01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 7/285
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Радченко Ю.О. - дов. №164 від 01.06.2010
від відповідача: Харабара І.І. - дов. №529 від 26.10.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ Енергетичний завод "Енергетик"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2010
у справі № 7/285 ( .....)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до ПАТ Енергетичний завод "Енергетик"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованності 10513,25 грн.
Відкрите акціонерне товариство „Енергетичний завод „Енергетик” змінило назву на Приватне акціонерне товариство „Енергетичний завод „Енергетик” (копія Свідоцтва додана до апеляційної скарги).
Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” (надалі - ВАТ „Київводоканал”, позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергетичний завод „Енергетик” (надалі - ПАТ „Енергетик”, відповідач) про стягнення боргу 10 513,25 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2010 у справі №7/285 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ „Енергетик” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010 і прийняти нове рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при виставленні позивачем до відповідача платіжних вимог - доручень щодо оплати за надані комунальні послуги, відповідач керувався на той час неправомірними Розпорядженнями КМДА, а саме: від 27.11.2008 №1661, від 25.12.2008 №1780, від 05.02.2009 №127.
В судове засідання відповідач надав клопотання про приєднання доказів у справі №7/285, а саме постанову Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2а-1180/10 від 04.10.2010, якою визнано недійсними вищезазначені Розпорядження КМДА.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договір №068257/5-02 від 17.01.2006 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008 №190 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.
В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 вказано, що рахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показників засобів обліку.
На підставі положень п. 2.2.1 договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору позивача доводить відповідача нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Пунктом 2.2.4 договору передбачено порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі. Зокрема, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.
Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказах, встановлено, що відповідач у встановлені договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним згідно п. 2.2.4 договору.
Також суд першої інстанції встановив, що позивач послуги згідно умов договору в період з 01.12.2008 по 01.04.2010 надав в повному обсязі на суму 56496,72 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав частково, внаслідок чого у нього за період з 01.01.2009 по 01.04.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8679,85 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного в суді першої інстанції надано не було. Також, колегія суддів зазначає, що відповідач в суді першої інстанції в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, відзив на позов до суду першої інстанції не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, і хоча справа відкладалася, жодного разу не прибув в судове засідання, поважних причин такої неявки ні суду першої інстанції, ні в апеляції відповідач не навів. Таким чином, відповідач не скористався належним чином наданими йому законом правами при розгляді справи в суді першої інстанції, а суд відповідно до ст. 75 ГПК України розглянув справу за наявними у матеріалах справи доказами.
Також колегія суддів зазначає, що Постанова Шевченківського районного суду у м. Києва, якою були визнані недійсними Розпорядження КМДА про тарифи, якими користувався позивач при проведенні розрахунків з відповідачем скасовані, була прийнята 04.10.2010 року та у відповідності до норм ЦПК України набрала чинності 24.10.2010, тобто після прийняття рішення господарським судом м. Києва у даній справі. Отже, вказаний доказ не може слугувати підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010.
Зважаючи на встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально були доведені, а тому суд першої інстанції задовольнив їх правомірно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджено матеріалами справ, колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог пор стягнення з відповідача на користь позивача 1556,27 грн. - інфляційних витрат та 277,13 грн. - 3% річних за весь час прострочення платежів.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишено без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Енергетичний завод „Енергетик” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010 залишити без змін.
Матеріали справи №7/285 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді