01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 02-02/548
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кривенко О.В. дов. б/н від 13.10.2010 року
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-виробниче ТОВ "Агро-Інтер"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010
у справі № 02-02/548 ( .....)
за позовом Науково-виробниче ТОВ "Агро-Інтер"
до Сираївська сільська рада
третя особа позивача
третя особа відповідача Ніжинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації
про визнання права власності
На розгляд господарського суду Чернігівської області передані вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер” до Сираївської сільської ради, третя особа - Ніжинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлову будівлю літер «А», родильного відділення - загальною площею 1111,8 кв.м.; площа забудови 1235,7 кв.м.; нежитлову будівлю літер «Б», «В» корівника з доїльним відділенням-загальною площею 3125,7 кв.м. / 919,1кв.м.; площею забудови - 3251,5 кв.м./ 996,2 кв.м.; нежитлову будівлю літер «Д» кормоцеху - загальною площею 132,1 кв.м.; площею забудови -351,3 кв.м.; нежитлову будівлю літер «З» насосної - загальною площею 7,6 кв.м.; площею забудови - 12,3 кв.м; нежитлову будівлю літер «Ж» котельної - загальною площею 139,7 кв.м.; площею забудови - 170,0 кв.м.; нежитлову будівлю літер «К» будинку тваринника - загальною площею 278,2 кв.м.; площею забудови - 352,5 кв.м.; нежитлову будівлю літер «С» профілакторію для телят - загальною площею 303,4 кв.м.; площею забудови - 356,0 кв.м.; які входять до тваринницького комплексу розташованого за адресою Чернігівська обл., Козелецький район , с. Сираї, вул. Шкільна, 29 за Науково-Виробничем товариством „Агро-Інтер" (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі №02-02/548 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала Господарського суду Чернігівської області мотивована тим, що позивач у позовній заяві просить визнати право власності на нежитлові споруди вартість яких визначається в розмірі 2089000,00грн. Враховуючи вищевикладене позивачу необхідно сплатити держмито, виходячи з вартості спірного майна, визначеного у договорі купівлі-продажу будівлі від 20.02.2001р. Проте, подана позивачем квитанція №2402.46.1 від 26.08.10р. на суму 232,11 грн. свідчить про сплату позивачем державного мита у розмірі 1% від залишкової вартості комплексу нежитлових будівель-23211,00грн., яка вказана у довідці № 8 від 10.09.2010 р. не може бути прийнята як доказ належної сплати державного мита по заявленій позовній вимозі, оскільки правомірність бухгалтерського обліку спірного майна та здійснення оцінки майна по залишковій вартості майна, щодо якого відсутня державна реєстрація прав, може бути доведена позивачем лише в процесі розгляду справи.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі №02-02/548 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.10.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.10.2010 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі №02-02/548.
Представник позивача (апелянта) в судове засідання 13.10.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.10.2010року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі №02-02/548 прийнята з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а порядок сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15.
Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначає, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема з заяв майнового характеру, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.32 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N15, з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна, тобто підлягає сплаті як із спору майнового характеру.
Позивач у позовній заяві просить визнати право власності на нежитлову будівлю літер «А», родильного відділення - загальною площею 1111,8 кв.м.; площа забудови 1235,7 кв.м.; нежитлову будівлю літер «Б», «В» корівника з доїльним відділенням-загальною площею 3125,7 кв.м. / 919,1кв.м.; площею забудови - 3251,5 кв.м./ 996,2 кв.м.; нежитлову будівлю літер «Д» кормоцеху - загальною площею 132,1 кв.м.; площею забудови -351,3 кв.м.; нежитлову будівлю літер «З» насосної - загальною площею 7,6 кв.м.; площею забудови - 12,3 кв.м; нежитлову будівлю літер «Ж» котельної - загальною площею 139,7 кв.м.; площею забудови - 170,0 кв.м.; нежитлову будівлю літер «К» будинку тваринника - загальною площею 278,2 кв.м.; площею забудови - 352,5 кв.м.; нежитлову будівлю літер «С» профілакторію для телят - загальною площею 303,4 кв.м.; площею забудови - 356,0 кв.м.; які входять до тваринницького комплексу розташованого за адресою Чернігівська обл., Козелецький район , с. Сираї, вул. Шкільна, 29 за Науково-Виробничем товариством „Агро-Інтер" (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10).
На підставу поданого позову позивач посилається на договір купівлі-продажу будівлі від 20.02.01р., акт №16 прийому-передачі від 27.02.01р., накладну №296 від 27.02.01р., в яких вартість спірного майна, на яке просить визнати право власності позивач, визначається в розмірі 2089000,00грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити державне мито, виходячи з вартості спірного майна, визначеного у договорі купівлі-продажу будівлі від 20.02.2001р.
Проте, як вбачається з квитанції №2402.46.1 від 26.08.10р. позивачем було сплачено державного мита у розмірі 232,11грн., тобто у меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, судом першої інстанції цілком вірно було не прийнято квитанцію №2402.46.1 від 26.08.10р. як належний доказ сплати державного мита
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно було застосовано п.4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер” без розгляду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2010 року у справі №02-02/548 залишити без змін.
Матеріали справи №02-02/548 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді