01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 37/200-7/826
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Комісар С.П. - за довіреністю ,
від відповідача: Ткаченко Р.Ю. - за довіреністю,
3-я особа Київська міська державна адміністрація- представник не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства « Газ України « Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2010
у справі № 37/200-7/826 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
третя особа відповідача Київська міська державна адміністрація
про стягнення
У квітні 2009 року Дочірнє підприємство « Газ України « Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) звернувся до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення боргу у розмірі 41 490 023,94грн., 2855 262,65грн.- пені, 2 276 774,74грн. - інфляційний втрат, 355 823,01 грн. - три відсотки річних, 25 500 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 276 774,74 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 355 823,01 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 855 262,65 грн. пені, а також 2 978,85 грн. витрат по оплаті державного мита та 13,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 37/200 змінено та викладено його у редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 276 774,74 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 355 823,01 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 500 000 грн. пені, а також 25 500 грн. витрат по оплаті державного мита за подання позову та 7,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41 490 023,94 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2009 скасовано в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, у цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 25.12.2009 справу № 37/200 прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М., присвоєно їй номер 37/200-7/826 та призначено до розгляду на 04.02.2010р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 4.02.2010р. у справі № 37/200-7/826 позовні вимоги задоволено частково в частині стягнення пені, збитків внаслідок інфляції та 3% річних.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 37/200-7/826 від 04.02.2010р. в частині зменшення пені.
В апеляційній скарзі позивач вказує , що суд першої інстанції незаконно зменшив розмір пені, посилаючись на фінансово-економічну кризу в країні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 37/200-7/826 від 04.02.2010р., у позові Дочірньому підприємству « Газ України « Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відмовити.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи.
Зокрема, відповідач в апеляційній скарзі посилається на відсутність його вини у прострочені грошового зобов'язання та звільнення АЕК „Київенерго” від стягнення пені, інфляційних та річних.
Представник 3-ї особи, Київської міської державної адміністрації, в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника 3-ї особи, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги АК «Київенерго» та недоведеність позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за таких обставин.
16.10.2008 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник) уклала договір з Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (Покупець) № 06/08-2047 БО-41 , згідно з яким позивач зобов'язався передати протягом жовтня -грудня 2008 року газ в обсязі до 28660 тис. м3, а останній -прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 цього договору та додаткової угоди до цього договору № 1 від 26 листопада 2008 р., яка є невід'ємною його частиною.
На виконання умов договору, позивач протягом жовтня-грудня 2008 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 42 700 498,23 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2008р., 30.11.2008р., 31.12.2008р.
У свою чергу, відповідачем умови договору також було виконано у повному обсязі шляхом оплати вартості всього отриманого газу, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку АК „Київенерго” від 6.04.2009р., проте така оплата здійснена з порушенням встановленого договором строку.
При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач провів розрахунок з позивачем на суму 42 700 498,23 грн. до звернення позивача з указаним позовом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Предметом спору у даній справі є 2 276 774,74 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 355 823,01 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 855 262,65 грн. пені.
Згідно ч.2 п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки. Умови договору не містять обов'язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку за відсутності акту передачі-приймання газу. Водночас, на випадок оформлення (підписання) сторонами актів приймання-передачі пізніше 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сторони не передбачили іншого строку розрахунків.
Фактично сторони вказівкою на дату укладення (підписання) відповідного акту приймання-передачі газу (як невід'ємної частини договору) визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму (дату прострочення розрахунків).
Таким чином, обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу.
Судова колегія вважає заслуговують на увагу твердження відповідача, щодо відсутності доказів, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, а також те, що оформлення сторонами актів приймання-передачі газу відбулося поза межами передбаченого ч. 2 п. 6.1 договору строку, що неможливість остаточного розрахунку відповідачем обґрунтовується ухиленням позивача від підписання актів приймання-передачі.
При цьому, колегія враховує те, що відповідач надав суду першої інстанції докази на підтвердження того, що дати, надруковані у бланках актів приймання-передачі природного газу, які подані позивачем на підтвердження його позовних вимог, не є датами їх складання (підписання).
Так, відповідачем на підтвердження факту укладення / підписання/ актів приймання-передачі газу поза межами передбаченого ч.2 п.6.1 договору строку, суду першої інстанції надані докладні, пояснення, копії листів позивача від 4.02.2009р.№31/17/944, 29.01.2009 № 31/39-775 , 13.01.2009 № 31/89-280, лист НАК «Нафтогаз України» від 26.02.2009 № 7/1-07-68-672 до Міністерства палива та енергетики України, копії листів відповідача від 15.12.2008 № Д19/1-233, від 18.12.2008 № 19/1-251, від 18.02.2009 № Д07/1092, від 14.01.2009 № К04/218, від 26.01.2009 № К04/473, від 19.02.2009 № Д07/1141 та від 19.02.2009 № Д07/1142, копії наказу відповідача від 30.12.2008 № 1443К про перебування Голови правління АК «Київенерго» Соколовського Е.С. 31.12.2008р. у відпустці, звернення відповідача 24.12.2008р. до господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання позивача у цій справі виконати зобов'язання за договором в натурі шляхом підписання та повернення АК «Київенерго» акта приймання -передачі газу за листопад 2008 року (справа № 6/41);
Суд, розглядаючи спір та вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову, зобов'язаний з'ясувати за допомогою поданих сторонами доказів, що стороною дійсно не виконуються чи порушуються умови договору та вирішити спір.
У зв'язку з цим, колегія зазначає, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, позивач не надав суду доказів на підтвердження дати складання актів приймання-передачі природного газу, від якої починається прострочення остаточного розрахунку.
Необхідність доведення позивачем дати складання актів приймання-передачі природного газу додатково підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України при перегляді аналогічних спорів, зокрема постановами ВГСУ від 08.10.2009 № 7/251 та від 16.12.2009 № 42/276 якими встановлено, щодо оформлення актів приймання-передачі газу, якими остаточно визначено обсяг наданих за договором послуг, у відповідача не було реальної можливості виконати умови договору, у зв'язку з чим і відсутні правові підстави нарахування санкцій. Безпосередньо з датою оформлення актів пов'язаний обов'язок проведення остаточного розрахунку і час прострочення виконання цих зобов'язань.
Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у перелічених листах фактів несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків, колегія суду погоджується з доводами апелянта щодо оформлення (підписання ) сторонами актів приймання -передачі газу за договором поза межами передбаченого ч.2 п. 6.1 договору строку, що свідчить про відсутність підстав для здійснення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем, оскільки відповідач не міг провести остаточні розрахунки до підписання та повернення позивачем актів.
Згідно ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України та ч. 5 ст. 232 ГК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (Позивача).
Правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора передбачені ст. 616 ЦК України та ч. З ст. 219 ГК України, а саме, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання (порушення зобов'язання кредитором), суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника або має право звільнити відповідача від відповідальності.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що задовольняючи позов суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищевказаним обставинам, умовам договору, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість штрафних та фінансових санкцій.
Крім того, колегія зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. 11112 ГПК України в частині обов'язковості вказівок суду касаційної інстанції для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України в постанові від 07.12.2009 (абз. 11 стор. З мотивувальної постанови) вказав на те, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції та трьох відсотків річних, судами попередніх інстанцій не досліджено питання правильності визначення позивачем сум пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції за періодами, за які їх було нараховано, правильності визначення сум за прострочені дні або місяці, що слід було врахувати судом під час нового розгляду справи.
Однак, суд першої інстанції не виконав вказівки суду касаційної інстанції, не надав оцінки доводам сторін, не спростував доводи та заперечення відповідача, зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог без повної та всебічної перевірки обставин справи.
Крім того, на виконання керівних вказівок Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 07.12.2009, про необхідність врахування при новому розгляді встановленого законом порядку погашення спірної заборгованості за рахунок коштів бюджету з різниці в тарифах., колегія зазначає наступне.
Предметом договору у цій справі є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону ).
Статтею 8 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст.37 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» встановлено, що у 2008 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 7, 19 та 36 цього Закону, спрямовуються , зокрема, на:
- (п. 56 ст.37 зазначеного Закону) субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування;
- компенсацію Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації у 2006 році населенню, бюджетним установам та у 2006 - 2008 роках на виробництво теплової енергії, спожитої населенням (п.60 ст.37 зазначеного Закону).
Слід зазначити, що заборгованість за договором від 16.10.2008 № 06/08-2047 БО-41 виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася бюджетним установам, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції і яка була повністю погашена бюджетними коштами як різниця в тарифах.
Колегія суддів, встановивши зміст правовідносин між сторонами щодо здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації теплової енергії та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також те, що регулювання порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та відповідних розрахунків за спожитий для цих цілей газ передбачено Порядком перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 р. (далі Постанова № 440) та Порядком перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1093 від 07.10.2009 р. (далі Постанова № 1093), вважає, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги, що підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто бюджетного фінансування цих розрахунків.
При цьому, також колегія враховує те, що матеріалами справи не доведено факту користування відповідачем чужими коштами, оскільки ст. 54 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 р., ст. 53 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” № 835-VI від 26.12.2008 р., Постановами Кабінету Міністрів України № 1093 та № 440 встановлено джерела, підстави та спосіб відшкодування позивачу боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних та пені. Наведене підтверджується також поясненнями відповідача, наданими в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга АК „Київенерго” задоволенню. Апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз” України залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2010р. у справі 37/200-7/826 - скасувати.
2.Прийняти нове рішення: в позові Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення, річних з простроченої суми та пені - відмовити.
3.Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 12 750,00 грн.(дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень ) державного мита за подання апеляційної скарги , 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятьсот гривень ) за апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, загалом 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.
4.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення. Видати наказ.
5. Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
6.Матеріали справи № 37/200-7/826 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді Нєсвєтова Н.М.
01.11.10 (відправлено)