01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 22/089-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився;
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Трейд»
на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2010
у справі № 22/089-10 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Трейд»
про стягнення 115421,82 грн.
До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Луко» (далі - ТОВ «Луко», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БС ТРЕЙД» (далі - ТОВ «БС Трейд», відповідач) про стягнення 115 421,82 грн., що складає 96314,64 грн. основного боргу та 19107,18 грн. пені.
В подальшому, позивач зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з відповідача 87 151,53 грн. заборгованості, що складає 77 581,94 грн. основного боргу, 7 834,51 грн. пені та 1 735,08 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2010 р. у справі № 22/089-10 позов задоволений. Вирішено стягнути з ТОВ «БС Трейд» на користь ТОВ «Луко» 77 581,94 грн. основного боргу; 7 834,51 грн. пені; 1735,08 грн. 3 % річних; 871,52 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки Господарського суду Київської області є такими, що не відповідають обставинам справи та наявним в ній доказам. Так, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги вимоги п. 4.8 Договору № 3010 від 05 грудня 2007 р. та листи відповідача до позивача про бажання повернути частину неліквідного товару на суму 24 502,41 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 08.10.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 26.10.2010 р.
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові зворотні повідомлення. В зв'язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договір № 3010 від 05 грудня 2007 року (далі - договір), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити на умовах даного договору масло горіхове арахісове; асортимент товару, його опис та ціни вказані в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями, які формуються на підставі замовлень відповідача та погоджуються сторонами для кожної окремої поставки, як зазначено в пункті 3.2. договору.
Загальна сума даного договору складає 10 000 000 грн. Відповідач має право, але не зобов'язаний замовляти товар на вказану суму (пункт 1.3. договору).
Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що оплата за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу; Відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар в повному обсязі не пізніше 90 календарних днів від дати поставки Товару на склад Відповідача.
Всі платежі за договором здійснюються в гривнях банківським переказом на рахунок позивача, вказаний в даному договорі (пункт 2.5. договору).
Згідно пункту 3.3. договору в редакції протоколу розбіжностей до договору датою поставки товару вважається дата прийому товару, вказана в товаро-транспортній накладній.
Судом досліджено, що позивач за період з 15 травня 2009 року по 01 жовтня 2009 року на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 77 581,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000180 від 15 травня 2009 року, №РН-0000204 від 05 червня 2009 року, №РН-0000208 від 11 червня 2009 року, №РН-0000245 від 16 липня 2009 року, №РН-0000260 від 24 липня 2009 року, №РН-0000284 від 07 серпня 2009 року, №РН-0000321 від 04 вересня 2009 року, №РН-0000345 від 18 вересня 2009 року, №РН-0000364 від 01 жовтня 2009 року, копії яких додані до матеріалів справи.
Відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань оплату за отриманий товар за договором не здійснив, в результаті чого за ним утворилась основна заборгованість в сумі 77 581,94 грн.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що заборгованість у розмірі 77 581,94 грн. відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 77 581,94 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню в сумі 7 834,51 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).
В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Сторони в пункті 5.2. Договору встановили, що в разі прострочки оплати товару Відповідачем Позивач має право призупинити постачання та відвантаження товару; при цьому Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року, № 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем нарахована пеня за наступні періоди: з 14.08.2009 року по 09.02.2010 року на 4487,64 грн. заборгованості в сумі 453,69 грн., з 04.09.2009 року по 03.03.2010 року на 3673,08 грн. заборгованості в сумі 371,34 грн., з 09.09.2009 року по 08.03.2010 року на 5509,62 грн. заборгованості в сумі 557,00 грн., з 15.10.2009 року по 10.04.2010 року на 4407,702 грн. заборгованості в сумі 445,60 грн., з 23.10.2009 року по 20.04.2010 року на 21303,86 грн. заборгованості в сумі 2153,74 грн., з 05.11.2009 року по 03.05.2010 року на 15426,94 грн. заборгованості в сумі 1559,60 грн., з 04.12.2009 року по 01.06.2010 року на 8080,78 грн. заборгованості в сумі 816,94 грн., з 18.12.2009 року по 15.06.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 740,26 грн., з 31.12.2009 року по 28.06.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 736,34 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 7834,51 грн. пені.
Враховуючи кінцеві строки виконання зобов'язання по оплаті товару за Договором по кожній накладній, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:
Оскільки вірна сума пені, за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 7837,75 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 7834,51 грн. пені підлягає задоволенню.
Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1735,08 грн. 3% річних.
3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди: з 14.08.2009 року по 30.07.2010 року на 4487,64 грн. заборгованості в сумі 129,10 грн., з 04.09.2009 року по 30.07.2010 року на 3673,08 грн. заборгованості в сумі 99,63 грн., з 09.09.2009 року по 30.07.2010 року на 5509,62 грн. заборгованості в сумі 147,18 грн., з 15.10.2009 року по 30.07.2010 року на 4407,702 грн. заборгованості в сумі 104,70 грн., з 23.10.2009 року по 30.07.2010 року на 21303,86 грн. заборгованості в сумі 492,04 грн., з 05.11.2009 року по 30.07.2010 року на 15426,94 грн. заборгованості в сумі 339,82 грн., з 04.12.2009 року по 30.07.2010 року на 8080,78 грн. заборгованості в сумі 158,74 грн., з 18.12.2009 року по 30.07.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 135,86 грн., з 31.12.2009 року по 30.07.2010 року на 7346,16 грн. заборгованості в сумі 128,01 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи кінцеві строки виконання зобов'язання по оплаті товару за Договором по кожній накладній, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди:
Оскільки вірна сума 3% річних, за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 1735,41 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1735,08 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Суд не приймає заперечення відповідача проти позову в частині стягнення 24502,41 грн. з посиланням на п. 4.8. Договору, згідно якого в разі низької ліквідності товару та повернення його від клієнтів, товар може бути повернутий позивачу. Зокрема, відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з пропозицією повернути неліквідний товар на відповідну суму, що підтверджує повідомленнями від 14.07.2010 року № 2, від 26.07.2010 року № 01/в та від 09.08.2010 року № І/в.
Зокрема, як вбачається з наданих відповідачем документів, накладна на повернення товару на суму 27338,68 грн. (з ПДВ) від ДП «Формул» датована 20.11.2009 року, в той час, як Відповідачем надано докази звернення до Позивача з вимогою про прийняття неліквідного товару аж 26.07.2010 року № 01/в та 09.08.2010 року № І/в після порушення провадження у справі.
Що ж стосується повідомлення від 14.07.2010 року за вих. №2, суд зауважує, що таке повідомлення містить вимогу про повернення залишків простроченого товару, а не неліквідного.
Пунктом 4.8. Договору № ЗОЮ від 05.12.2007 року з узгодженим протоколом розбіжностей, в зв'язку з низькою ліквідністю товару та в разі його повернення від клієнтів покупця, такий товар може бути повернено (відвантажено) назад продавцю за умови, що термін зберігання товару складає не менше 15% від заявленого продавцем.
Оскільки, відповідач не обґрунтував правомірність підстав для повернення неліквідного товару з посиланням на терміни його зберігання, позивачем в ході розгляду спору надані посвідчення про якість товару з зазначенням дат його виготовлення та термінів зберігання (а.с.173-195).
Судами встановлено, що термін зберігання товару складає 1 рік в залежності від дати виготовлення відповідних партій товару, остання дата виготовлення товару припадає на 10.09.2009 року, таким чином термін зберігання становить до 10.09.2010 року. За таких обставин, станом на момент звернення Відповідача про повернення товару, термін придатності частини товару сплинув, щодо решти товару, зокрема, з датою виготовлення 10.09.2010 року, станом на 26.07.2010 року, а відтак і на 09.08.2010 року, складав менше 15 %, що виключає можливість його повернення на підставі відповідного п. 4.8 договору.
Крім того, станом на день розгляду справи відповідач право повернення товару не реалізував, відповідно доказів фактичного повернення товару позивачу, строк оплати якого згідно договору настав у 2009 році, не надав, тому у суду відсутні підстави для зменшення суми основного боргу, що підлягає до стягнення з відповідача.
Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
За таких обставин, місцевий господарський суд вірно визначив вимоги позивача про стягнення з відповідача 77581,94 грн. основного боргу, 7834,51 грн. пені та 1735,08 грн. 3 % річних правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були досліджені надані ним листи до позивача про намір повернути неліквідний товар, то вони є безпідставними, оскільки судом вказані листи були ретельно досліджені і всі висновки стосовно цих доказів описані в тесті оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Трейд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2010 р. в справі № 22/089-10 - без змін.
Справу № 22/089-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
03.11.10 (відправлено)