01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 34/330
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від АТ «Київська пересувна механізована колона-2»: не з'явився,
від ПАТ «АКБ «Київ»: Шевчук О.І. (за дов.),
від ТОВ «Сантанна»: не з'явився,
від Національного Банку України: Бондарчук І.В. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2009
у справі № 34/330 ( .....)
за позовом Акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2"
до Акціонерний комерційний банк "Київ" (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ")
третя особа позивача
третя особа відповідача ЗАТ "Фінансова компанія "Сантанна"
про визнання припиненим договору іпотеки та зобов"язання вчинити дії
В квітні 2009 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання Договору іпотеки від 01.12.2008, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., зареєстрованого в реєстрі за №3977, недійсним з 03.12.2008 та зобов'язання відповідача зняти заборону відчуження зазначеного в Договорі іпотеки від 01.12.2008 нерухомого майна, яка міститься у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Договір іпотеки припинив свою дію відповідно до пункту 7.2. останнього з 03.12.2008, згідно з яким Договір іпотеки діє у будь-якому випадку не довше дії Договору майнової поруки від 01.12.2008, укладеного між АКБ «Київ», ТОВ «Сантанна» та АТ «КПМК-2». У зв'язку з тим, що 03.12.2008 між АКБ «Київ», ТОВ «Сантанна» та АТ «КПМК-2» було укладено Угоду про припинення Договору майнової поруки, Договір іпотеки також припинив свою дію.
Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача (АКБ «Київ») з вимогою вивільнити з іпотеки заставлене майно, однак станом на день подання даного позову до суду відповіді не отримав.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач необґрунтовано та протиправно за припиненим Договором іпотеки утримує під забороною відчужене майно, що належить на праві власності АТ «КПМК-2», чим унеможливлює здійснення в повному обсязі останнім права власності на майно, передбачене статтями 316, 317 Цивільного кодексу України.
У вересні 2009 року АКБ «Київ» було подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсною Угоди від 03.12.2008 про припинення Договору майнової поруки, укладеної між ним, ТОВ «Сантанна»та АТ «КПМК-2».
Зустрічний позов мотивований тим, що вищезазначена угоду є фіктивним правочином, оскільки була вчинена без наміру створення правових наслідків. Так, 11.12.2008, тобто вже після дати укладання Угоди про припинення майнової поруки, між Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області, АКБ «Київ», ТОВ «Сантанна» та АТ «КПМК-2» було підписано договір застави майнових прав № 136/ЗМП-5, предметом якого є майнові права за Кредитним договором на забезпечення виконання якого й укладався Договір іпотеки. При цьому, у тексті Договору застави майнових прав йдеться посилання на Договір іпотеки.
Крім того, 25.02.2009 АТ «КПМК-2», звертаючись до АКБ «Київ», просило дозволити розірвати Договір іпотеки та вивільнити із застави нерухоме майно, яке передано в забезпечення. Тим самим АТ «КПМК-2» повторно підтвердило, що Угода про припинення майнової поруки є фіктивною, а Договір майнової поруки та Договір іпотеки є чинними.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 у справі №34/330 в первісному позові відмовлено повністю.
Зустрічний позов задоволено.
Визнано недійсною угоду від 03.12.2008 про припинення Договору майнової поруки від 01.12.2008, укладену між Акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона -2», Акціонерним комерційним банком «Київ» (Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантанна». Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона -2» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» 85, 00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона -2» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги АТ «КПМК-2» задовольнити повністю, з посиланням на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішення, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
В апеляційній скарзі АТ «КПМК-2» зазначає, що згідно чинного господарського процесуального законодавства України господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності. Крім того, згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 «Про деякі питання практики підвідомчості і підсудності справ господарським судом», господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення. У зв'язку з чим, як зазначає позивач за первісним позовом, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні первісного позову з мотивів непідсудності даного спору господарським судам є безпідставним.
Що стосується зустрічного позову, скаржник стверджує, що визнаючи оспорювану Угоду від 03.12.2008 фіктивною, суд мав з'ясувати та встановити, що всі сторони спірної угоди в момент її вчинення не спрямовували свої дії на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.
В судових засіданнях, які відбулись 02.07.2010, 25.08.2010, 30.08.2010, 31.08.2010, представники позивача за первісним позовом пояснювали мотиви та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати повністю, первісний позов задовольнити, в зустрічному відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» просить суд залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні АКБ «Київ» (відповідача за первісним позовом) - Національний банк України, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Національним банком України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення у даній справі є законним та обґрунтованим, прийняте у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга АТ «КПМК-2» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
22.09.2010 через канцелярію суду позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представників в судове засідання.
Судова колегія ухвалила відхилити дане клопотання позивача з підстав його необґрунтованості, оскільки позивачем не вказано причин неможливості участі представника в судовому засіданні.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
З врахуванням викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що неявка представників позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Крім того, в судове засідання 22.09.2010 також не з'явився представник ТОВ «Сантанна», про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення за №8801962.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача та третьої особи-1, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, колегією суддів встановлено наступне.
01.12.2008 між АТ «Київська пересувна механізована колона-2» (поручитель), АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ») (кредитор) та ТОВ «Сантанна» (позичальник) було укладено Договір майнової поруки, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником обов'язку щодо виконання умов Кредитного договору №93/07 від 29.10.2007 та додаткових угод до нього. Поручитель відповідає за порушення зобов'язань за Кредитним договором позичальником.
Відповідно до пункту 1.5. Договору майнової поруки від 01.12.2008 на забезпечення виконання поручителем зобов'язань позичальника по Кредитному договору, поручитель передає в іпотеку кредитору належні йому на праві власності чотири квартири за адресою Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Старокиївська, будинок 140 №№ 1, 3, 4, 5 згідно зі Свідоцтв на право власності на нерухоме майно від 28.12.2007, виданих Козинською селищною радою, загальною вартістю 58 377 150 грн.
На підставі Договору майнової поруки від 01.12.2008, цього ж дня (01.12.2008) між АТ «КПМК-2» (іпотекодавець), який є майновим поручителем ТОВ «Сантанна» (позичальник), та АКБ «Київ» (іпотекодержатель) був укладений Договір іпотеки (посвідчений 01.12.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 3977) (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого іпотекодержатель має право у разі порушення позичальником своїх обов'язків за Кредитним договором № 93/07 від 29 жовтня 2007 року, а також усіма додатковими угодами до цього Кредитного договору (далі - Основний договір) одержати задоволення за рахунок нерухомого майна, передбаченого в пункті 3 цього Договору, яке передається іпотекодавцем в іпотеку іпотекодавцеві за цим Договором, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (пункти 1.1., 1.2., 1.3.).
Відповідно до пункту 2.1. Договору іпотеки, іпотекою забезпечується виконання ТОВ «Сантанна» зобов'язань перед позивачем як іпотекодержателем, які визначені Основним договором у своєчасному поверненні кредитних коштів, сплати процентів за їх користування та можливих штрафних санкцій в порядку передбаченому кредитним договором поруки від 01.12.2008.
У пункті 3.1. Договору іпотеки вказане нерухоме майно, а саме, перелічені квартири, які є Предметом іпотеки за даним Договором (квартири №№ 1, 3, 4, 5 за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Старокиївська, буд. 140, загальною вартістю 58 368 150 грн.).
Підпунктом 4.3.1. Договору іпотеки іпотекодержателю надано право за рахунок Предмета іпотеки та у відповідності із умовами викладеними у Договорі майнової поруки від 01 грудня 2008 року, задовольнити у повному обсязі свою вимогу, забезпеченою іпотекою, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги в порядку передбаченому.
Відповідно до пункту 7.2 Договору іпотеки цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Основним договором , забезпечених іпотекою, але у будь-якому випадку не довше дії Договору майнової поруки .
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2008, тобто майже відразу після укладення Договору майнової поруки, між АКБ «Київ», АТ «КПМК-2» та ТОВ «Сантанна» укладено оспорювану Угоду про припинення майнової поруки (далі - Угода), відповідно до якої Сторони дійшли взаємної згоди про те, що з моменту підписання її уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Договір майнової поруки є припиненим, а Сторони не мають жодних прав та обов'язків за ним щодо одна одної.
Зважаючи на те, що вказана Угода була підписана сторонами 03.12.2008, позивач за первісним позовом вважає, що Договір іпотеки враховуючи положення його пункту 7.2. припинив дію, у зв'язку з чим АТ «КПМК-2» просить визнати припиненим Договір іпотеки.
Однак, АКБ «Київ» вважає, що дана Угода є фіктивним правочином, оскільки укладена без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, тому просить суд визнати її недійсною.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог АТ «КПМК-2» та задоволення позову ПАТ «АКБ «Київ», з врахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, дії особи, що вчинені без наміру створити будь-які юридичні наслідки, не призводять до правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналогічне положення міститься у частині 7 статті 180 Господарського кодексу України, якою передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Виходячи з аналізу даних норм, строком договору є час його чинності (обов'язковості), і є межею, що дозволяє відділити в часі дії, що поглинаються договором чи не поглинаються ним. Протягом цього строку сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже, якщо б сторони оспорюваної Угоди про припинення майнової поруки мали намір припинити Договір майнової поруки, то, відповідно, припинив би дію на підставі пункту 7.2. Договір іпотеки і останній.
Як встановлено судовою колегією, 11.12.2008 між Національним банком України (кредитор) та АКБ «Київ» (позичальник) було укладено Кредитний договір №136 (далі - Кредитний договір №136), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 248 000 000, 00 грн. на строк з 11.12.2008 по 25.08.2009 з оплатою 15% річних (пункт 1.1.).
Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору №136 під забезпечення кредиту надаються, зокрема, майнові права за Кредитним договором №97/07 від 29.10.2007, боржником за яким є ТОВ «Сантанна», у сумі 38 500 000, 00 грн. на строк з 29.10.2007 до 28.10.2009.
Одночасно, 11.12.2008 між сторонами Національним банком України (заставодержатель), АКБ «Київ» (заставодавець), ТОВ «Сантанна» (боржник) та АТ «КПМК-2» (майновий поручитель) було укладено Договір застави майнових прав № 136/ЗМП-5 (далі - Договір застави №136/ЗМП-5), відповідно до пункту 1.1. якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитним договором №93/07 від 29.10.2007, з додатковими угодами до нього, укладеними між заставодавцем та боржником (далі - майнові права). Зобов'язання, що випливають з кредитного договору №93/07 від 29.10.2007, з урахуванням змін та доповнень, забезпечуються: договором іпотеки без оформлення заставної від 01.12.2008, зареєстрованим у реєстрі за №3977, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., укладеним між заставодавцем та майновим поручителем; договором іпотеки без оформлення заставної від 31.10.2007,зареєстрованим у реєстрі за №874-п, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. (далі - Іпотечні договори).
Боржником щодо заставодавця (АКБ «Київ») є суб'єкт господарювання ТОВ «Сантанна». Майновим поручителем боржника є Акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (пункти 1.3., 1.4. Договору застави №136/ЗМП-5).
Згідно з пунктом 1.5. Договору застави №136/ЗМП-5 надана застава забезпечує виконання заставодавцем (АКБ «Київ») вимог заставодержателя (НБУ) за кредитом рефінансування, наданим згідно з кредитним договором №136 від 11.12.2008, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування з кінцевим терміном повернення 25.08.2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 15% річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору №136 повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем.
Пунктом 1.6. Договору застави №136/ЗМП-5 передбачено, що за рахунок заставленого майнового права вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.
19.02.2010 між сторонами Кредитного договору №136 було укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору, укладаючи який сторони дійшли згоди викласти Кредитний договір в новій редакції, зокрема:
- кредитом надає позичальнику кредит на суму 248 000 000, 00 грн. на строк з 11.12.2008 по 25.09.2014 зі сплатою процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України плюс 0,5 процентного пункту з відповідним графіком погашення (пункт 1.1.);
- з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором заставодавець - власник акцій позичальника - Міністерство фінансів України, що є уповноваженим органом та діє від імені держави надає кредитору в заставу прості іменні акції загальною номінальною вартістю 274 660 000, 00 грн., про що укладається договір застави (пункт 1.2.);
- сторони домовились не розривати, зокрема, договір застави №136/ЗМП-5 від 11.12.2008 та вважати забезпечення за цим договором як додаткове.
Відтак, укладаючи Договір застави майнових прав №136/ЗМП-5, всі учасники оспорюваної Угоди про припинення майнової поруки, а саме: і АКБ «Київ», і ТОВ «Сантанна», і АТ «КПМК-2», визнали, що Договір іпотеки є діючим договором.
Водночас, якщо б укладаючи Угоду про припинення майнової поруки, сторони мали на меті припинення Договору майнової поруки, тобто мали намір створити відповідні правові наслідки обумовлені оспорюваним правочином, то при укладені Договору застави його учасники не мали б права посилатися на Договір іпотеки, який би автоматично на підставі пункту 7.2. припиняв свою дію, після припинення Договору майнової поруки, і відповідно АТ «КПМК-2»не було б учасником Договору застави.
Окрім того, судова колегія дійшла до висновку, що право вимоги за Договором іпотеки були передані Національному банку України згідно Договору застави №136/ЗМП-5. Таким чином, АКБ «Київ», ТОВ «Сантанна» та АТ «КПМК-2» не мали права підписувати оспорювану Угоду без згоди Національного банку України.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що АТ «КПМК-2» було надіслано на адресу тимчасовому адміністратору Банку лист за № 142 від 25.02.2009, зі змісту якого вбачається, що, зокрема,:
- АТ «КПМК-2» згідно з Договором застави та Договором іпотеки є майновим поручителем ТОВ «Сантанна»за виконання останнім зобов'язань за Основним договором;
- відповідно до Договору іпотеки в якості забезпечення виконання ТОВ «Сантанна» зобов'язань за Основним договором АТ «КПМК-2» передало АКБ «Київ» у іпотеки майно, у тому числі й квартири №№ 1, 3, 4, 5 за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Старокиївська, буд. 140;
- враховуючи вищенаведене, АТ «КПМК-2» просило дозволити AT «КПМК-2» розірвати , у тому числі й Договір іпотеки , та вивільнити з застави вказане нерухоме майно, а виконання зобов'язань Банку за кредитом рефінансування, наданим згідно з кредитним договором № 136 від 11.12.2008 забезпечити за рахунок іншого майна належного Банку, що відобразити в Договорах застави майнових прав № 136/ЗМП-4 та № 136/ЗМП-5 від 11 грудня 2008 року.
Суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України розірвати можна діючий договір, а не той що вже припинив свою дію.
Відтак, звертаючись з вищевказаним листом АТ «КПМК-2» підтвердило факт того, що при укладанні оспорюваної Угоди про припинення майнової поруки, сторони, у тому числі й позивач за первісним позовом, не мали на меті створення юридичного наслідку обумовленого цим правочином.
Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.
Судом першої інстанції, зважаючи на положення пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», враховано, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Зазначеним пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
Судом враховані зазначені вище рекомендації, та встановлено, що поведінка всіх учасників оспорюваного правочину свідчить, що вони мали умисел щодо того, що Угода про припинення майнової поруки укладена без наміру створити будь-які юридичні наслідки.
Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільний кодекс України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зустрічні позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню.
Однією з позовних вимог АТ «КПМК-2» є визнання Договору іпотеки припиненим з 03.12.2008. Дана вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Оскільки Угоду про припинення майнової поруки визнано в судовому порядку недійсною (фіктивною), як наслідок Договір майнової поруки від 01.12.2008, на підставі якого було укладено Договір іпотеки, є дійсним, тому є чинним і сам Договір іпотеки. У зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його припиненим.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Проте, судом встановлено, що Договір іпотеки не припинив своєї дії, як і не припинило дію й основне зобов'язання, яке забезпечувалось вказаною іпотекою.
За таких обставин, позовна вимога АТ «КПМК-2» про визнання Договору іпотеки припиненим з 03.12.2008 є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За таких обстави, враховуючи вищезазначене, судова колегія не вбачає також і підстав для задоволення вимоги АТ «КПМК-2» про зобов'язання Банку зняти заборону відчуження зазначеного в Договорі іпотеки нерухомого майна, яка міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених і рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 по справі № 34/330 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м .Києва від 09.12.2009 у справі № 34/330 залишити без змін.
Матеріали справи № 34/330повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді