01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 8/87
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Дюжев І.О. за довіреністю №1517 від 16.06.2010р.
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010
у справі № 8/87 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд"
про стягнення 973719,36 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.08.20010р. у справі №8/87 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Інтершляхбуд» на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 337 539, 76 грн. - заборгованості за процентами, 31 788, 64 грн. - пені за неповернення кредиту, 3 376, 21 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 109 229, 86 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу по кредиту та 10 701,57грн. - на суму боргу по відсотках, та судові витрати, в решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Інтершляхбуд» та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.
Так, відповідач, просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010р. у справі №8/87, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що у позивача на момент звернення з позовом до суду першої інстанції не були порушені права чи законні інтереси, чи спір щодо них.
Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги положення статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», відповідно до якої нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не здійснюється до 01 січня 2012 року та не враховано зміст Додаткової угоди № 2 Кредитного договору № 4 від 08 листопада 2007 р., відповідно до якої кредитні кошти надавалися саме на будівництво.
Позивач просить в апеляційній скарзі скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010р. у справі №8/87 в частині стягнення з відповідача 31 788, 64 грн. - пені за неповернення кредиту, 3 376, 21 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 109 229, 86 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу по кредиту та 10 701, 57 грн. інфляційних нарахувань на несвоєчасну сплату процентів, та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права.
На думку позивача, суд першої інстанції при вирішенні спору не зазначив, на які саме посилається загальновідомі факти щодо наявності кризових явищ у будівельній галузі, судом не було взято до уваги загальновідомі факти щодо наявності кризових явищ у банківській галузі.
Також, суд в своєму рішенні в одній частині вказує, що спірні правовідносини відповідача і позивача, в частині неперерахування грошових коштів Фонду фінансового будівництва не приймаються до уваги, а в іншій частині рішення використовує дані спірні правовідносини для зменшення пені.
Позивач зазначає, що господарським судом при вирішенні даного спору застосовуються не доведені та не дослідженні доводи відповідача та порушено норми ч.2 ст. 35 ГПК України, оскільки рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2010 року у справі №12/36, було встановлено, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не мав права безпосередньо з рахунку Фонду Фінансування будівництва перерахувати кошти на погашення заборгованості відповідача по Кредитному договору.
Зокрема, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» вказує на те, що господарський суд при вирішенні даного спору в частині зменшення розміру пені в повній мірі не дослідив та не навів правового обґрунтування на ті доведені фактичні обставини, на які посилається в своєму рішенні.
Скаржник, також, зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки та безпідставно перерахував інфляційні втрати, зменшивши їх, оскільки в частині 2 п. 4.6. ст. 4 Кредитного договору №4 від 08.11.2007р. сторони погодили, що при розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.
Ухвалами від 10.09.2010р. розгляд апеляційних скарг було призначено на 19.10.2010р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 №01-23/1/3 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О, судді - Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.
Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечує проти апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»; із змінами та доповненнями).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 3-4) по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду Чернігівської області звернулося ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з позовом про стягнення з ТОВ «Інтершляхбуд» 259 269, 67 грн. - заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за період з 19.12.2009р. по 26.05.2010р. за користування кредитом, наданим на підставі кредитного договору №4 від 08.11.2007р., 42 665, 42 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 19.12.2009р. по 19.05.2010р., 495 710, 56 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 26.05.2010р., 162 912,56 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, обчислених за період з 26.12.2009р. по 26.05.2010р. та 13 161, 15 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 19.12.2009р. по 26.05.2010р.
В судовому засіданні, 14.07.2010р., позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 337 539, 76 грн. - заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р., 163 486, 43 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, обчислених за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р., та 13 175, 28 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р., 313 809, 85 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р., 33 509, 66 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
Також, позивачем подано клопотання, в якому здійснено перерахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з урахуванням строків, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, та заявлено про необхідність стягнення з відповідача цих сум. В зв'язку із здійсненням перерахунку, позивач просить стягнути з відповідача 317 886, 41 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р., та 33 762, 07 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
Таким чином, судом здійснювався розгляд по суті вимог позивача про стягнення з відповідача: 337 539, 76 грн. - заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.; 317 886, 41 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р.; 33 762, 07 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.; 163 486, 43 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, обчислених за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р.; 13 175, 28 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
Відповідач в відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що заборгованість по сплаті відсотків виникла у відповідача внаслідок порушення з боку позивача норм діючого законодавства, оскільки після ведення будинку в експлуатацію 23.12.09р. позивач повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача оперативний резерв Фонду Фінансового будівництва в повному обсязі. Станом на 24.06.10р. з боку позивача кошти в сумі 492 000 грн. безпідставно не зараховані.
Також, відповідач зазначає, що він повинен був сплатити відсотки за кредитним договором №4 в сумі 445 161, 13 грн. за рахунок коштів Фонду Фінансування будівництва, які мали бути перераховані на рахунок відповідача, проте позивач безпідставно відмовився їх проводити, відповідач заперечив проти стягнення пені та збитків від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, мотивуючи тим, що відповідно до ст. З Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України не здійснюється до 01 січня 2012 року.
Судова колегія підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
08.11.2007 року між позивачем (Кредитодавець) та відповідачем (Позичальник) було укладено кредитний договір № 4 (далі - Кредитний договір), за умовами якого, Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти «Кредит» в сумі 3 580 000 грн. на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.
В свою чергу, Позичальник зобов'язався погашати кредит в строки, встановлені графіком зниження ліміту за кредитом, що є Додатком №2 до Кредитного договору, з кінцевим терміном погашення кредиту до 06.11.2010р. та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 17% річних.
Додатковою угодою №3 від 20.05.2008р. сторони за взаємною домовленістю збільшили розмір процентів за користування кредитом до 19% річних.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл. 71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Кредитного договору №4 від 08.11.2007р., були предметом дослідження в господарській справі №12/36.
Як вбачається зі змісту рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи №12/36, позов задоволено частково, та стягнуто з ТОВ «Інтершляхбуд» на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» достроково 313 25, 20грн. - кредитних коштів, 177 738, 33 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, нарахованих за період з 01.09.2009р. до 18.12.2009р., 9 910, 32 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 18.06.2009р. по 18.12.2009р., 2 140, 64 грн. - інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 06.10.2009р. по 18.12.2009р.
Враховуючи, що за результатами перегляду апеляційною інстанцією рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №12/36 залишено без змін, а тому воно набрало законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом, тобто з 28.04.2010р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарськії спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт надання позивачем відповідачу кредиту у спосіб; встановлений Кредитним договором, факт порушення відповідачем зобов'язань за Кредитним договором та виникнення у зв'язку з цим обов'язку відповідача достроково повернути отримані кредитні кошти, встановлені рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №12/36, не потребують доведення знову.
Доказів повернення кредиту в добровільному порядку відповідач суду не надав.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що станом на день винесення рішення у справі №8/87 зобов'язання щодо повернення кредиту, отриманого на підставі кредитного договору №4 від 08.11.2007р., відповідачем не виконано.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до п. 2.8.2. Кредитного договору нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.1.2. цього договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом.
Пунктом 2.7. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються банком наступним чином: проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.1.3. цього договору. Проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць. Проценти за користування траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем. Проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році та календарна кількість днів у місяці. Проценти за користуванням траншем нараховуються у валюті кредиту.
Оскільки відповідачем не було повернуто кредит до дня прийняття рішення, то судом правомірно стягнуто проценти за користування кредитом за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р. у розмірі 337 539, 76 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідач свої зобов'язання по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом належним чином не виконав, проценти у період з 19.12.09р. по 13.07.10р. не сплатив, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося самим відповідачем.
Враховуючи те, що дії позивача по нарахуванню процентів за користування кредитом після настання строку його повернення відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, на момент прийняття рішення, відповідачем не надано суду доказів сплати процентів протягом строку фактичного користування кредитними коштами, а тому з нього правомірно стягнуто 337 539, 76 грн. - боргу по процентам за користування кредитом.
Судова колегія зазначає, що посилання відповідача на неправомірні дії позивача, як управителя Фонду Фінансування будівництва «Кленовий лист», в частині неперерахування грошових коштів фонду фінансування будівництва судом правомірно не було прийнято до уваги, оскільки взаємовідносини між сторонами щодо розпорядження коштами Фонду є предметом іншого спору, який не розглядався в межах даної справи.
Позивач з посиланням на п. 4.3. Кредитного договору просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 317 886, 41 грн. - за період з 26.12.09р. по 25.06.10р. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 33 762,07 грн. - за період з 19.12.09р. по 13.07.10р.
Відповідно до вказаного пункту Кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту, сплати процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки визначеної у п. 1.1.3 Кредитного договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання. З урахуванням визначеної у п. 1.1.3. Кредитного договору процентної ставки за користування кредитом, з подальшою її зміною, розмір пені становить 38% річних.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені за несвоєчасне погашення кредиту з 317 886, 41 грн. на 31 788, 64 грн. - за період з 26.12.09р. по 25.06.10р. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з 33 762,07 грн. на 33 76,21 грн. - за період з 19.12.09р. по 13.07.10р., виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пені. Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, за таких умов пеня, яка застосовується до відповідача, має бути обчислена із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В рішенні зазначається, що, вирішуючи даний спір, в частині стягнення пені, суд прийняв до уваги загальновідомі факти щодо наявності кризових явищ у будівельній галузі, відповідач у справі є будівельною організацією, неодноразове звернення відповідача до банку, як управителя фонду фінансування будівництва, про перерахування коштів, які знаходяться у фонді, на погашення відсотків за користування кредитом, суд користуючись наданим йому правом на зменшення розміру пені, зменшив розмір пені за неповернення кредиту до 31 788, 64 грн., розмір пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом до 3 376, 21 грн.
Однак, судом не було взято до уваги, що вплив економічної кризи на фінансово - господарську діяльність в банківській галузі також мав місце, та, що позивач є банківською установою, яка здійснює свою діяльність, в тому числі за рахунок залучених коштів третіх осіб, серед яких є значна кількість вкладників - фізичних осіб, та, як наслідок, зменшення штрафних санкцій, які нараховані відповідно до чинного законодавства України, може призвести до погіршення фінансового стану банку.
Таким чином, господарський суд при вирішенні даного спору в частині зменшення пені в повній мірі не дослідив та не навів правого обґрунтування на ті доведені фактичні обставини, на які посилається в своєму рішенні.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків повернення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитом, згідно з останнім розрахунком, наданим позивачем 29.07.10р., заявлена до стягнення пеня обчислена з урахуванням строків нарахування штрафних санкцій, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 317 886, 41 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та в сумі 33 762, 07 грн. за несвоєчасну сплату відсотків, є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, з відповідача має бути стягнуто 317 866, 41 грн. - пені за неповернення кредиту за період з 26.12.09р. по 25.06.10р., та 33 762, 07 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 19.12.09р. по 13.07.10р.
Судова колегія повністю погоджується з позицією суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних на суму боргу по кредиту - з 26.12.09р. по 13.07.10р. 109 229, 86 грн., на суму боргу по процентах - з 19.12.09р. по 13.07.10р., 10 702, 57 грн.
Позивач, просить стягнути з відповідача 163 486, 43 грн. - інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованих за період з 26.12.09р. по 13.07.10р., та 13 175, 28 грн. інфляційних за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за період з 19.12.09р. по 13.07.10р.
Банк зазначає, що в частині 2 пункті 4.6. статті 4 Кредитного договору №4 від 08.11.2007 року Сторони погодили, що при розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.
Однак, слід зазначити, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань по поверненню кредиту та своєчасної сплати процентів, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань є правомірними.
Проте, розрахунок інфляційних, наданий позивачем до матеріалів справи як на суму боргу кредиту, так і на суму боргу по процентах (додатки №1 і №2 до уточнення до позовної заяви від 13.07.10р.) є необгрунтованим, оскільки при обчисленні інфляційних застосовано індекс інфляції в розмірі 100% у період з 01.04.10р. по 01.07.10р., в той час як згідно з офіційними даними Держкомстату України індекс інфляції у вказаний період становив нижче 100% - 99,7 (квітень), 99,4 (травень), 99,6 (червень), а за період з 01.07.10р. по 13.07.10р. індекс інфляції на день здійснення позивачем розрахунку не був визначений взагалі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за обраний самим позивачем період нарахування інфляційних на суму боргу по кредиту - з 26.12.09р. по 13.07.10р. та на суму боргу по процентах - з 19.12.09р. по 13.07.10р., сума інфляційних втрат становить - 109 229, 86 грн. на суму боргу по кредиту, та 10 702, 57 грн. на суму боргу по процентах.
Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов'язання з відповідача правомірно стягнуто 109 229, 86 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу по кредиту та 10 702, 57 грн. на суму боргу по відсотках.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, оскільки викладені в ній доводи мають формальний характер, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області 04.08.2010 року у даній справі слід змінити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершляхбуд» залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010р. у справі № 8/87 змінити в частині стягнення пені та стягнути пеню в повному обсязі.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершляхбуд» (м. Чернігів, вул. М.Коцюбинське шосе, 3, код ЄДРПОУ 30648079) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) 337 539,76грн. - заборгованості за процентами, 317 886, 41 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 33 762, 07 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, 109 229, 86 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу по кредиту, 10 701, 57 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, 8 091, 20 грн. - державного мита, 220,54 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.»
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершляхбуд» (м. Чернігів, вул. М.Коцюбинське шосе, 3, код ЄДРПОУ 30648079) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) 1 758,24грн. - державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
5.Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.
6. Справу № 8/87 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)