01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.11.2010 № 56/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
Представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Тустановська Т.М., довіреність № 17-08/09 від 17.08.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010
у справі № 56/81 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія» про визнання недійсним договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 56/81 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 56/81. Розгляд скарги призначений на 18.10.2010 о 10:40.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.10 № 01-23/1/5 у справі № 56/81 у зв'язку з виробничою необхідністю (знаходження судді Євграфової Є.П. на ВКК) введено до складу колегії суду суддю Калатай Н.Ф.
18.10.2010 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 розгляд апеляційної скарги у справі № 56/81 відкладено на 01.11.2010 об 11:30.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 № 01-23/1/4 у справі № 56/81 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Буравльова С.І.
01.10.2010 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком» повідомлено.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26.11.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша західно - українська лізингова компанія" (лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком" (лізингоодержувач) уклали договір оперативного лізингу № 071126/ОЛ-01132 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом оперативного лізингу за Договором є обладнання, найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені, погоджені сторонами у «Замовлені» і наведені в Додатку № 1, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).
У додатку № 1 Договору, сторони визначили предмет лізингу, а саме: піч горизонтальної закалки Тамгласс HTF Super tm -2136-СТА-20, вартість якої складає 8080000,00 грн.
Згідно з п. 2.1. Договору, строк лізингу становить 60 місяців з дня підписання акту приймання -передачі предмета предмету лізингу.
У додатку № 2 сторони погодили графік нарахування та сплати лізингових платежів.
Оскільки позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, то після підписання Договору між ними склались господарські відносини.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Частина 1 ст. 292 Господарського кодексу України та ст. 806 Цивільного кодексу України визначає поняття лізингу.
Спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює відносини лізингу, є Закон України "Про фінансовий лізинг". Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цим законом встановлюється порядок нарахування та сплати за договором (лізингові платежі).
З тексту Договору вбачається, що він від імені позивача був підписаний директором ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» ОСОБА_1. не був уповноважений на підписання вказаного Договору, оскільки необхідно було рішення загальних зборів, так як загальна вартість майна позивача станом на 26.11.2007 складала 1461931,29 грн., що тягне за собою визнання Договору недійсним.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що спір по справі виник з причини того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком" вважає, що директор товариства при укладанні Договору не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності , у зв'язку з тим, що загальними зборами учасників товариства не надавались ОСОБА_1. повноваження на підписання Договору.
Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком", в редакції 2007 року, учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
З протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" від 20.05.2008 № 15 вбачається, що на ньому були присутні ОСОБА_1, яка володіє 61% голосів та ОСОБА_2, який володіє 39% голосів, тобто на зборах були присутні учасники, які володіють 100% голосів, отже загальні збори учасників товариства визнаються повноважним.
На загальних зборах учасників товариства на порядку денному були питання: 1) про отримання обладнання для загартування скла (піч горизонтальної закалки Тамгласс HTF Super tm -2136-СТА-20) в лізинг та 2) про уповноваження особи на підписання договору лізингу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком".
Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" від 20.05.2008 № 15 були прийняті рішення: по першому питанню про необхідність придбати обладнання проголосували 100% голосів; по другому питанню про пропозицію надати директору ОСОБА_1. повноваження на підписання договору лізингу -проголосували 100% голосів.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином на підставі наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів приходить до висновку, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" ОСОБА_1. мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та повноваження на підписання та укладення Договору, а отже порушень ОСОБА_1. норм ст. 98 Цивільного кодексу України та положень установчих документів при укладенні Договору не вбачається.
До того ж, в матеріалах справи є належним чином засвідчені копії довідок банківських установ, а саме Відкритого акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» та Відкритого акціонерного товариства «ВМ Банк», в яких міститься інформація щодо надходжень на поточні рахунки грошових коштів від позивача, призначення яких є сплата лізингових платежів за Договором.
Таким чином зазначені вище дії позивача свідчать про визнання Договору та часткове виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визнання договору оперативного лізингу недійсним, так - як вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 56/81 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 56/81 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.11.10 (відправлено)