01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 46/203
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Дістрібьюшн”: Потьомкін В.О. - представник за довіреністю,
від Приватного підприємства „Арес Інвестмент”: представник не з'явився,
від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2010
у справі № 46/203 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Дістрібьюшн”
до Приватного підприємства „Арес Інвестмент”, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 50113,40 грн.
В квітні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Арес Інвестмент” 50 113,40 грн. боргу на підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 543, 554 Цивільного кодексу України.
18.06.2010р. позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого останній просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 50113,40 грн. боргу та судових витрат, а від позовних вимог до Приватного підприємства „Арес Інвестмент” відмовився.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2010р. у справі №46/203 припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ПП „Арес Інвестмент” в іншій частині позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Голден Дістрібьюшн” 42 248,18 грн. боргу, 422,48 грн. державного мита та 198,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.56, п.6 ст.63, п.2 ч.2 ст.79 ГПК України.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
ПП „Арес Інвестмент” не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідачі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог до ПП „Арес Інвестмент”, а в іншій частині позов задовольнив частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2009р. між ТОВ “Голден Дістрібьюшн” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір дистрибуції № 73 NFD, відповідно до умов якого ТОВ “Голден Дістрібьюшн” поставляє та передає у власність товар Фізичній особі-підприємцеві ОСОБА_2, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та здійснити своєчасну оплату отриманого від позивача товару на умовах, передбачених цим Договором (далі - Договір).
Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за рахунок позивача на умовах DDP (в редакції “Інкотермс 2000”).
Відповідно до п.6.4 Договору передача товару здійснюється позивачем уповноваженому представнику відповідача 2 в пункті доставки ( п. 6.3 Договору).
Згідно із п.8.1 Договору ціна товару вказується у відповідних накладних, на підставі яких здійснюється передача товару.
Оплата здійснюється наступним чином: у період з 01 квітня по 30 вересня кожного календарного року, відповідач 2 зобов'язаний оплатити проданий і поставлений товар в цей період на протязі 21-го календарного дня з дати отримання товару; в період з 01 жовтня по 31 березня кожного календарного року відповідач 2 зобов'язаний оплатити проданий та поставлений товар в цей період на протязі 28-ми календарних днів з дати отримання товару (8.2 Договору).
Колегія суддів проаналізувавши умови Договору вважає, що укладений правочин в межах відносин позивача та відповідача 2 являє собою договір поставки з особливим порядком проведення розрахунків - за реалізований товар в першому періоді (з 01 квітня по 30 вересня кожного календарного року) на протязі 21-го календарного дня, в другому періоді (з 01 жовтня по 31 березня кожного календарного року) на протязі 28-ми календарних днів.
За твердженнями позивача, останній на виконання умов Договору поставив відповідачу 2 товар на загальну суму 50 113,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № УГГД0005211 від 21.08.2009 р. на суму 7 865,22 грн. та № УГГД0005212 від 21.08.2009 р. на суму 42 248,18 грн (а.с. 10-11).
В свою чергу відповідач 2 прийняв товар, що підтверджується підписом і скріпленою печаткою відповідача 2, на вищевказаних видаткових накладних, але оплату у встановлені Договором строки не здійснив. Заперечень щодо якості товару та строків його поставки відповідач не висував.
Як належний доказ поставки, колегія суддів приймає тільки видаткову накладну № УГГД0005212 від 21.08.2009 р. на суму 42 248,18 грн., оскільки позивач не надав оригінал видаткової накладної № УГГД0005211 від 21.08.2009 р. на суму 7 865,22 грн..
Дана обставина позивачем не оспорюється.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 42 248,18 грн..
Доказів належної оплати заборгованості за Договором відповідачем 2 не надано.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідачем 2 відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт наявності боргу у відповідача 2 перед позивачем в сумі 42 248,18 грн. належним чином доведений та документально підтверджений і відповідачем 2 не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2009 р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір поруки № 11 (ОСОБА_2), відповідно до умов якого відповідач 1 безоплатно та повністю поручається за боржника (ОСОБА_2) за Договором дистрибуції № 73 NFD від 09.04.2009 р.
Однак, в апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає, що він ніколи не ініціював перед відповідачем 1 укладення з позивачем Договору поруки в зв'язку з чим вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне з цього приводу роз'яснити відповідачу 2, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання договору поруки № 11 від 10.11.2009 р. недійсним.
Крім того, відповідно до уточнення позовних вимог позивач відмовився від вимог до відповідача 1 та просив стягнути заборгованість у сумі 50 113,40 грн. з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Договір поруки ніяким чином не впливає на дані спірні правовідносини.
Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Отже, враховуючи відмову позивача від позовних вимог до ПП „Арес Інвестмент” колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення п.4 ст.80 ГПК України та припинив провадження у справі в цій частині.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем 2 не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Крім того, щодо тверджень апелянта про те, що позивачем не надіслано на адресу відповідача 2 копію позовної заяви і доданих до неї документів, чим порушено вимоги ст.56 та п.6 ст.63 ГПК України, колегія суддів вважає, що данні твердження не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем на адресу відповідача 2 копію позовної заяви та доданих до неї додатків, про що свідчить фіскальний чек №4719 від 14.06.2010р., виданий поштовим відділенням Укрпошти (а.с.37).
Стосовно посилання апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2010р. відповідачу 2 було направлено копію Ухвали про залучення до участі у справі іншого відповідача - приватного підприємця ОСОБА_2, якою розгляд справи відкладено на 18.06.2010р., про що свідчить відповідна відмітка на Ухвалі суду, тому колегія вважає, що відповідач 2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та у передбачені процесуальним законом строки.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Ухвалою від 18.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 26.07.2009р. у зв'язку з неявкою представника відповідача 2 та зобов'язано сторін виконати вимоги Ухвали від 17.05.2010р..
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 2 21.06.2010р. через канцелярію суду було подано письмове пояснення, про що свідчить відповідна відмітка суду на даних поясненнях (а.с.48-49).
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач 2 відповідно до норм ГПК України був повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач 2 не скористався своїм процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами справи.
Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів до слідчих органів, колегія суддів вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства та організації порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку (ст.90 ГПК України). Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування даних ознак.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ПП „Арес Інвестмент”, а в іншій частині позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача та відповідача 2 пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2010 року у справі №46/203 залишити без змін.
3. Матеріали справи №46/203 повернути до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)