01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 23/304
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Марковська В.В. - довіреність № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009 року
від відповідача -Наконечний В.В. - довіреність № 776 від 09.08.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010
у справі № 23/304 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загороднього
про стягнення 129 838,67 грн.
В судовому засіданні 19.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергосбут Київенерго” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього в особі відокремленого підрозділу „Будівельно-монтажне управління” про стягнення 129 838, 67 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 1630723 від 01.09.2009 року зобов'язання щодо внесення оплати за використану теплову енергію.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 112 275, 11 грн. основного боргу, 9 098, 39 грн. пені, 7 133, 70 грн. інфляційних втрат та 1 331, 47 грн. 3% річних, а також 1 298, 39 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач визнав заборгованість по Договору № 1630723 від 01.09.2009 року у розмірі 112 275, 11 грн. та надав суду перерахунок нарахувань пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, відповідно до якого просив зменшити розмір зазначених стягнень та заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
Зазначене клопотання про розстрочку виконання рішення судом було відхилено, оскільки відповідачем не надано доказів вчинення відповідних правових дій для покращення ситуації по розрахункам з позивачем, а підстави для покладення на позивача обов'язку кредитування бездіяльності відповідача відсутні.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304 позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 112 275, 11 грн. основного боргу, 7 192, 52 грн. пені, 1 061, 79 грн. 3% річних, 5 724, 38 грн. інфляційних втрат, 1 262, 53 грн. державного мита та 229, 48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304 в частині зменшення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині зменшення 3% річних до 1 061, 79 грн., зменшення розміру інфляційних втрат до 5 724, 38 грн., а також зменшення пені до 7 192, 52 грн., оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст. 125 Конституції України та ст.ст. 42 (принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом), 43 (принцип змагальності), 47 (порядок прийняття судових рішень) Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 32, 38, 43, 77, 81, 84 Господарського процесуального кодексу України, а саме судове рішення прийняте без належного з'ясування та доведення всіх обставин, що мають значення для справи.
Також позивач зазначає, що суд невірно встановив, що позовні вимоги про відшкодування інфляційних втрат, 3 % річних та пені підлягають задоволенню частково за період з 01.12.2009 року по 01.04.2010 року, оскільки ним не було взято до уваги той факт, що свої обов'язки відповідач не виконує з 01.11.2010 року по 01.04.2010 рок, тому судом було зроблено помилковий розрахунок розміру інфляційної складової боргу, 3% річних та пені.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304, розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними щомісячними платежами.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги обставини відповідача, що ускладнюють виконання рішення.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року апеляційні скарги позивача та відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 05.10.2010 року.
Відповідно до ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.10.2010 року колегією суддів було оголошено перерву до 19.10.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, та просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304 в частині зменшення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього не визнав та просив її відхилити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, та просив апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304, розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними щомісячними платежами, а апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” не визнав та просив її відхилити.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” та Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 року між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” (Енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього (Абонент), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього, укладено Договір № 1630723 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що Енергопостачальна організація (позивач) зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору Абонент (відповідач) зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630723 від 01.09.2009 року є договором енергопостачання.
Відповідно до частини першої ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно п. 5.1 Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень.
Як вбачається із матеріалів справи, у період з листопада 2009 року по грудень 2010 року відповідачем було спожито 200,85 Гкал теплової енергії. З наявних у справі документів вбачається, що позивачем було обраховано вартість спожитої відповідачем теплової енергії на підставі тарифу, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.06.2009 року №758, у розмірі 563, 46 грн. за 1 Гкал.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у сумі 112 275, 11 грн. Факт наявності заборгованості за Договором відповідачем не заперечується.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно п. 5 Додатку № 4 до Договору №1630723 від 01.09.2009 року Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідачем не заперечується наявність у нього заборгованості по Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 1630723 від 01.09.2009 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 112 275, 11 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7 Додатку №4 до Договору №1630723 від 01.09.2009 року передбачено нарахування абоненту (відповідачу) пені на суму боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України на початок кожного розрахункового періоду (місяця).
Позивачем відповідно до вимог ст. 343 Господарського кодексу України заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 9 098,39 грн.
Відповідачем було подано контррозрахунок пені, згідно якого до стягнення з нього підлягає пеня у розмірі 7 171, 46 гривень.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом вірно проведено розрахунок пені за період з 01.12.2009 року по 31.03.2010 року (наведений в рішенні, що оскаржується), відповідно до якого підлягає стягненню пеня в розмірі 7 192, 52 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за прострочення грошових зобов'язань за Договором в розмірі 1 331, 47 грн. та збитки від інфляції в сумі 7 133, 70 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом вірно проведено розрахунок інфляційних втрат за період з 01.12.2009 року по 01.04.2010 року, відповідно до якого підлягає стягненню 5 724, 38 грн., та вірно проведено розрахунок 3% річних з простроченої суми за період з 01.12.2009 року по 01.04.2010 року, відповідно до якого підлягає стягненню 1 061, 79 грн. (відповідні розрахунки наведені в рішенні, що оскаржується), а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції вірно задоволені частково.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині зменшення 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст. 125 Конституції України та ст.ст. 42 (принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом), 43 (принцип змагальності), 47 (порядок прийняття судових рішень) Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 32, 38, 43, 77, 81, 84 Господарського процесуального кодексу України, а саме судове рішення прийняте без належного з'ясування та доведення всіх обставин, що мають значення для справи є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Доводи відповідача - апелянта -2 про те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги обставини відповідача, що ускладнюють виконання рішення, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не було подано переконливих доказів його скрутного матеріального становища та фінансової неплатоспроможності, які б давали законні підстави для зміни рішення і надання відповідачеві розстрочки зі сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені сторонами у своїх в апеляційних скаргах, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційні скарги Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергосбут Київенерго” та Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього, з викладених у них підстав, задоволенню не підлягають.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вірно покладені судом першої інстанції на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергосбут Київенерго” та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/304 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 23/304 повернути до Господарського суду м. Києва.
4.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді