01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 33/536
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Нєсвєтову Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Товкайло А.В. - довіреність № 33 від 16.03.2010 р.
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - Яременко Я.В. - довіреність від 27.04.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2010
у справі № 33/536 ( .....)
за позовом Акціонерного комерційного банку "Трансбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс"
про стягнення заборгованості 6008405,48 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. у справі № 33/536 позов Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” (далі - АКБ “Трансбанк”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ юг” (далі - ТОВ “Гарант-СВ юг”, відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа Проект Плюс” (далі - ТОВ “Медіа Проект Плюс”, відповідач) про стягнення заборгованості 6 008 405,48 грн. задоволений в повному обсязі. Вирішено:
- стягнути солідарно з ТОВ “Гарант-СВ юг” на користь АКБ “Трансбанк” основну заборгованість за кредитом в сумі 4 500 000 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 689 979 грн. 48 коп., пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 29 902 грн. 67 коп., штраф у сумі 11125 000 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
- стягнути солідарно з ТОВ “Медіа Проект Плюс” на користь АКБ “Трансбанк” основну заборгованість за кредитом в сумі 4 500 000 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 689 979 грн. 48 коп., пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 29 902 грн. 67 коп., штраф у сумі 1 125 000 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, належні ТОВ “Медіа Проект Плюс”:
? нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3-кімнатну квартиру № 49 (сорок дев'ять) зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 127,90 кв.м., житловою площею 75,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15;
? нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3-кімнатну квартиру № 145 (сто сорок п'ять) зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 102,40 кв. м., житловою площею 73,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15.
Не погодившись з рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо солідарної відповідальності відповідачів, оскільки застава і порука є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язань, тому судова практика виходить з того, що норми інституту поруки не можуть застосовуватися до правовідносин іпотекодавдя (майнового поручителя) і іпотекодержателя за договором іпотеки.
Також, в апеляційній скарзі вказано, що згідно приписів ст.39 Закону України “Про іпотеку” суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити спосіб реалізації заставленого майна, на яке у судовому порядку було звернено стягнення. Проте, Позивач не визначив у своїй заяві про уточнення позовних вимог обраний ним спосіб реалізації заставленого відповідачем-2 нерухомого майна. Отже, у суду були відсутні підстави для задоволення матеріально-правової вимоги стосовно звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, оскільки суд не компетентний на власний розсуд вийти за межі заявлених позовних вимог (тобто самостійно встановлювати спосіб реалізації нерухомого майна чи то з прилюдних торгів, чи із застосуванням процедури, передбаченої ст.38 Закону України “Про іпотеку”) чи спонукати Позивача до їх уточнення (див. пункт 3 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення у цивільній справі” №14 від 18.12.2009р.).
Позивач та відповідач-1 відзиви на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні представник позивача апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 07.07.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений 28.09.2010 р.
28.09.2010 р. розгляд справи відкладений на 19.10.2010 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача-1.
В судове засідання 19.10.2010 р. з'явились представники позивача і відповідача-2.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове зворотне повідомлення. В зв'язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-1.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Між АКБ “Трансбанк” та ТОВ “Гарант-СВ юг” 07.03.2008 року було укладено кредитний договір № 2221. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, що був змінений додатковою угодою № 4 від 28.11.2008 року, відповідно до цього договору і на його умовах кредитор надає позичальнику грошові кошти у сумі 4 500 000 гривень (далі - кредит) на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі.
Сторонами були підписані додаткові угоди до кредитного договору № 2221 від 07.03.2008 року, а саме, додаткова угода № 1 від 21.03.2008 року, додаткова угода № 2 від 28.03.2008 року, додаткова угода № 4 від 28.11.2008 року, додаткова угода № 5 від 31.12.2008 року.
Згідно п. 2.1. кредитного договору кредит надається на строк до 04 березня 2010 року (включно).
Згідно п. 2.4. кредитного договору кредитор після укладення цього договору відкриває рахунок по обліку заборгованості позичальника по наданому кредиту (далі - позичковий рахунок), на якому обліковується залишок заборгованості за кредитом, що підлягає поверненню позичальником, а також рахунок для обліку процентів, нарахованих за користування кредитом.
Згідно п. 2.6. кредитного договору кредитор встановлює комісію за відкриття позичкового рахунку у сумі 4 500 гривень, яка сплачується позичальником в день підписання цього договору на рахунок № 36001305002568 в АКБ “Трансбанк” МФО 300089.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору 20,5% річних за використану частину кредитних коштів та 0,1% річних на невикористану частину кредитних коштів (далі - проценти).
Розмір відсотків, визначений в попередньому абзаці цього пункту, є базовим і може бути змінений (зменшений або збільшений) сторонами в порядку і на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до п. 3.2. кредитного договору сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, починаючи з місяця надання кредиту у строк не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який нараховуються проценти.
Відповідно до п. 3.3. кредитного договору проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дня надання кредиту, і до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році (далі - розрахунковий період).
Згідно п. 5.1. кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів, нарахованих за користування кредитом у строки (терміни), які визначаються п. 2.1., 3.2. цього договору шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок № 37392303002568 в АКБ “Трансбанк”, МФО 300089.
Згідно п.1. додаткової угоди № 5 від 31.12.2008 року, сторони, відповідно до п. 13.1. кредитного договору, досягли спільної згоди перенести термін сплати процентів за грудень 2008 року на строк не пізніше ніж 29.01.2009 року.
Відповідно до п. 4.1.2. кредитного договору, що був змінений додатковою угодою № 2 від 28.03.2008 року, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечуватиметься іпотекою нерухомості, що належать майновому поручителю ТОВ “Медіа Проект Плюс”, а саме: квартири № 49, заставною вартістю 3 722 293.00 гривень та № 145, заставною вартістю 2 980 162,00 гривень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15, строк оформлення яких в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором до 31.03.2008 року.
На забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором було укладено:
- договір іпотеки між позивачем та відповідачем-2, посвідчений 31.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А.. зареєстрований в реєстрі за № 625, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3-кімнатна квартира № 49 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 127,90 кв.м., житловою площею 75,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15;
- договір іпотеки між позивачем та відповідачем-2, посвідчений 31.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А.. зареєстрований в реєстрі за № 623, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3-кімнатна квартира № 145 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 102,40 кв. м., житловою площею 73,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15.
Згідно п. 1.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов'язання, викладені нижче в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
27.04.2009 року позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 вимогу вих. № 09-01/972 про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором № 2221 від 07.03.2008 року, що була отримана 11.06.2009 року відповідачем-2, про що свідчить відмітка про отримання директором ТОВ “Медіа Проект Плюс”. Вимога залишилась без відповіді та без задоволення.
Станом на 15.07.2009 року заборгованість відповідача-1 по сплаті процентів становить 379 109,60 грн., строкова заборгованість по кредиту становить 4 500 000 грн.
Згідно п. 9.3. кредитного договору за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.
Позивач нарахував відповідачеві пеню за порушення строку погашення процентів у сумі 4 295,88 грн.
Згідно п. 9.8. кредитного договору за невиконання своїх обов'язків передбачених пунктами 8.2.1.-8.2.13, 8.2.15.-8.2.17. цього договору позичальник за вимогою кредитора зобов'язується сплатити штраф у розмірі 25 процентів від суми зазначеної в п.1.1. цього договору за кожний випадок відповідного порушення.
Позивач нарахував відповідачеві-1 штраф у сумі 1 125 000 грн.
На момент звернення до суду відповідач-1 свої зобов'язання щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів не виконав.
За даних обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованість у сумі 6 008 405,48 грн. та звернути стягнення на майно, відповідно до вищеназваних договорів іпотеки.
В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати ТОВ “Гарант-СВ юг”, ТОВ “Медіа Проект Плюс” солідарними боржниками на суму 6 344 822,15 грн., стягнути з них солідарно 6 344 822,15 грн. наступним чином:
- з ТОВ “Гарант-СВ юг” за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення;
- з ТОВ “Медіа Проект Плюс” виключно за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки:
- а) 3-кімнатну квартиру № 49, загальною площею 127,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик. 15, що належить ТОВ “Медіа Проект Плюс”;
- б) 3-кімнатну квартиру № 145, загальною площею 102,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15, що належить ТОВ “Медіа Проект Плюс”;
- стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за кредитом в сумі 4 500 000 грн. та простроченої заборгованості за процентами в сумі 689 979,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та простроченої заборгованості за процентами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути пеню у сумі 29 979,48 грн. та штраф у сумі 11125 000 грн.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 9.3. кредитного договору за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 29 902,67 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 9.8. кредитного договору за невиконання своїх обов'язків передбачених пунктами 8.2.1.-8.2.13, 8.2.15.-8.2.17. цього договору позичальник за вимогою кредитора зобов'язується сплатити штраф у розмірі 25 процентів від суми зазначеної в п. 1.1. цього договору за кожний випадок відповідного порушення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимога про стягнення штрафу у сумі 1 125 000 грн., вірно визнана місцевим господарським судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як вже зазначалось раніше, відповідно до п. 44.1.2. кредитного договору, що був змінений додатковою згодою № 2 від 28.03.2008 року, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечуватиметься іпотекою нерухомості, що належать майновому поручителю ТОВ “Медіа Проект Плюс”, а саме: квартири № 49, заставною вартістю 3 722 293,00 гривень та № 145, заставною вартістю 2 980 162,00 гривень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15, строк оформлення яких в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором до 31.03.2008 року.
Так, у забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором було укладено:
- договір іпотеки між позивачем та відповідачем-2 посвідчений 31.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А.. зареєстрований в реєстрі за № 625, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3-кімнатну квартиру № 49 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 127.90 кв. м., житловою площею 75,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15;
- договір іпотеки між позивачем та відповідачем 2, посвідчений 31.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабасвою А.А.. зареєстрований в реєстрі за № 623, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3-кімнатну квартиру № 145 зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 102.40 кв. м., житловою площею 73,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Хрещатик, будинок 15.
Відповідно до ч. 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. І статті 12 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, відповідач-2, уклавши договори іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1. що випливають із кредитного договору № 2221 від 07.03.2008 року, фактично виступив поручителем за зобов'язаннями ТОВ “Гарант-СВ юг” перед банком.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що:
? відповідно до п. 2.1.5 договору іпотеки, посвідченого 31.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 625, іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках передбачених цим договором, та/або позичальника за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством;
? відповідно до п. 2.1.5 договору іпотеки, посвідченого 31.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 623, іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках передбачених цим договором, та/або позичальника за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством.
Відповідно до п. 2.2.1 договорів іпотеки, названих вище, іпотекодержатель зобов'язаний у разі порушення зобов'язання надіслати позичальнику та/або іпотекодавцю у встановленому чинним законодавством порядку письмову вимогу про усунення порушень.
На виконання п. 2.2.1 договорів іпотеки, названих вище, 27.04.2009 року позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 вимогу вих. № 09-01/972 про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором № 2221 від 07.03.2008 року, що була отримана 11.06.2009 року відповідачем 2, про що свідчить відмітка про отримання директором ТОВ “Медіа Проект Плюс”. Вимога залишилась без відповіді та без задоволення.
Таким чином, на підставі викладеного вище і всупереч твердженням відповідача-2, викладеним в апеляційній скарзі, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 .
Частиною 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.
Згідно статті 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною 1 статті 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 6 статті 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 статті 39 Закону України “Про іпотеку” та ч. 2 статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувану з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача:
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні:
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем-2 не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіа Проект Плюс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2010 р. в справі № 33/536 - без змін.
Справу № 33/536 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді Нєсвєтова Н.М.
28.10.10 (відправлено)