01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 42/261
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
Представники сторін:
позивача: Марковська В.В., довіреність № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010
у справі № 42/261 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 501706,61 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 501706,61 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі № 42/261 позов задоволено частково.
Провадження у справі № 42/261 в частині вимог про стягнення 200000,00 грн. боргу припинено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 200000,00 грн. боргу, 31935,20 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10026,37 грн. три проценти річних з простроченої суми, 4419,61 грн. витрат по оплаті державного мита, 207,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 31935,20 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10026,37 грн. три проценти річних з простроченої суми.
Скарга мотивована тим, що Господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 42/261. Розгляд скарги призначений на 02.11.2010 об 11:20.
29.10.2010 представником відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з прийманням участі представника відповідача Бабенко С.В. в розгляді іншої справи.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.11.10 № 01-23/1/2 у справі № 42/261 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Алданову С.О.
02.11.2010 представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Розглянувши подане 29.10.2009 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки, у даному випадку, відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.11.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7560377 про постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі-Договір).
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із «Споживачем» для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими «Споживачем» величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та тарифами, зазначеними у додатку 2.
З матеріалів справи вбачається, що Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції за період з жовтня 2009 по липень 2010 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.07.2010 становила 459745,04 грн.
Але до подання позивачем позову (позов було подано 27.07.2010) сума боргу зменшилась на 59745,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.07.2010 № 900 та платіжним дорученням від 22.07.2010 № 982.
Таким чином на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 400000,00 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було надано платіжне доручення від 30.08.2010 № 1137, платіжне доручення від 10.09.2010 № 1198, платіжне доручення від 13.09.2010 № 1203, що підтверджувало часткове погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» заборгованості за Договором.
Отже, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію була погашена частково в розмірі 200000,00 грн.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі № 42/261 в частині вимог позивача про стягнення частини боргу в розмірі 200000,00 грн.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконного стягнення з нього 3% річних в сумі 10026,37 грн. та інфляційних в розмірі 31935,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі № 42/261 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 42/261 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.11.10 (відправлено)