01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.10.2010 № 45/135-32/311
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Лук'яненко В.В. - старший прокурор Генеральної прокуратури України
від позивача 1-Астрюхін К.А. (довіреність від 14.01.2010р. № 129/15/14-1-0)
від позивача 2 -Скляревська Н.О. (довіреність від 18.05.2010р. № Н-01/1177)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник генерального прокурора України
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2010
у справі № 45/135-32/311 ( .....)
за позовом Заступник генерального прокурора України
до Підприємство "Укрінвопромінвест"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним та повернення коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року у справі № 45/135-32/311 позов заступника Генерального прокурора України, поданий в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства „Донецька залізниця” до Підприємства „Укрінвопромінвест” про визнання недійсним договору та повернення коштів у сумі 13 700 000,00 грн. залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права.
Заперечуючи правильність визначення місцевим господарським судом природи спірного договору, заступник прокурора зазначає, що предметом цього договору є роботи, пов'язані з проведенням аналізу, але не оцінки протипожежного стану об'єктів, та у цьому зв'язку піддає сумніву висновок проведеної у даній справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової пожежно-технічної експертизи від 10.10.2007р. № 6281.
У скарзі йдеться також про те, що судом не взято до уваги наступні обставини:
- при укладенні спірного договору сторони не мали намір щодо реального проведення оцінки протипожежної безпеки об'єктів Донецької залізниці,
- Підприємств „Укрінвопромінвест” особисто умови спірного договору не виконувало, оскільки уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю „Вінсент” договір субпідряду на проведення аналізу протипожежного стану об'єктів від 05.05.2004р. № 7/УПА та в подальшому передало виконану на підставі цього договору роботу Державному підприємству „Донецька залізниця”.
- перераховані за спірним договором грошові кошти є різницею вартості робіт за договором підряду та субпідряду.
Державне підприємство “Донецька залізниця” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції заступник прокурора висловився за задоволення апеляційної скарги, представники позивачів - за її відхилення.
Підприємство “Укрінвопромінвест” в судове засідання апеляційної інстанції представників не направило, про причини неприбуття суд не повідомило. Враховуючи те, що учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі усіх представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Заступником Генерального прокурора України пред'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного підприємства “Донецька залізниця” до Підприємства “Укрінвопромінвест” (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану № Д/НО-04708/НЮ від 30.04.2004р. та стягнення 13 700 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків та укладений з відповідачем, у якого відсутня ліцензія на виконання робіт з проведення аналізу протипожежного стану.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.07р. у справі № 45/135, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р., позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008р. названі судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою довід прокурора про те, що 13 700 000,00 грн. були перераховані позивачем понад реальну вартість виконаних робіт, без урахування того, що Державне підприємство "Донецька залізниця" засноване на державній власності та має бюджетне і госпрозрахункове фінансування та без з'ясування джерела фінансування коштів, витрачених на виконання умов оспорюваного договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2009р. провадження у справі № 45/135-32/311 припинено на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України у зв'язку з ліквідацією Підприємства “Укрінвопромінвест”.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2010 задоволено подання заступника Генерального прокурора України про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі № 45/135-32/311, скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2009 про припинення провадження у справі № 45/135-32/311 та призначено справу до розгляду.
Дослідивши фактичні обставини справи під час нового розгляду справи, місцевий господарський суд встановив, що 30.04.2004 року Державним підприємством “Донецька залізниця” як замовником та Підприємством "Укрінвопромінвест" як виконавцем укладено договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану № Д/НО-04708/НЮ (далі по тексту -договір № Д/НО-04708/НЮ), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався провести оцінку протипожежного стану комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового призначення замовника (пункт 1.1), а саме - здійснити протипожежну оцінку об'єктів, а саме: перевірити дотримання норм та правил пожежної безпеки; перевірити дієвість системи обліку та розслідування пожеж; провести оцінку забезпечення засобами протипожежного захисту та зв'язку, протипожежної техніки, обладнання, інвентарю; зробити аналіз діючої документації, що регламентує роботу з запобігання та ліквідації небезпечних факторів на виробництві; провести аналіз реалізованих на дорозі заходів щодо забезпечення пожежної безпеки; проаналізувати відповідність положень, інструкцій, інших документів, що діють у господарських одиницях, державним актам пожежної безпеки; зробити оцінку стану засобів протипожежного захисту та зв'язку, пожежної техніки та інвентарю; провести оцінку загального рівня протипожежного захисту об'єктів рухомого складу дороги (пункт 1.4).
У вигляді додатку № 2 до названого договору сторони погодили розрахунок вартості робіт - 13 700 000,00 грн.
Умовами договору № Д/НО-04708/НЮ сторони також погодили порядок приймання виконаних робіт (пункти 3.1-3.2), згідно якого виконані роботи приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту приймання-передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця. За наявності зауважень або у разі виявлення недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки та вказуються терміни їх усунення. Виконавець зобов'язується провести обстеження у строки, встановлені сторонами в календарному плані (додаток № 2 до договору) та оформити результати дослідження у вигляді окремого тому (книги) документації у розрізі груп структурних підрозділів замовника згідно з додатком № 1 (пункт 1.3).
Відповідно до пункту 2.1 спірного договору, в редакції додаткової угоди до нього від 24.05.2004р., оплата послуг та робіт здійснюється на умовах 100% попередньої передплати.
21.08.2004 року сторони договору склали акт приймання-передачі звіту за договором № Д/НО-04708/НЮ, згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв результати виконаної роботи у вигляді 12 книг документації стосовно структурних підрозділів Донецької залізниці на паперовому носії, який відповідає вимогам укладеного договору. Вартість робіт склала 13 700 000,00 грн. В акті також зазначено, що роботи виконано своєчасно та у повному обсязі, замовником оплачені повністю, сторони претензій одна до одної не мають.
Викладені обставини сторонами не заперечуються.
Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, за результатами виконання зобов'язань за договором № 7/УПА від 05.05.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсент» та відповідач склали акт № 4 від 26.07.2004 про завершення етапу робіт, згідно якого відповідач прийняв, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсент»як виконавець передало аналітичний звіт про протипожежний стан структурних підрозділів Донецької залізниці у 12 книгах, вартість робіт склала 15 000,00 грн.
Залишаючи позов без задоволення, місцевий господарський суд встановив, що передбачений спірним договором перелік робіт за своїм складом, змістом та характером в комплексі не є оцінкою протипожежного стану об'єкту, а є характерним для робіт, що пов'язані з проведенням аналізу протипожежного стану об'єктів за деякими показниками.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).
В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно статті 203 названого кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства (частина1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2).
Вирішуючи спір про визнання договору підряду недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно положень Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837); строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846); якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (частина 1 статті 854).
Оспорюваний правочин є договором підряду, який за своїм змістом та формою відповідає вимогам ст. 837 ЦК України.
Заступник прокурора не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявність підстав недійсності спірного договору. Спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на частину 1 статті 227 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, а також частину 5 статті 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 234 названого кодексу фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Зважаючи на ту обставину, що спірний договір сторонами виконувався, про що свідчить факт приймання-передачі виконаних робіт та їх оплати, правові підстави вважати цей договір фіктивним відсутні.
У цьому зв'язку заслуговує на увагу надана місцевим господарським судом оцінка як неналежному доказу у даній справі виготовленому Державним департаментом пожежної безпеки висновку від 06.12.2005р. № 21/1/3213 за результатами перевірки та експертизи документів щодо протипожежного аудиту об'єктів Південно-Західної, Львівської, Одеської, Донецької, Південної та Придніпровської залізниць, оскільки останній не містить даних про умови та реквізити конкретних договорів, про конкретні результати робіт, якість виконання яких була предметом експертного дослідження. Крім того, зазначений висновок виготовлено без додержання визначеної статтею 41 Господарсько-процесуального кодексу України процедури, у зв'язку з чим він не може вважатися висновком судового експерта у розумінні статті 42 цього кодексу.
Вартість робіт, обумовлена спірним договором, не впливає на його дійсність, оскільки не була предметом регулювання актів законодавства, чинного на дату укладення цього договору, а відтак згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони договору є вільними у визначенні його умов.
Факт укладення відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсент» договору № 7/УПА від 05.05.2004р. на виконання того ж переліку робіт, що визначений в спірному договорі, не впливає на правильність вирішення даного спору та узгоджується з частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України, якою передбачено що підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
Заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тої обставини, що обумовлені спірним договором роботи не входять до кола робіт, проведення яких потребує отримання ліцензії згідно чинного на дату укладення цього договору законодавства. Зокрема, пунктом 41 частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» у чинній на той час редакції, до видів діяльності, що підлягає ліцензуванню, віднесено проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів.
Така позиція місцевого господарського суду підтверджується висновком № 6281 проведеної у справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової пожежно-технічної експертизи від 10.10.2007р., згідно якого передбачений спірним договором перелік робіт, які зобов'язувався виконати відповідач, за своїм складом, змістом та характером в комплексі не є оцінкою протипожежного стану об'єкту, а є характерним для робіт, що пов'язані з проведенням аналізу протипожежного стану об'єктів за деякими показниками.
Крім того, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який на вимогу Вищого господарського суду України, викладену у прийнятій по даній справі постанові від 19.06.2008р., дослідив питання необхідності для укладення спірного договору проведення процедури державних закупівель та встановив, що проведення процедури державних закупівель для укладення спірного договору не вимагалося законодавством, що діяло на дату його укладення, оскільки Державне підприємство „Донецька залізниця” на той час не належало до кола замовників у розумінні Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти».
З урахуванням наведеного, слід визнати обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору.
Решта позову про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 13 700 000,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки є похідним та могли бути задоволені згідно статті 216 Цивільного кодексу України у разі визнання недійсним договору.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, оскільки спростовуються фактичним обставинами справи та не відповідають нормам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року у справі № 45/135-32/311 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України - без задоволення.
Справу № 45/135-32/311 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
27.10.10 (відправлено)