01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 52/243
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Півень Д. О. - представник за довіреністю № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 року
від відповідача - Гайдай Т. І. - представник за довіреністю № 151 від 09.08.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс»
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2010
у справі № 52/243 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Концерну «Техвоєнсервіс»
про стягнення 109620,94 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103038,88 грн. за виконані за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 110606 від 25.09.2006, але неоплачені послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді, збитків від інфляції в сумі 2729,66 грн., 3 % річних в сумі 491,80 грн. та пені в сумі 3360,60 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2010, повний текст якого підписаний 03.08.2010, у справі № 52/243 позов задоволено повністю.
Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті наданих за умовами спірного договору послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 52/243.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення порушено норми процесуального права, а саме - не відкладено за його клопотанням розгляд справи.
Ухвалою від 13.09.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням голови суду № 01-23/1/1 від 26.10.2010 справу № 52/243 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Синиці О.Ф.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.
Крім того, представник відповідача повідомив суду про те, що ним після винесення оспореного рішення частина спірної заборгованості погашена в добровільному порядку, проте доказів на підтвердження зазначених обставин не надав.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
25.09.2006 року позивач як Енергопостачальна компанія та відповідач як Абонент уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110606 (далі Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року.
Згідно п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно п. 2.3.2 Договору відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період з грудня 2009 року по березень 2010 року включно позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 177245,82 грн.
Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період та підписаними відповідачем відомостями обліку теплової енергії за спірний період (а.с.40-44).
Згідно п. 5.1 Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
Згідно п. 5.3 Договору Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.
Пунктом 5 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.
Згідно п. 2 Додатку № 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
Згідно п. 3 Додатку № 4 до Договору, у разі якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку, при перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місця, а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.5), відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши на його рахунок 74206,94 грн.
Отже, неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 103038,88 грн., що відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт наявності у відповідача заборгованості за надані за умовами Договору за період з грудня 2009 року по березень 2010 року включно послуги в сумі 103038,88 грн. належним чином доведений і відповідачем не заперечується, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103038,88 грн. Рішення суду в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7 Додатку № 4 до Договору визначено, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Статтею 3 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи той факт, що у випадку нарахування пені в порядку, визначеному умовами Договору (0,5 %), її розмір буде перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач правомірно нараховує пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.
Вимоги позивача стягнути з відповідача пеню в сумі 3360,61 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі, а отже, рішення суду в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на обставини справи, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача збитки від інфляції в сумі 2729,66 грн. та 3 % річних в сумі 491,80 грн. за розрахунком, наданим позивачем. Рішення суду в цій частині залишається без змін.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції при винесенні спірного рішення норм процесуального права до уваги прийняті бути не можуть з огляду на наступне.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Отже, у випадках, передбачених законом, суд за заявою сторони має право, а не обов'язок відкласти розгляд справи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у перше судове засідання 23.06.2010 відповідач представників не направив, в зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 14.07.2010.
14.07.2010 відповідач через канцелярію суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку зі зміною керівництва відповідача та перебуванням фахового юриста на лікарняному.
Проте, як слідує з доданої до матеріалів справи копії наказу № 350 від 06.07.2010 та №172-К від 07.07.2010, новий керівник відповідача приступив до виконання обов'язків генерального директора 07.07.2010, і відповідач не пояснив, яким чином зазначений факт завадив йому направити представника у судове засідання 14.07.2010.
На доказ перебування фахового юриста на лікарняному відповідачем до вказаного клопотання долучено копії лікарняних гр. ОСОБА_1., проте, по-перше, відповідачем не надано доказів, що він має лише єдиного повноважного представника, а по-друге, як слідує зі змісту вказаних лікарняних, гр. ОСОБА_1. вийшла на роботу 10.07.2010, в той час як судове засідання по даній справі було призначено на 14.07.2010.
Крім того, згідно ч. 2. ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не сталося.
Щодо посилань відповідача на часткове погашення ним основного боргу, то, по-перше, ним не надано доказів зазначених обставин, а, по-друге, за твердженням самого відповідача, часткова сплата заборгованості відбулась після винесення судом рішення по даній справі.
Частиною першою статті 104 ГПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено скасування (зміни) рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після його прийняття.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Концерну «Техвоєнсервіс» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 52/243 від 14.07.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Концерн «Техвоєнсервіс».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 52/243 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 52/243 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 52/243.
Головуючий суддя
Судді
01.11.10 (відправлено)