договором не виконало: суму кредиту та відсотки в повному обсязі не сплатило, чим порушило умови п. п. 2.1, 2.4, 4.4.9 Кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зважаючи на закінчення строку користування кредитом, заборгованість Товариства за Кредитним договором перед Банком по кредиту становить 1 035 000,00 грн., а за відсотками 638495,75 грн. (станом на 05.01.2010).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем доведено належне виконання прийнятого на себе за договором зобов'язання з надання Товариству кредиту. Разом з тим, доказів сплати в повному обсязі 1 035 000,00 грн. кредиту та 638495,75 грн. процентів за користування кредитом, Товариством не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством порушені строки повернення кредиту та сплати процентів за його користування, що узгоджені сторонами в п. 8.1 Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим Договором позичальник (Товариство) сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочки.
Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на те, що Товариство прострочило виконання грошового зобов'язання за Договором, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з останнього на користь Банку пеню за прострочення термінів повернення кредиту в розмірі 106 080,41 грн. (за період з 09.07.2009 по 04.01.2010), та пеню за порушення строків сплати процентів в сумі 60330,96 грн. (за вказаний період).
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 31.05.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 31.05.2010 у справі № 34/179 - без змін.
2. Матеріали справи № 34/179 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді