01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 46/285
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Алданової С.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар"єр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2010
у справі № 46/285 ( .....)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар"єр"
до Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 663591,89 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2010 р. по справі № 46/285 позов задоволено частково : з ДП “Київське обласне дорожнє управління” стягнуто на користь ВАТ “Рокитнянський спецкар'єр” 209 313,52 грн. збитків від інфляції, 56 549,17 грн. 3 % річних, 2 658,63 грн. держмита та 94,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Прокурор оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення по суті спору місцевим судом не встановлено суми коштів, стягнутої з відповідача на користь позивача по наказу № 6/499 від 24.03.2010 р. та дати ії стягнення. Крім цього, прокурору не було надано можливості ознайомитись з матеріалами справи, підготуватись до участі в ії розгляді та надати докази на підтвердження заперечень на позов, тощо.
Позивач також не погодився з судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку, просив змінити, стягнувши на користь позивача 123 579,59 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що приймаючи рішення місцевим судом допустився помилки вважаючи, що нарахування пені проведено не за шестимісячний період від дати, коли зобов'язання мало бути виконано, адже таким періодом є : по першій видатковій накладній 08.12.2008 р.- 07.06.2009 р., по останній видатковій накладній 31.04.2009 р.- 28.10.2009 р., тощо.
В судове засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно (розписка наявна в матеріалах справи), про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, отже апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника прокуратури.
Представник апелянта - позивача доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині відмови в позові про стягнення пені та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.
Представник відповідача доводи скарг заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарги не підлягають задоволенню за таких обставин.
Так, 25.06.2010 р. ВАТ “Рокитнянський спецкар'єр” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП “Київське обласне дорожнє управління” про стягнення 397 729,20 грн. пені, 209 313,52 грн. інфляційних втрат та 56 549,17 грн. 3 % річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 15.03.2006 р. між ВАТ “Рокитнянський спецкар'єр” (постачальник) та ДП “Київське обласне дорожнє управління” (замовник) укладено договір № 11/03 (далі Договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати замовнику (відповідачу) передбачену договором продукцію, а останній зобов'язався прийняти її та оплатити на умовах договору. За твердженнями позивача в період з 07.11.2008 р. по 31.03.2009 р. ВАТ “Рокитнянський спецкар'єр” поставило відповідачу, а останнє прийняло товар (щебеневу продукцію) загальною вартістю 2 150 046,72 грн.. Однак оплати не здійснило, у зв'язку з чим у ДП “Київське обласне дорожнє управління” виникла заборгованість перед позивачем на згадану суму. Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2009 р. у справі № 6/416 позовні вимоги ВАТ “Рокитнянський спецкар'єр” задоволено : з відповідача стягнуто на користь позивача 2 150 046,72 грн. боргу за поставлений товар, 73 861,60 грн. втрат від інфляційних процесів, 15 534,10 грн. 3 % річних, 124 272,89 грн. пені. На виконання цього рішення суду першої інстанції, зміненого Постановою суду апеляційної інстанції, 28.12.2009 р. видано наказ ( справа № 6/416 ). Станом на час подачі позову у даній справі від відповідача не надійшло жодних коштів в рахунок погашення боргу за поставлений за Договором товар. 02.02.2010 р. позивач направив відповідачу вимогу № 13 від 01.02.2010 р. про сплату 109 676,06 грн. втрат від інфляції, 40 644,72 грн. 3 % річних та 289 048,75 грн. пені за період прострочення заборгованості у розмірі 2 150 046,72 грн. з травня по грудень 2009 р.. 16.03.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача чергову вимогу № 09/03-02 від 09.03.210 р. про сплату 80 287,04 грн. втрат від інфляції, 10 426,25 грн. 3 % річних та 71 246,07 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 2 150 046,72 грн. за період з січня по лютий 2010 р.. З огляду на відсутність грошових надходжень від відповідача, 26.05.2010 р. позивач надіслав йому третю вимогу № 16/04-02 від 16.04.2010 р. про сплату 19 350,42 грн. втрат від інфляції, 5 478,20 грн. 3 % річних та 37 434,38 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за березень 2010 р. . В червні 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом й просив стягнути з відповідача 209 313,52 грн. втрат від інфляції, 56 549,17 грн. 3 % річних та 397 729,20 грн. пені, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за Договором за період з травня 2009 р. по березень 2010 р., при цьому посилався на п. 5.5 Договору та ст. 625 ЦК України, тощо.
До матеріалів справи долучено відзив ДП “Київське обласне дорожнє управління” на позовну заяву, згідно якого позивачем безпідставно нараховано пеню без врахування встановленого ст. 232 ГК України строку й позивачем не доведено фактів несплати відповідачем заборгованості за Договором, тощо.
09.09.2010 р. до суду подано повідомлення прокуратури про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі ДП “Київське обласне дорожнє управління”.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури , з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 209 313,52 грн. збитків від інфляції, 56 549,17 грн. 3 % річних, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р. у справі № 6/416 позовні вимоги ВАТ “Рокитнянський спецкар'єр” задоволено й стягнуто 2 150 046,72 грн. боргу за поставлений товар, 73 861,60 грн. втрат від інфляційних процесів, 15 534,10 грн. 3 % річних, 124 272,89 грн. пені, 23 637,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнення з відповідача пені та 3 % за цим рішенням відбулось з моменту прострочення відповідача по 15.05.2009 р., інфляційних нарахувань - по квітень 2009 р.. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. рішення господарського суду м. Києва у справі № 6/416 частково змінено, а саме: зменшено розмір пені, що підлягала стягненню до 50 000 грн..
28.12.2009 р. на виконання згаданого судового рішення видано наказ ( справа № 6/416).
02.02.2010 р. позивачем надіслано відповідачу вимогу № 13 від 01.02.2010 р. про сплату 109 676,06 грн. втрат від інфляції, 40 644,72 грн. 3 % річних та 289 048,75 грн. пені за період прострочення заборгованості у розмірі 2 150 046,72 грн. з травня по грудень 2009 р., а 16.03.2010 р. вимогу № 09/03-02 від 09.03.210 р. про сплату 80 287,04 грн. втрат від інфляції, 10 426,25 грн. 3 % річних та 71 246,07 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 2 150 046,72 грн. за період з січня по лютий 2010 р.. 26.05.2010 р. позивачем надіслано третю вимогу № 16/04-02 від 16.04.2010 р. про сплату 19 350,42 грн. втрат від інфляції, 5 478,20 грн. 3 % річних та 37 434,38 грн. пені за прострочення виконання того ж грошового зобов'язання за березень 2010 р..
Факту одержання згаданих вимог відповідач не заперечив, однак своїх відповідей на них суду не надав, як і доказів погашення підтвердженої судовим рішенням суми боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як згадувалось вище, відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем у сумі 2 150 046,72 грн., заявлені щодо нього вимоги та обставини прострочення в спірному періоді (травень 2009 р. - березень 2010 р.) не спростував.
З огляду на наведене, місцевий суд вважав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 56 549,17 грн. та 209 313,52 грн. інфляційної складової боргу за наведений вище період прострочення підлягають задоволенню відповідно до перевіреного судом розрахунку позивача, є підставними та обґрунтованими.
Відмовляючи в позові в частині стягнення пені, місцевий суд посилався на ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки нарахування пені за прострочення сплати боргу у розмірі 2 150 046,72 грн. проведено позивачем не за шестимісячний період від дати, коли зобов'язання мало бути виконано, позовні вимоги на суму 397 729,20 грн. задоволенню не підлягають, тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянтів по суті обох скарг, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують висновків, викладених в судовому рішенні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, Відкритого акціонерного товариства “Рокитнянський спецкар'єр” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2010 р. по справі № 46/285 - без змін.
Матеріали справи № 46/285 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді Алданова С.О.
04.11.10 (відправлено)